вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 759/1727/24 Апеляційне провадження № 33/824/1991/2024Головуючий у суді першої інстанції -Васильєва К.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
19 квітня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Олексієнком Михайлом Михайловичем, на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративнеправопорушення, водій ОСОБА_1 02.01.2024 о 21 год. 31 хв.,рухався по вул. Г. Наумова, 28 у м. Києві, керувавтранспортнимзасобом «Cadillac ATS», д.н.з. НОМЕР_1 , якийналежитьйому на правівласності, не маючи права керуваннятранспортнимзасобомвідповідноїкатегорії «В», вчинив адміністративнеправопорушення, передбаченечастинами другою-четвертою статті 126 КУпАП, постановоюсерії ЕАР №6451016 від 24.01.2023 за ч. 4 статті 126 КУпАП, двічі, протягом року. ОСОБА_1 своїми діями порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена частиною п'ятою статті 126 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 , через свогоадвоката подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції змінити в частині накладення стягнення, а саме позбавлення права керування транспортним засобом. Виключити із резолютивної частини постанови призначене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на п'ять років.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія, оскільки останній не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом.
Так, поняття «водій» розкривається у п. 1.10 Правил дорожнього руху України, де зазначається, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо у транспортному засобі.
Скаржник посилається на пункт 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року, в якій роз'яснено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення, як додаткове, цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
На думку скаржника, за таких обставин, суд не мав права застосовувати відносно ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Олексієнко М.М. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Оскільки постанова оскаржена апелянтом в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, суд перевіряє законність та обґрунтованість постанови у цій частині.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, перевіривши доводи скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, повністю доведена доказами: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 725123 від 02.01.2024, який складений стосовно ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_2 від 02.01.2024; копія постанови серії ЕАР №6451016 від 24.01.2023 за ч. 4 ст. 126 КУпАП; копія постанови Ірпінського міського суду Київської області від 14.09.2022 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування строком на один рік; відеозапис з нагрудної камери.
Тому наявні всі підстави для притягнення його до відповідальності із застосуванням стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, включно із позбавленням права керування транспортними засобами.
Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з такого.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, встановлено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо у транспортному засобі.
Згідно ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14.09.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Надалі, на ОСОБА_1 була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6451016 від 24.01.2023. Встановлено, що водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4, ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 725123 від 02.01.2024, ОСОБА_1 02.01.2024 о 21 год. 31 хв.,рухався по вул. Г. Наумова, 28 у м. Києві, керувавтранспортнимзасобом «Cadillac ATS», д.н.з. НОМЕР_1 , якийналежитьйому на правівласності, не маючи права керуваннятранспортнимзасобомвідповідноїкатегорії «В», вчинив адміністративнеправопорушення, передбаченечастинами другою-четвертою статті 126 КУпАП, постановоюсерії ЕАР №6451016 від 24.01.2023 за ч. 4 статті 126 КУпАП, двічі, протягом року. ОСОБА_1 своїми діями порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена частиною п'ятою статті 126 КУпАП.
Однак, як вбачаєтьсяізматеріалівсправи, ОСОБА_1 , бувпозбавлений права керуваннявід 14.09.2022 строком на один рік. Строк позбавлення права керування спливає після закінчення встановленого судом строку. Відлік цього терміну починається з дати набрання рішенням суду законної сили, тобто з 14.09.2022, якийзакінчився 14.09.2023.
Скаржникзазначив про те, щопосвідченняводія, післязакінченнястроківпозбавлення права керування, яке б надавало йому право керуваннятранспортнимизасобами, останній не отримував.
Матеріалисправитакожне містять будь- якихвідомостейщодоотриманняОСОБА_3 посвідченняводія.
Зогляду на зазначене, з 14.09.2023 ОСОБА_1 вважається особою, яка не має права керування таким транспортнимзасобом.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року роз'яснено, що: «позбавлення права керуватитранспортнимизасобамиможназастосовуватитільки як основнеадміністративнестягнення за вчиненняправопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливостінакладати на винну особу такестягнення як додатковецей Кодекс не надає. Суди не вправізастосовуватийого й тоді, коли винна особа вжепозбавлена такого права абовзагалійого не мала».
Аналізуючинаведенівищенорми права та встановленіобставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення не мав права керування транспортним засобом, він не міг бути позбавлений такого права, у зв'язку із чим застосовані судом щодо ОСОБА_1 додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 5 років є помилковою, і підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 294 КУпАП за наслідкамиапеляційногорозгляду суд апеляційноїінстанціїмає право змінитиоскаржувану постанову.
Таким чином, постанова суду першоїінстанції в частинінакладення на ОСОБА_1 стягнення у видіпозбавлення права керуваннятранспортнимизасобамистроком 5 (п'ять) роківпідлягаєскасуванню. В решті постанову суду першоїінстанціїслідзалишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Олексієнком Михайлом Михайловичем задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва 23 лютого 2024 року у частині позбавлення ОСОБА_1 керування транспортним засобом строком на 5 (п'ять) роківскасувати.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.А. Нежура