Справа № 760/9354/22 Головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
Провадження № 22-ц/824/10983/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про залишення апеляційної скарги без руху
26 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 18 квітня 2024 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В апеляційній скарзі порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст рішення відповідач отримав 20 березня 2024 року.
Проте, наведені підстави неможливо вважати поважними для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи, в яких відсутні жодні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав повний текст рішення саме 20 березня 2024 року.
Такі докази (копія рекомендованого повідомлення з датою отримання, копія розписки, копія рішення з датою отримання, довідка суду тощо) на порушення вимог пункту 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України також не були долучені відповідачем до апеляційної скарги, а безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, відповідачу необхідно надати суду апеляційної інстанції належні докази та вказати на обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Також подана апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої та частини п'ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
За подання апеляційної скарги судовий збір не сплачено, а в апеляційній скарзі порушено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що майновий стан відповідача не дозволяє сплатити судовий збір повність чи навіть частково, оскільки доходи відсутні.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов:
1) якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, є вичерпним.
Отже, положення статті 136 ЦПК, як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 надав копію наказу про надання безоплатної вторинної правової допомоги та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого(перерахованого) податку та військового збору станом на 12 квітня 2024 року за ІІІ-ІV квартал 2023 року.
Дослідивши надані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані письмові докази не відображають майнового стану особи, яка подала апеляційну скаргу, а тому достатні підстави для задоволення клопотання відсутні.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору відповідач повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Наявні в матеріалах справи документи безумовно не свідчать про скрутне матеріальне становища відповідача, його незадовільний фінансовий стан, соціальний статус і не дає апеляційному суду обґрунтованих підстав для звільнення від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Наведене вище відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Однак, при зверненні до апеляційного суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору відповідачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження його незадовільного матеріального становища, зокрема: довідки про склад сім'ї, про доходи чи про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів або депозитів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо, що можуть свідчити про реальний майновий стан скаржника та існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Ураховуючи, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження його незадовільного матеріального становища та можуть свідчити про реальний майновий стан скаржника та існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.
Зважаючи на встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір» щодо його сплати за оскарження частково задоволених позовних вимог про стягнення коштів, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі немає, тому відповідачу слід сплатити судовий збір.
Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону № 3674-VI).
Ураховуючи категорію спору, характер та кількісний вимір задоволених позовних вимог, а також вимоги апеляційної скарги, розмір судового збору в даному випадку становить 3357, 90 грн.
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.
Призначення платежу: *;101; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 на рішення від 24 січня 2024 року по справі № 760/9354/22, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а у разі не усунення інших недоліків апеляційної скарги вона вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб