Головуючий І інстанції: Воловик С.В.
26 квітня 2024 р. Справа № 480/12272/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Атаманюк Василини Ігорівни на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
18.11.2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк В.І. звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 № 882 від 26.09.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 № 983 від 18.10.2022 року «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення розташування військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 № 274 від 26.09.2022 року, яким ОСОБА_1 визнано такою, що з 26.09.2022 року незаконно перебуває за межами в/ч НОМЕР_1 , в частині що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира в/ НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.08.2022 року про звільнення з військової служби.
Серед обґрунтування вимог адміністративного позову представник позивача вказує, що військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 , серед яких і ОСОБА_1 , звернулись до Адвокатського об'єднання «Апріорі» за отриманням правничої допомоги, у зв'язку з протиправними діями командування в/ч НОМЕР_1 , у зв'язку з чим 12.12.2022 року укладений Договір про надання правничої допомоги.
Одночасно з вимогами адміністративного позову представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з вказаним позовом та поновити цей строк, зазначаючи про те, що наказ № 983 від 18.10.2022 року до відома позивачки не доводився. Копію наказу та матеріали службового розслідування, що стали підставою для винесення оскаржуваного наказу, надіслано в/ч на електронну адресу адвоката Карпенка В.М. тільки 19.10.2023 року.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачці ОСОБА_1 наданий строк, 10 днів з дні отримання її копії, для усунення її недоліків.
Судом зазначено, що доводи позивача про отримання 19.10.2023 року матеріалів службового розслідування та спірних наказів не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки отримання рішення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Позивач мав можливість звернутися до відповідача за наданням копій оскаржуваних наказів у строк звернення до суду. Проте доказів того, що такі заходи ним вживалися, суду надано не було. Крім того, суд звернув увагу, що в позовній заяві зазначено, що позивач звернулась до Адвокатського об'єднання «Апріорі» за отримання правничої допомоги, у зв'язку з протиправними діями командування в/ч НОМЕР_1 , відтак з 22.12.2022 року укладено договір про надання правничої допомоги, що свідчить про те, що остання була обізнана з можливим порушенням своїх прав та законних інтересів це в грудні 2022 року.
01.12.2023 року до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивачки про усунення недоліків, в якій зазначено про те, що звернення позивачки за правничою допомогою, та як наслідок звернення до суду спростовують твердження суду про пасивну поведінку останньої, а навпаки говорять про її намагання вирішити дану ситуацію та врегулювати відносини з військової частиною. Без отриманих від відповідача документів не можливо було встановити, в чому саме конкретно проявилась протиправність дій військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , серед яких матеріали відносно ОСОБА_1 та виконати вимоги ч. 5 ст. 160 КАС України щодо змісту позовної заяви.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року позовна заява ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії повернута позивачці.
Судове рішення вмотивовано тим, що доводи позивача про отримання 19.10.2023 року матеріалів службового розслідування та спірних наказів не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки отримання рішення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Суд зазначив, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду, оскільки звернувся до Адвокатського об'єднання "Апріорі" за отриманням правничої допомоги, у зв'язку з протиправними діями командування військової частини НОМЕР_1 ще в грудні 2022 року.
Посилання представника позивача, як на причину пропуску строку звернення до суду, на те, що адвокатським об'єднанням неодноразово направлялись запити до відповідача, які залишались не розглянутими, та це унеможливлювало звернення до суду з даним позовом є безпідставними, оскільки позивач при зверненні з позовом до адміністративного суду у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом в порядку ст. 80 КАС України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, остання сформована в підсистемі «Електронний суд» лише 18.11.2023, тобто більше ніж через рік після того, як позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушені права, тобто з пропуском місячного строку на звернення до суду, що визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Надаючи оцінку аргументам представника позивачки, суд зазначив, що зміст поданого клопотання, як і зміст позовної заяви, не містить переконливих доводів з приводу того, що позивачка, звертаючись до суду у листопаді 2023 року, тобто з порушенням місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України, не мала реальної можливості звернутися до суду у строк встановлений законом.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Позивачкою не використано надану їй можливість, не надано доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волі та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачка не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та не надала відповідних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк В.І. просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивачки зазначає, що з оскаржуваними наказами ОСОБА_1 не ознайомлювали та про їх існування стало відомо тільки 19.10.2023 року після отримання листа від в/ч НОМЕР_1 . Не було відомо і того факту, що в/ч НОМЕР_1 відносно позивачки призначалось та проводилось службове розслідування. Щодо зазначеного судом про те, що позивачка не була позбавлена можливості звернутися до суду у межах строку звернення до суду, оскільки ще 22.12.2022 року звернулась за отриманням правничої допомоги до Адвокатського об'єднання «Апріорі», скаржник зазначає, що на адресу військової частини, як і на адресу вищого командування надсилалися багаточисельні запити з метою отримання оскаржуваних наказів та іншої інформації, відповідь на які була отримана лише 19.10.2023 року. При цьому, відсутність оскаржуваного наказу та матеріалів, що стали підставою для його винесення, унеможливлювали звернення позивачки до суду з даним позовом, за захистом своїх прав. Представник позивачки вкотре зазначає, що звернення позивачки за правничою допомогою, та як наслідок звернення до суду спростовують твердження суду про пасивну поведінку останньої, а навпаки говорять про її намагання вирішити дану ситуацію.
Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції по повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Згідно із ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 27.08.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 отриманий рапорт старшого солдата ОСОБА_1 , яким остання, окрім іншого, повідомляла, що 25.08.2022 року прибула за місцем прописки (м. Шостка), для звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 щоб зафіксувати своє місце знаходження та написання та відправки рапорту про звільнення з лав ЗСУ до Міністерства оборони України, у зв'язку з тим, що командування в/ч НОМЕР_1 ігнорує данні рапорти, знаходячись в районі проведення бойових дій Донецької області (а.с. 31).
В матеріалах справи також мається наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 01.10.2022 року № 278, яким старшого солдата ОСОБА_1 з 01.10.2022 року увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_4 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 21).
13.12.2022 року на адресу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Адвокатським об'єднанням «АПРІОРІ» скерований адвокатські запити про надання інформації: - з приводу причин припинення з серпня 2022 року виплати грошового забезпечення та доплат за участь в бойових діях або виконання бойових задач в зоні бойових дій (а.с. 43); - у зв'язку з чим та на яких підставах військовослужбовців ОСОБА_1 визнано такими, що самовільно залишили місце несення служби та район оборони в/ч НОМЕР_1 ; чи проводилось службове розслідування стосовно військовослужбовців ОСОБА_1 за фактом начебто самовільного залишення ними місця несення служби та району оборони в/ч НОМЕР_1 ; які результати проведеного службового розслідування. Також у адвокатському запиті малось прохання про надання копій: наказу про призначення службового розслідування, акту службового розслідування, наказу про результати службового розслідування (а.с. 43-44).
У відповідь на адвокатські запити 17.01.2023 року військова частина НОМЕР_5 повідомила заявника про те, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 26.09.2022 року з 26.09.2022 року було призупинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Також повідомлено, що військова частина НОМЕР_5 не є безпосереднім розпорядником інформації, що запитується, рекомендовано звернутися до в/ч НОМЕР_1 (а.с. 45, 45 звор.).
В матеріалах справи маються копії адвокатських запитів від 13.12.2022 року № 185/22, від 24.01.2023 року № 16/23, від 20.02.2023 року № 35/23, від 15.08.2023 року № 83/23 (без даних про їх отримання/вручення адресату), скерованих на адресу в/ч НОМЕР_1 , по суті аналогічного змісту (а.с. 46-50).
У відповідь на адвокатський запит № 84/23 від 15.08.2023 року листом від 28.09.2023 року (за повідомленням представника позивачки, отриманого 19.10.2023 року) в/ч НОМЕР_1 повідомила Адвокатське об'єднання, зокрема, про те, що по відношенню до ОСОБА_1 наказом командира в/ч від 26.08.2022 року № 882 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, за результатами якого видано наказ від 18.10.2022 року № 983 та на адресу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 407 КК України. Цим же лисом військова частина надала, зокрема, копію акта службового розслідування, призначеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 26.09.2022 року № 882, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 18.10.2022 року № 983 «Про підсумки службового розслідування» (а.с. 11-20).
За приписами 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч 5 ст. 122 КАС України).
Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Матеріали справи посвідчують ту обставину, що не отримавши відповіді на рапорт від 05.08.2022 року про звільнення з військової служби, 25.08.2022 року старший солдат ОСОБА_1 самовільно (без відповідного наказу про звільнення з лав ЗСУ, про надання відпустки, тощо) залишила військову частину НОМЕР_1 і прибула за місцем своєї прописки ( АДРЕСА_1 ). В матеріалах справи відсутні данні про подальше проходження позивачкою військової служби у розпорядженні командира НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_4 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Колегія суддів вважає, що військовослужбовець ОСОБА_1 мала об'єктивні підстави вважати або припускати, що в умовах воєнного стану за самовільне залишення військової частини до неї будуть застосовані відповідні заходи дисциплінарного впливу. При цьому, колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду (18.11.2023 року) позивачка була обізнана з тим фактом, що відповідачем так і не був розглянутий її рапорт від 05.08.2022 року про звільнення із військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом чотирнадцяти місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Колегія суддів зазначає, що той факт, що на адвокатський запит позивачка отримала відповідь 19.10.2023 року не змінює часу, з якого позивачка повинна була або могла дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Заявляючи клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та їх поновлення, позивачка не надала суду доказів поважності причин пропуску цього строку, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 та її представником не надано до суду відповідних доказів та письмових пояснень із зазначенням об'єктивних та непереборних причин пропуску строку звернення до суду, а підстави пропуску, вказані позивачкою судом визнані неповажними.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги і залишає судове рішення без змін.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 312, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк Василини Ігорівни залишити без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги на протязі 30 днів безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц