Справа №760/18762/21
Провадження №11-кп/824/3706/2024 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2 Суддя - доповідач - ОСОБА_2 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
22 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2024,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2024 клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 3 ст. 301 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07.06.2024 включно без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим що, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України, за вчинення яких обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Також суд першої інстанції, визнав доведеним та таким, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показів, оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 під час виконання вимог ст. 290 КПК України стали відомими анкетні та контактні відомості потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, суд першої інстанції визнав доведеним також і продовження існування ризику, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, кримінальне провадження за яким перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області. Також при оцінці наявності даного ризику, судом першої інстанції врахована і та обставина, що, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Також, при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою, суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, на розгляді Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, рішення по суті якого судом не прийнято, не одружений, має постійне місце проживання, доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює волонтерську діяльність, позитивно охарактеризований відповідно до численних подяк, наданих захисником обвинуваченого в судовому засіданні, та які перебувають в матеріалах провадження, мати обвинуваченого є особою пенсійного віку, обвинувачений має вищу освіту та кваліфікацію лікаря, що у своїй сукупності вказує на наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків.
Однак, наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, з огляду на допущені раніше обвинуваченим порушення покладених на нього процесуальних обов'язків на умовах запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку із чим обвинуваченому було змінено запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою на підставі ухвали суду від 10.11.2023, не нівелює продовження існування ризиків, встановлених під час розгляду клопотання прокурора, та у своїй сукупності вказує на неможливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду шляхом застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою. У зв'язку із чим, суд першої інстанції дійшов переконання, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі розгляду кримінального провадження та запобігти ризикам, встановлених судом та перелічених в ухвалі суду.
Також, у зв'язку із заявою обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо застосування відносно нього в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» фізичного насильства з боку осіб, з якими він перебуває в одній камері, суд першої інстанції зобов'язав уповноважених службових осіб ДУ "Київський слідчий ізолятор" ініціювати та провести перевірку з приводу заяви обвинуваченого ОСОБА_6 , озвученої ним в судовому засіданні, про застосування відносно нього насильства та побиття в умовах даної державної установи, та скерувати на адресу суду висновок за наслідками проведеної перевірки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2024 та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наведені в оскаржуваній ухвалі ризики, передбачені ст.. 177 КПК України щодо ОСОБА_6 відсутні, оскільки обвинувачений не має мети переховуватись від органів досудового розслідування, починаючи із лютого 2022 і до сьогодні постійно перебуває в Києві, крім цього не має можливості виїхати за кордон, у зв'язку із чинним обмеженням виїзду для чоловіків віком від 18-60 років, у зв'язку із дією правового режиму воєнного стану. Також, обвинувачений не має мети та гіпотетичної можливості знищити, сховати або спотворювати речі та документи які мають істотне значення для кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування завершено. Крім того, обвинувачений не має мети та можливості впливати на свідків, оскільки в принципі відсутні будь-які механізми впливу на свідків, до того ж, з матеріалів відомо, що свідки перебувають за кордоном. Також, апелянт зазначає про те, що обвинувачений не перешкоджає кримінальному провадженню та не має мети та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Крім того, захисник посилається на те, що оскаржуваною ухвалою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був раніше застосований до ОСОБА_6 з тієї підстави, що він не дотримався обов'язків, покладених на нього під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту - а саме відлучився з місця проживання. Однак, ОСОБА_6 відлучався з місця проживання на виклик Вишгородського районного суду Київської області, що суд першої інстанції проігнорував при застосуванні до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому на переконання захисника, оскаржуваною ухвалою було продовжено дію запобіжного заходу, який до цього було незаконно застосовано до обвинуваченого.
Крім того, апелянт зазначає, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повідомив суд про факти його систематичного побиття в ДУ «Київський слідчий ізолятор», внаслідок чого його утримання там становить загрозу життю та здоров'ю, натомість суддею не було вжито достатніх заходів для захисту обвинуваченого, і залишено його під вартою ще на 60 днів.
Таким чином, апелянт вважає, що обставини вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 та особа обвинуваченого, а також обставини застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема, можливого переховування від суду, а також незаконного впливу на потерпілого та свідків в кримінальному провадженні не існують, і застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, у зв'язку з чим, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названим вище ризикам.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не містить клопотання про розгляд за участю сторін, а тому апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000181 від 25.02.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 3 ст. 301 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, потерпілих, представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, який не одружений, має постійне місце проживання, доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює волонтерську діяльність, позитивно охарактеризований відповідно до численних подяк, має матір, яка є особою пенсійного віку, наявність вищої освіти та кваліфікації лікаря, що у своїй сукупності свідчить про наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, однак, який не працює, тобто не має офіційного джерела доходу, не судимий,його попередню поведінку, а саме те, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2018 ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, та ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, яке перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області, а також допущені раніше обвинуваченим порушення покладених на нього процесуальних обов'язків на умовах запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв'язку із чим обвинуваченому було змінено запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою на підставі ухвали суду від 10.11.2023, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, такі ризики не зменшились і виправдовують подальше його тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 не має мети переховуватись від органів досудового розслідування, жодним чином не може свідчити проте, що обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі доведеності його вини, з метою уникнення кримінальної відповідальності, не зможе здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому, посилання апелянта на дію в країні правового режиму воєнного стану, який обмежує виїзд за кордон, як на підставу відсутності ризику переховування від суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані обставини не виключають можливості обвинуваченого переховуватись в межах території України.
Не є достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження і твердження захисника про відсутність у ОСОБА_6 мети вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання захисника на неврахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_6 перебуваючи під дією запобіжного заходу у виді домашнього арешту, відлучався з місця проживання, не в порушення обов'язків, покладених на нього, а на виклик Вишгородського районного суду Київської області, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою судом першої інстанції було враховано, те, що під час судового розгляду кримінального провадження, судом було надано дозвіл обвинуваченому ОСОБА_6 на залишення житла з метою відвідування закладів охорони здоров'я на 04.04.2023, 11.04.2023, 05.05.2023, 08.05.2023, 12.05.2023, 09.06.2023, 30.06.2023, 21.07.2023, 09.08.2023, 16.08.2023, 22.08.2023 із врахуванням часу, необхідного для того, аби доїхати/дійти до вказаного медичного закладу та повернутись від лікаря до місця свого проживання, вказаного в ухвалі суду, у цей же день відповідно із зобов'язанням обвинуваченого ОСОБА_9 надати до суду документи, підтверджуючі факт відвідування вказаного лікаря у вказаний день та час. Обвинувачений у подальшому скеровував до суду підтверджуючі документи, які вказували на відвідування ним лікувальних закладів. Однак, як вбачається із відомостей електронного моніторингу, які містяться на флеш накопичувачі, наданому прокурором (папки «ОСОБА_6», «ОСОБА_6 2 (2)»), за вказані вище дати, обвинувачений ОСОБА_6 відхилявся від маршрутів слідування, відвідуючи у цей час інші райони міста Києва, які географічно є віддаленими відносно лікувальних закладів, дозвіл на відвідування яких було надано судом, та місця проживання самого обвинуваченого. Крім того, відповідно до відомостей, які були подані прокурором у судовому засіданні 10.11.2023 р. (папка «ОСОБА_6 2(2)»), свідчать про те, що 11.01.2023 р., коли обвинувачений ОСОБА_6 повинен був відвідати судове засідання, призначене у Вишгородському районному суді Київської області о 14 год. 40 хв., останній з 10 год. 00 хв. перебував у с. Нижня Дубечня Вишгородського району Київської області, після чого, відвідавши м. Вишгород, перебував на території Солом'янського, Шевченківського, Печерського району міста Києва протягом тривалого часу, на що обвинуваченим не було отримано відповідного дозволу з боку прокурора або суду. Аналогічні факти допущених порушень з боку обвинуваченого ОСОБА_6 умов застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, зафіксовані за 15.03.2023 р., коли обвинувачений повинен був перебувати у приміщенні Вишгородського районного суду міста Києва у судовому засіданні, призначеному на 14 год. 10 хв. Натомість - обвинувачений ОСОБА_6 без відповідного дозволу суду або прокурора, починаючи з 12 год. 00 хв. перебував у с. Нижня Дубечня Вишгородського району, після чого, відвідавши м. Вишгород, перебував на території Оболонського району міста Києва протягом тривалого часу, хоча квартира обвинуваченого, де він повинен був перебувати на умовах запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, розташована на території Дарницького району міста Києва. Крім того, як слідує із наданої прокурором копії Журналу судового засідання Вишгородського районного суду за 15.03.2023 р., в судове засідання учасники не з'явились. Подібні факти допущених порушень з боку обвинуваченого ОСОБА_6 умов застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, зафіксовані за 28.04.2023 р., коли обвинувачений повинен був перебувати у приміщенні Вишгородського районного суду міста Києва у судовому засіданні, призначеному на 10 год. 30 хв. Натомість - обвинувачений, відвідавши м. Вишгород, у подальшому перебував з 13 год. 00 хв. у с. Нижня Дубечня Вишгородського району, а потім протягом тривалого часу перебував на території Солом'янського, Шевченківського, Печерського району міста Києва, також без відповідного дозволу прокурора або суду. Крім того, відповідно до Журналу судового засідання за 28.04.2023 р. в судове засідання учасники процесу не прибули. Крім того, відповідно до рапорту старшого дільничного офіцера поліції від 05.09.2023 р., було встановлено факт порушення обвинуваченим ОСОБА_6 умов запобіжного заходу, оскільки обвинувачений на час перевірки перебував біля під'їзду будинку, а не у житловій квартирі АДРЕСА_1 , де мав знаходитись на умовах застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також, 10.10.2023 р., коли обвинувачений повинен був перебувати в судовому засіданні у Вишгородському районному суді Київської області о 14 год. 00 хв., натомість - оминувши м. Вишгород, обвинувачений перебував у межах с. Лебедівка Вишгородського району, починаючи з 13 год. 00 хв., після чого відвідавши м. Вишгород, обвинувачений перебував на території Бучанського району Київської області у с. Мощун, починаючи з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., на що обвинуваченим не було отримано відповідного дозволу від прокурора або суду. Крім того, відповідно до копії Журналу судового засідання за 10.10.2023 р., в судове засідання учасники не прибули. Таким чином, посилання захисника в цій частині, є неспроможними.
Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному, то на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 , якому під час виконання вимог ст. 290 КПК України стали відомими анкетні та контактні відомості потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні може впливати на свідків та потерпілих з метою зміни останніми своїх показань.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, з наданих прокурором до суду відомостей, які наявні в матеріалах справи, слідує, що обвинувачений без дозволу суду та відповідно - свідків, потерпілих, робив фотографії зазначених осіб, які у подальшому публікував на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук. У тому числі, зазначені обставини виявлені відносно свідка, стосовно якого на досудовому розслідуванні вживались заходи безпеки. А також, обвинувачений ОСОБА_6 в соціальній мережі робив оціночні дописи стосовно обставин та учасників даного кримінального провадження, в яких публікував образливі коментарі, адресовані потерпілим, представникові потерпілої та вже допитаним свідкам, що у сукупності, на переконання колегії суддів, обґрунтовано розцінено судом першої інстанції, як опосередкований негативний вплив з боку обвинуваченого на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що обвинуваченим ОСОБА_6 у судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу не заперечувались обставини здійснення ним відповідних публікацій на своїй сторінці у Фейсбуці, роздруківки яких подав прокурор до суду, та які маються в матеріалах провадження, а також обставини відвідування ним АДРЕСА_2 .
Посилання захисника на відсутність ризиків знищити, сховати або спотворювати речі та документи, які мають істотне значення для кримінального правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, колегією суддів не перевіряються, оскільки такі ризики не були встановлені судом першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого підтверджують на даному етапі провадження потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, як про це просить захисник, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2024, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07.06.2024 включно без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4