Головуючий І інстанції: О.В. Соп'яненко
26 квітня 2024 р. Справа № 480/10794/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/10794/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області: зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021; здійснити відповідно до ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунки пенсії (у зв'язку із включенням до загального страхового стажу періоду роботи з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 року в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка"); здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , із урахуванням виплачених сум.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в Казенному підприємстві Шосткинський казенний завод "Зірка" з 01 січня 2017 року по 22 березня 2021 та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.
12.12.2023 позивач звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 грн.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. - відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами суму гонорару 5000 грн., яка, на його думку, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги заяви про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи міститься достатня кількість первинних документів, які підтверджують співмірність суми гонорару адвоката Дрижук В.П. - Дубровної В.В. зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Позивач також вказує, що судом першої інстанції помилково не враховано п.4.1 Договору про надання правової допомоги, за яким гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами, п. 4.2 відповідно до якого розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт, п. 4.3 згідно з яким Клієнт сплачує гонорар у день підписання цього договору готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката, або в інший погоджений спосіб та строки, п. 4.4. відповідно до якого у випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи Клієнта, Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта, гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, п. 4.5 згідно з яким детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунки за договором оформляються квитанцією, яка є додатком до Договору.
Тобто, вважає, що з Договору, укладеного 10 травня 2023 року вбачається, що Адвокат брав на себе зобов'язання представляти інтереси позивача в усіх судах, мається на увазі у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій. На момент укладення Договору про надання правничої допомоги був погоджений з адвокатом гонорар у розмірі 5000 гри. за провадження у суді першої інстанції - у Сумському окружному адміністративному суді.
Звертає увагу на те, що позивач подав достатньо доказів на підтвердження як факту понесених судових витрат на правову допомогу так і їх розмір.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024 про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду" та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п.п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також, згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Частиною першою ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У постанові від 13.12.2018 у справі №816/2096/17 Верховний Суд зазначив:
«За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії».
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.
З огляду на положення ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, від 23.04.2020 у справі № 760/6496/17.
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Позивачем для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано до суду такі документи:
- копію Договору про надання правової допомоги від 10.05.2023 між адвокатом Дубровна В.В. та позивачем (а.с. 35-37);
- акт приймання-передачі виконаної роботи (квитанція) згідно Договору «Про надання правничої допомоги» від 10.05.2023 про отримання грошових коштів у сумі 5000 грн (а.с.39);
- додаток до договору від 10.05.2023 «Про надання правничої допомоги» (а.с.38), згідно з яким адвокатом здійснено:
- збір та вивчення доказів - 1 година- 500 грн;
- вивчення практики Верховного Суду в аналогічних справах - 1 година - 500 грн;
- складання позовної заяви - 7 годин - 3500 грн;
-складання заяви про стягнення судових витрат - 1 година - 500 грн.
Окрім того, відповідно до п.4.1. Договору «Про надання правничої допомоги» від 10.05.2023 гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами. Згідно з п. 4.5. вказаного вище договору детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунки за договором оформляються квитанцією, яка є додатком до Договору.
Суд відхиляє покликання суду першої інстанції на те, що при укладенні договору про надання правової допомоги між адвокатом Дубровна В.В. та ОСОБА_1 сторонами договору не досягнуто згоди щодо ціни договору, адже в договорі зазначено «п. 4.1 гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами; п. 4.5. детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунки за договором оформляються квитанцією, яка є додатком до Договору». Також, до договору додано додаток (квитанцію) до договору від 10.05.2023 із переліком наданих послуг, витрачених годин та їх вартістю.
Разом з тим, Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
- Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
- За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
- Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
- Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
- Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас, у тексті Договору про надання правової допомоги від 10.05.2023 відсутні умови (пункти) щодо порядку розрахунку адвокатського гонорару.
Верховний Суд неодноразово, у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21 викладав правову позицію про те, що у разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів констатує, що оскільки відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Дубровна В.В. та його клієнтом щодо порядку обчислення адвокатського гонорару наявні підстави для зменшення заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача шляхом ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмір 3000,00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.
При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/17845/15-ц жодним чином не спростовують висновків Суду у цій справі і не можуть бути застосовані з огляду на те, що висновки постанови від 18.12.2019 у справі №522/17845/15-ц стосуються того, що підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. У цій справі такі докази позивач суду не надала, не надала будь-якого розрахунку на підтвердження обсягу виконаної нею роботи (фіксований розмір, погодинна оплата);
Відповідно до положень ч.5 ст.143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За змістом статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 311, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 480/10794/23 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко