Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко
26 квітня 2024 р. Справа № 480/12275/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2023, АДРЕСА_1 , по справі № 480/12275/23
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просили:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 №745 від 10.08.2022 протиправними;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 № 867/2 від 19.09.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження та самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцями механізованої роти»;
- поновити ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ;
- поновити ОСОБА_2 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової грошової винагороди та премії за липень-серпень 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в повному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за період з липня 2022 по дату поновлення на військовій службі.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернуто.
Позивачі, не погодившись з ухвалою суду, подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що тільки 19.10.2023 від військової частини НОМЕР_1 було отримано листа з додатками, серед яких містились матеріали службового розслідування щодо позивачів, в тому числі і копія оскаржуваного наказу, отже саме з цієї дати належить обраховувати строк звернення до суду. Звертає увагу на те, що без вказаних документів не можливо було встановити, в чому саме конкретно проявлялися протиправні дії відповідача по відношенню до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та належним чином обґрунтувати позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З огляду на матеріали справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суд від 24.11.2023 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском позивачами строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Так, позивачам було встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви та зобов'язано позивача надати суду заяву із зазначенням інших підстав пропуску строку на звернення з позовом до суду з наданням доказів поважності його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 24.11.2023 представник позивачів подала до суду заяву у порядку усунення недоліків позовної заяви, в якій просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивачів вказала, що позивачів не було повідомлено ні про призначення службового розслідування, ні про його проведення, ні, тим більше, про його результати - наказ про притягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, що є порушенням прав останнього. Крім того, позивачем вчинялись дії щодо захисту своїх прав та інтересів, зокрема направлялися звернення Міністру оборони України Олексію Резнікову та командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України ОСОБА_6 , з метою сприяння у вирішенні даної ситуації, проте позитивного результати звернення не мали та заява до правоохоронних органів, підтвердженням чого є талон-повідомлення єдиного обліку №2732 від 28.02.2022 про прийняття і реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Повертаючи позовну заяву та відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами оскаржуються дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №745 від 10.08.2022, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 №867/2 від 19.09.2022 “Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ”, в частині що стосується молодшого сержанта ОСОБА_1 та навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу солдата ОСОБА_2 .. При цьому, з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулись до суду лише 20.11.2023. Суд першої інстанції зазначив, що позивачі були обізнані про порушення своїх прав з серпня 2022 року, звернулися за правничою допомогою до адвоката Атаманюк В.І., уклавши з 12.12.2022 договір про надання правової допомоги. Також в матеріалах справи міститься копія ордеру серії АІ № 1493085 на підтвердження повноважень ОСОБА_3 . А тому представник позивачів як адвокат була обізнана в нормах процесуального права щодо строків звернення до суду і можливості витребування судом доказів, які неможливо отримати самостійно, але таким правом не скористалася.
За таких обставин, на думку суду першої інстанції, позивачами не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду з цим позовом та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Колегія суддів зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21.
У постанові від 24 вересня 2019 року по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні події мали місце у серпні 2022 року та позивачу було відомо про порушення його прав на той момент.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначив, що позивачі дізналися про порушення своїх прав з 19.10.2023 коли на електронну адресу представника надійшли на його запит копії оскаржуваних наказів про проведення службового розслідування та про притягнення до відповідальності. На думку суду першої інстанції, день коли надійшли копії оскаржуваних наказів не можна вважати днем коли позивач дізнався про порушення свого права, оскільки ще з грудня 2022 року позивачі уклали договір про надання правової допомоги та їх адвокат була обізнана в нормах процесуального права щодо строків звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з аргументами суду першої інстанції про те, що позивачі через свого представника теоретично могли бути обізнаними про проведене щодо них службового розслідування та прийняті за результатами розслідування рішень. Крім того, враховуючи те, що позивачі були відсторонені від виконання обов'язків військової служби, останні не могли не розуміти, що це є наслідком ініційованих щодо них дисциплінарних та кримінальних проваджень через можливе невиконання покладених на них службових обов'язків.
Водночас, дійшовши висновку про недотримання позивачами строку звернення до суду, суд першої інстанції не з'ясував конкретної дати коли саме позивачі дізналися про прийняття оскаржуваних наказів, враховуючи те, що в позовній заяві позивачі наголошували на порушені процедури проведення службового розслідування, позбавлення можливості надати додаткові пояснення, неповідомлення про призначення проведення службового розслідування та на неотримання копії оскаржуваних наказів під підпис.
Так, відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (частина перша статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608.
Порядком № 608 розмежовані поняття службового розслідування та службової перевірки.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 608 службова перевірка визначена як комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення; службове розслідування - як комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 2 розділу VII Порядку № 608 також установлено, що у разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Пунктом 1-4 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.
З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що до обов'язків безпосереднього командира (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, віднесено доведення до відмова військовослужбовця наказу про притягнення до відповідальності або у спосіб проставлення підпису про ознайомлення з наказом, або складення акту про відмову від отримання наказу.
А тому для з'ясування обставин того, коли саме позивачі дізнались про оскаржувані наказі необхідно встановити дату отримання ними наказів про підпис або складення відповідно акту про відмову в отриманні наказу.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів щодо дотримання відповідачами вимог Порядку № 608 та доведення до відома позивачів змісту оскаржуваних наказів під підпис.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі були достеменно обізнані про прийняття оскаржуваного наказу раніше, ніж після отримання його копії на своє звернення 19.10.2023
В даному випадку судом першої інстанції не було встановлено конкретної дати, з якої позивачу стало відомо про наявність оскаржуваного наказу та проведеного щодо нього службового розслідування, а без цього зробити висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин не вбачається за можливе.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не надаючи правову оцінку поважності причин пропуску позивачами строку звернення до суду, зважає на передчасність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачам, оскільки для формування висновку про пропуск строку звернення до суду необхідно з'ясувати, чи отримували позивачі оскаржувані ними накази під підпис, чи складалися військовою частиною відповідні акти про відмову від отримання наказів, що судом першої інстанції було проігноровано.
Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ст. 320 КАС України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 480/12275/23 скасувати.
Направити справу № 480/12275/23 на продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко