16 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1670/24
Суддя І інстанції - Ільков В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- встановити факт перебування непрацездатної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утриманні онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Вказує на те, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.2023 року у справі №212/8178/23, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.12.2023 року, відмовлено у відкритті провадження, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене, оскільки Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання її членом сім'ї загиблого військовослужбовця, що, на думку скаржника, унеможливлює повторне звернення позивача (заявника) до місцевого загального суду з аналогічною заявою, а отже адміністративним судом не може бути відмовлено у відкритті провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені статтею 19 глави 2 КАС України.
Тобто, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
В свою чергу, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
При цьому, згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Разом з тим, пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Також колегія суддів наголошує, що пунктами 1, 2 частини 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні.
Отже, справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні розглядаються в порядку окремого провадження цивільного судочинства.
Натомість, частиною 2 статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто, у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що встановлення факту перебування її на утриманні онука ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідне їй для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а також отримання одноразової грошової допомоги.
При цьому, у зв'язку із пред'явленням даного позову між позивачкою та органами Пенсійного фонду України, а також будь-якими іншими органами державної влади, зокрема Міністерством оборони України, не може бути спору про право на отримання пенсійних виплат та інших соціальних гарантій, оскільки останні не є суб'єктами отримання таких виплат.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на неефективність підходу до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Тому, апеляційний суд, враховуючи наведені вище міркування та вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, погоджується із висновком суду першої інстанції, і вважає, що суд, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, вірно відмовив у відкритті провадження, оскільки заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається за правилами цивільного процесуального законодавства за місцем проживання заявника.
Разом з тим, помилковими є посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що оскільки Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про визнання її членом сім'ї загиблого військовослужбовця, що, унеможливлює повторне звернення позивача (заявника) до місцевого загального суду з аналогічною заявою, а отже адміністративним судом не може бути відмовлено у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Так, прийняття адміністративним судом рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, виходить за межі переліку судових рішень, визначених частиною 2 статті 245 КАС України, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову, визначення судом у резолютивній частині судового рішення встановлення факту, що має юридичне значення, не передбачено КАС України.
До того ж, встановлення адміністративним судом факту, що має юридичне значення суперечитиме завданню адміністративного судочинства, визначеного частиною першою статті 2 КАС України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
В межах доводів апеляційної скарги не вбачається підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 16 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова