справа № 761/24213/23 головуючий у суді І інстанції Аббасова Н.В.
провадження № 22-ц/824/3561/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
26 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про повернення незаконно отриманих грошових коштів, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на її користь 7 615 грн. безпідставно набутих коштів, які були стягнуті з неї на підставі виконавчого напису нотаріуса від 20 липня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 12765, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості за кредитним договором. На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та вчинялись виконавчі дії з метою примусового виконання виконавчого напису. Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року у справі № 209/3178/20, яке набрало законної сили, виконавчий напис від 20 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С., який зареєстрований в реєстрі за № 12765 визнано таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач стягнуті за виконавчим написом грошові кошти отримав безпідставно, а тому звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Мілоан»на користь ОСОБА_1 6 251,39 грн. безпідставно набутих коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Мілоан» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що задля відновлення свого порушеного права ТОВ «Мілоан» вчинено виконавчий напис, згідно якого на користь ТОВ «Мілоан» отримано 6 251 грн. 39 коп. Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року у справі № 209/3178/20, зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, підставою отримання коштів від ОСОБА_1 є саме договір про споживчий кредит № 1501493, а не виконавчий напис нотаріуса. Отже, зважаючи на існування договірних відносин між сторонами, суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин норми ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
07 березня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від відповідача ТОВ «Мілоан» надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішення суду за апеляційною скаргою ТОВ «Мілоан» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про повернення незаконно отриманих грошових коштів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Разом з тим, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117508199), вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Мілоан» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року набрала законної сили з моменту її проголошення.
Враховуючи зазначене, підстав до зупинення провадження у зазначеній справі до розгляду справи, розгляд якої завершено, апеляційний суд не вбачає.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно виконавчого напису, вчиненого 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Гораєм О.С. стягнуто з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 1501493 від 28 січня 2020 року, укладеним з ТОВ «Мілоан», заборгованість в сумі 19 420,10 грн.
На підставі даного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем Клименком Р.В. 26 серпня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
29 вересня 2020 року приватним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до довідки ТОВ «Виробниче підприємство «Дніпропластавтомат», із заробітної плати позивача у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, здійснювались відраховування за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року в загальній сумі 7 615 грн., при цьому, в погашення боргу ТОВ «Мілоан» - 6 251,39 грн., 1 363,61 грн. - компенсація витрат виконавчого провадження та винагорода приватному виконавцю(а.с.15).
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчий округ Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 20 липня 2020 року зареєстрований в реєстрі за № 12765 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості в розмірі 19 420 грн. 10 коп., стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір (а.с. 12-13).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості у розмірі 19 420 грн. 10 коп. визнано судовим рішенням таким, що не підлягає виконанню, а зазначена сума такою, що підлягає поверненню, а, відтак, правова підстава її набуття відповідачем відпала.
Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
У статті 15 ЦК України зазначено про право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 квітня 2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 20 липня 2020 року зареєстрований в реєстрі за № 12765 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості в розмірі 19 420 грн. 10 коп.
Довідкою ТОВ «Виробниче підприємство «Дніпропластавтомат» підтверджується, що із заробітної плати позивачки у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, здійснювались відраховування за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року в загальній сумі 7 615 грн., при цьому, в погашення боргу ТОВ «Мілоан» - 6 251,39 грн., 1 363,61 грн. - компенсація витрат виконавчого провадження та винагорода приватному виконавцю.
Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості відпала у зв'язку з визнанням виконавчого напису № 12765 від 20 липня 2020 року таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 6 251 грн. 39 коп. підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.
При цьому, згідно вказаної довідки, 1 363,61 грн. було відраховано у якості компенсації витрат виконавчого провадження та як винагорода приватному виконавцю, що не підлягає поверненню позивачу в межах даного позову, оскільки ці кошти не були отримані відповідачем. А, відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині. В частині відхилених позовних вимог рішення суду не оскаржується, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.
Доводи відповідача про те, що кредитний договір, на виконання якого було вчинено виконавчий напис, є дійсним, а позивач не відмовлялася від нього, не спростовує факту визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення таких коштів.
При цьому, питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Аналогічний висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постановах від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18 та від 06 березня 2019 у справі №910/1531/18.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовані, судом правильно застосовано норми матеріального права, а, відтак, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.