Справа №361/6434/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9543/2024
26 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Валерія Івановича на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
На вказане заочне рішення суду представник ОСОБА_1 - адвокат Довженко В.І. 16 березня 2024 року через систему «Електронний суд» направив апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка зареєстрована судом 18 березня 2024 року за вхідним номером 36570.
Крім цього, 16 березня 2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача направив до Київського апеляційного суду ще одну редакцію апеляційної скарги на заочне рішення суду, яка зареєстрована канцелярією суду 18 березня 2024 року за вхідним номером 36571.
Ухвалою Київського апеляційного суду 9 квітня 2024 року апеляційні скарги були залишені без руху, представнику відповідача встановлений строк в десять днів з дня вручення копії ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку, усунення недоліків апеляційної скарги та надання документу про оплату судового збору.
23 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Довженко В.І. подав заяву про усунення недоліків, в якій зазначає про помилкове подання апеляційної скарги, в якій відповідачем зазначений ОСОБА_2 , і що розгляду підлягає апеляційна скарга, подана в інтересах ОСОБА_1 .
Також представником відповідача - адвокатом Довженко В.І. подана нова редакція апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та заява про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, в якій представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 не мав доходу у 2023 році згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.
Вивчивши надані документи, вважаю, що клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї
статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вирішуючи питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Закон України «Про судовий збір» визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
За змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у
цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Потрібно враховувати, що відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд у постанові № 520/8065/19 від 22 травня 2023 року дійшов переконання, що надання доступу заявникам до правосуддя через звільнення від сплати судового збору не буде мати бажаного результату, якщо через відсутність фінансування суди фактично не зможуть здійснювати правосуддя.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Аналіз доводів представника відповідача про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для задоволення його заяви.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Довженко В.І. не надав достатніх доказів на підтвердження виключних обставин для звільнення відповідача від сплати судового збору. Таким доказами могли б бути документи, що підтверджують наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного
Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року справа № 697/2951/19 зазначено, що: «з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14
січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичною особою є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Проте, представником ОСОБА_1 - адвокатом Довженко В.І. належних доказів скрутного матеріального стану ОСОБА_1 не надано.
Таким чином вважаю, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, звертаю увагу адвоката Довженка В.І., що частина 3 статті 364 ЦПК України передбачає, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За таких обставин, посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка В.І. на те, що він помилково подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_2 , не тягне за собою процесуальних наслідків, а відтак адвокат зобов'язаний діяти відповідно до норм ЦПК України.
Частиною 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою
до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, вважаю за необхідне продовжити представнику ОСОБА_1 - адвокату Довженку В.І. строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для надання документу про сплату судового збору, розмір якого зазначений в ухвалі від 9 квітня 2024 року, а також для подання відповідної заяви стосовно поданої ним апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 127, 356, 357 ЦПК України, суддя
ухвалив:
у клопотанні представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка Валерія Івановича про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Продовжити представнику ОСОБА_1 - адвокату Довженку Валерію Івановичу строк для усунення недоліків апеляційної скарги на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2022 року до п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали суду, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута адвокату Довженку Валерію Івановичу.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя