Справа №760/4695/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3782/2024 Доповідач: ОСОБА_2
24 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21березня 2024рокупро продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», на строк 60 днів, тобто до 19 травня 2024 року включно.
Захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням на обвинуваченого додаткових обов'язків. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи поважність причин пропуску тим, що відсутність повного тексту ухвали унеможливило якісно обґрунтувати свою думку щодо незгоди з висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого рішення. Ухвала про продовження тримання під вартою обвинуваченому не направлялася. Відповідно до реєстру судових рішень оскаржувана ухвала не внесена та в електронній формі копію не отримував. Відповідно до розписки копія ухвали отримана захисником 04.04.2024 - останнім днем подачі було 09.04.2024.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що клопотання прокурора ґрунтується на інформації, яка стосується інших адміністративних правопорушень, які характеризують особу та окремі риси характеру обвинуваченого, які не є предметом цього кримінального провадження. Результати експертиз не були пред'явленні обвинуваченому та захиснику, а обвинувальний акт не відповідав вимогам п.5 ст. 291 КПК України. Суд при розгляді клопотання не перевірив достовірно наявність в зібраних матеріалах кримінального провадження кваліфікуючих ознак відповідного злочину, не перевірив належність та допустимість доказів, якими сторона обвинувачення підтверджує обґрунтованість пред'явленого обвинувачення. Судом не перевірено інформацію, яка надається прокурором щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості чим порушив п.4 ст. 5 Конвенції.
Обвинувачений перебуває під вартою протягом 16 місяців, оцінюючи в сукупності докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність в продовженні запобіжного заходу тримання під вартою такий довгий термін вважає невмотивовано жорстким. Жодний ризик, який зазначений в клопотанні прокурора не доведений, а ґрунтується лише на припущеннях та переконаннях сторони обвинувачення. Суд не взяв до уваги той факт, що обвинувачений не визнає вини, співпрацював зі слідством, допомагав та не відмовлявся від проходження експертиз, надавав свідчення. Вважає, що ухвала суду не відповідає повноті судового розгляду, а висновок суду фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі саме сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції з таких підстав.
Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів, ухвала суду постановлена 21 березня 2024 року в судовому засіданні за участю захисника ОСОБА_6 .
Строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення ухвали суду, а в даному випадку саме її резолютивної частини. Таким чином, останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу суду від 21березня 2024 року було 26 березня 2024 року. Апеляційна скарга захисником була подана за допомогою поштового зв'язку 09.04.2024р. Як зазначає в клопотанні захисник, повний текст отримав лише 04.04.2024р., що і зумовило подання апеляційної скарги з пропуском строку апеляційного оскарження.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана протягом 5 днів після отримання повного тексту ухвали, суд апеляційної інстанції вважає зазначені обставини поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування найсуворішого запобіжного заходу зумовлене тим, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду та органів досудового розслідування, оскільки тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування. Існує ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин. Обвинувачений може впливати на малолітню дитину та її матір зокрема, шляхом насильства, залякування, примусу, тобто продовжувати свою злочинну діяльність.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних ризиків, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дійшов до обґрунтованого переконання, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. До того ж, прокурор посилається на вчинення обвинуваченим домашнє насильство відносно своїх батьків та перебуває на обліку, як кривдник, що свідчить про його агресивну поведінку. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо можливості застосування домашнього арешту за адресою мешкання його матері.
Суд першої інстанції обґрунтовано не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, враховуючи фактичні обставини, за яких інкримінується вчинення кримінального правопорушення. Доводи захисника щодо не перевірки достовірно наявних в зібраних матеріалах кримінального провадження кваліфікуючих ознак відповідного злочину, належності та допустимості доказів, відповідності обвинувального акту вимогам закону є безпідставним, оскільки на даному етапі провадження встановлення всіх обставин справи є завданням судового розгляду. При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення суспільно-небезпечного діяння вірогідною та достатньою для застосування, продовження щодо особи обмежувальних заходів та не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи про недоведеність заявлених прокурором ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки клопотання прокурора містить обґрунтовані доводи щодо продовження існування заявлених ризиків з наявністю у цій справі специфічних ознак у частині вимог задоволення публічного інтересу, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника на тривалість часу перебування його під вартою є слушними, проте вони в будь-якому випадку не спростовують висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час, і вказана обставина не може бути безумовною правовою підставою для зміни запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що обвинувачений співпрацював зі слідством, допомагав та не відмовлявся від проходження експертиз, надавав свідчення, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, вказаний строк поновити. Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4