Справа №357/8175/23 Суддя І інстанції - Шовкопляс О.
Провадження № 33/824/2516/2024 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
18 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглядаючи клопотання адвоката Петриченка О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, КУпАП, -
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 536, 80 грн.
Не погоджуючись із постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023, адвокат Петриченко О.Р. в інтересах ОСОБА_1 01.02.2024 подав апеляційну скаргу на вказану постанову, та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Петриченко О.Р. зазначив, що ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки не був належним чином повідомленим про день та час розгляду, суд за наслідками розгляду не направляв йому копії постанови, і тому про наявність такої постанови ОСОБА_1 дізнався лише 10 січня 2024 року від державної виконавчої служби, коли йому було заблоковано банківську картку. Копію оскаржуваної постанови отримав захисник в приміщенні суду лише 29.01.2024, і відповідно, 01.02.2024 подав апеляційну скаргу.
Окрім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та наданий час служить в ЗСУ.
Таким чином, апелянт вважає, що строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин, а тому просив його поновити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання адвоката Петриченка О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, винесена 08.09.2023.
Апеляційну скаргу, апелянт направив поштовим відправленням до суду першої інстанції лише 01.02.2024, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження більш ніж на 4 місяці.
З постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно не був присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції 08.09.2023.
Разом з тим, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини зазначається, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03).
Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.07.2023 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП
10.07.2023 за адресою, яка, згідно відеозапису з камер поліцейських ( а.с. 6) названа безпосередньо самим ОСОБА_1 та працівником поліції зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, як адреса проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судом першої інстанції направлена повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 28.07.2023 р. на 09 год. 00 хв. ( а.с. 13).
28.07.2023 в судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, у зв'язку з чим судове засідання судом було відкладено на 08 год. 35 хв. 08.09.2023 року та за вказаною вище адресою судом направлено судову повістку ( а.с. 16).
Разом з тим, і в судове засідання 08.09.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши причин неявки та до суду повернулись надіслані ОСОБА_1 повістки з відміткою про неправильно зазначену адресу.
Оскільки інших даних, як то номера мобільного телефону, в матеріалах справи зазначено не було, як і не було зазначено іншої адреси, суд, використавши всі заходи, передбачені ст. 277-2 КУпАП для повідомлення ОСОБА_1 про дату та місце розгляду справи, враховуючи дані відеозапису з нагрудних камер в тій частині, що ОСОБА_1 ще при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було повідомлено про те, що розгляд справи буде здійснюватись Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про що ОСОБА_1 поставив у протоколі свій підпис, правильно здійснив розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області здійснюється розгляд справи щодо нього за ч. 1 ст. 130КУпАП, починаючи з моменту складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, не цікавився ходом розгляду справи, тим самим знехтував своїми процесуальними обов'язками.
Натомість, суд, за наслідками розгляду справи, відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, надіслав на наявну у справі адресу місця проживання ОСОБА_1 копію постанови суду, яка, нажаль, також була повернута до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 20 - 25).
Тому доводи клопотання захисника про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи та не надсилання за наслідками розгляду копії постанови суду є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Згідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023, надіслана до реєстру 12.09.2023 та оприлюднена 13.09.2023, а тому, ОСОБА_1 мав реальну можливість ознайомитись з повним текстом зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, або звернутись до суду та отримати копію оскаржуваної постанови, чого не зробив.
Таким чином, будь-яких об'єктивних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 звернутись до суду, для реалізації свого права на оскарження прийнятої судом постанови, в строки визначені ст.294 КУпАП, матеріали справи не містять, не наведено таких причин і в апеляційній скарзі та клопотання адвоката.
Посилання адвоката Петриченка О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 29.01.2024, з врахуванням даних, що містяться у справі, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску процесуального строку.
Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, то ця обставина сама по собі не може свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. А будь - яких доказів про те, що такий строк був пропущений саме у зв'язку із службою в ЗСУ, захисником до клопотання надано не було.
Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містить, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення адвокату Петриченку О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку про повернення апеляційної скарги адвоката Петриченка О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Відмовити адвокату Петриченку О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу адвоката Петриченка О.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, КУпАП - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал