Справа № 11-cc/824/2879/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 753/5464/24
22 квітня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження з використанням відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та з використанням систем відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів у системі EasyCon, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року,
за участю :
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.05.2024 року включно щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, студентка 4 курсу ПВНЗ «Київського інституту культури», заміжня, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвалу є незаконною та необґрунтовано.
ОСОБА_7 має постійне місце проживання у м. Києві, де мешкає разом зі своїм чоловіком, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є студенткою ПВНЗ «Київського інституту культури». Разом з тим, підозрювана має ускладнення медичного характеру та потребує лікування.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України. Потерпіла на даний час знаходиться під контролем органу досудового розслідування, вже є допитана слідчим, інші потерпілі у даному кримінальному провадженні відсутні, тому відсутній будь-який можливий вплив підозрюваної на потерпілу.
Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ставить за неможливе продовження навчання ОСОБА_7 , порушує її звичайний спосіб життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12023100020003333 від 24.08.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 01.02.2024 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на організацію та зайняття сутенерством з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на організацію та зайняття сутенерством з корисливих мотивів, ОСОБА_11 у невстановлені досудовим розслідування день та час домовився із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгодив дії по забезпеченню зайняття проституцією та надання послуг сексуального характеру іншими особами, розробили спільний план з розподілом функцій учасників групи, до яких входять: організаційна робота, матеріально - технічне забезпечення, підбір та консультація осіб жіночої статі для надання сексуальних послуг, пошук клієнтів, збір так званої «каси» в місцях розпусти та рекламування послуг.
Так, ОСОБА_11 у невстановлений день та час орендував приміщення квартири АДРЕСА_3 , з метою функціонування вказаних приміщень як місць розпусти. Відповідно до попередньо розподілених обов'язків ОСОБА_11 , окрім надання в користування приміщень для організації місць розпусти, взяв на себе обов'язки з організаційної роботи, зокрема щодо розміщення реклами у всесвітній мережі Інтернет, набору та контролю адміністраторів, диспетчерів, матеріально - технічного забезпечення, а також фінансово - бухгалтерської роботи.
В свою чергу ОСОБА_7 відповідно до попередньо розподілених пункцій перебувала на «посаді» адміністратора, в тому числі у приміщенні, де надаються послуги сексуального характеру, а саме за адресою: АДРЕСА_4 . Так, остання відповідала на дзвінки та надавала інформацію клієнтам щодо можливості надання повіяєю сексуальних послуг за грошову винагороду у вказаній квартирі, та озвучувала суму надання сексуальних послуг повії. У подальшому через повію отримувала від неї грошові кошти за надані повією сексуальні послуги, а також передавала ОСОБА_11 інформацію про стан функціонування місця розпусти, доповідала про кількість отриманих внаслідок протиправної діяльності грошових коштів, які в подальшому передавала останньому. При цьому ОСОБА_11 сприяв ОСОБА_7 у забезпеченні функціонування місця розпусти, зокрема шляхом здійснення матеріально - технічного забезпечення, наданням порад та організацією розміщення реклами про вказане місце розпусти у всесвітній мережі Інтернет.
Після домовленості з клієнтом, ОСОБА_7 повідомляла клієнту адресу квартири, у котрій знаходиться повія, яка надає сексуальні послуги за грошову винагороду. Прибувши за вказаною адресою, клієнт повідомляв ОСОБА_7 або повії про те, що останній знаходиться біля будинку, після чого до останнього підходила повія та вони разом підіймалися до вищевказаної квартири. У квартирі, повія повідомляла клієнту про прейскурант на всі послуги. Далі повія проводила клієнта до квартири, або ж на місці зустрічі, останній передавав повії обговорену суму грошових коштів в сумі від 3000 до 15000 грн. готівкою, після чого повія надавала клієнту послуги сексуального характеру.
Так, 01.02.2024 року в ході проведення спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_12 зателефонував за рекламним номером НОМЕР_2 , що розміщений в мережі Інтернет та висловив побажання скористатись послугами сексуального характеру за гроші. Оператор, в ході розмови повідомила вартість надання послуг сексуального характеру та також повідомила, що можна під'їхати за адресою: АДРЕСА_5 . біля продуктового магазину «АТБ». Після того, як ОСОБА_12 о 15:20 год. прибув за вищевказаною адресою, до нього підійшла повія, а саме ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та завела останнього до квартири, яка знаходиться в сусідньому будинку, за адресою: АДРЕСА_4 , де повідомила, що вартість послуги становить 3 000 гривень, та ОСОБА_12 надав повії раніше обумовлену суму грошових коштів, а саме 3 000 гривень. Після чого повія надавала послуги сексуального характеру, пов'язані із вагінальним та оральним проникненням в її тіло до сім'явипорскування та статевий акт був завершений. В подальшому приблизно о 15:56 год. ОСОБА_12 вийшов з приміщення.
Отриманні грошові кошти в подальшому розподілялись між повією, ОСОБА_11 , та ОСОБА_14 .
Окрім того, 12.03.2024 року в ході проведення спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_12 зателефонував за рекламним номером НОМЕР_3 , що розміщений в мережі Інтернет та висловив побажання скористатись послугами сексуального характеру за гроші. Оператор, в ході розмови повідомила вартість надання послуг сексуального характеру та також повідомила, що можна під'їхати за адресою: АДРЕСА_5 . біля магазину «Аврора». Після того, як ОСОБА_12 о 18:30 год. прибув ш вищевказаною адресою, до нього підійшла повія, а саме ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та завела останнього до квартири, яка знаходиться в сусідньому будинку, за адресою: АДРЕСА_4 , де повідомила, що вартість послуги становить 2 500 гривень, та ОСОБА_12 надав повії раніше обумовлену суму грошових коштів, а саме 2 500 гривень. Після чого повія надавала послуги сексуального характеру, пов'язані із вагінальним та оральним проникненням в її тіло до сім'явипорскування та статевий акт був завершений. В подальшому приблизно о 19:06 год. ОСОБА_12 вийшов з приміщення.
Отримані грошові кошти в подальшому розподілялись між повією, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 .
Після завершення контролю за вчиненням злочину незаконна діяльність ОСОБА_11 та ОСОБА_14 була припинена внаслідок їх затримання співробітниками поліції.
Окрім того, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням день час та місці, але не пізніше 25.10.2023 року, вирішили джерелом отримання доходів і засобів для існування на постійній основі : брати злочинний шлях та грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, посягаючи на їх волю, честь та гідність, використовуючи обман та уразливий стан людини, здійснювати її трудову експлуатацію шляхом зайняття проституцією.
Усвідомлюючи, що зайняття таким видом злочинної діяльності самотужки не принесе бажаного злочинного результату та кримінальних прибутків, оскільки потребуватиме підшукання особи, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує роботи, їх схиляння до нібито високооплачуваної роботи, трудову експлуатацію, організацію її діяльності, постійний контроль та нагляд за нею, її переховування, у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та рік, але не пізніше 25.10.2023 року ОСОБА_11 домовився з ОСОБА_7 спільно вчиняти злочини, пов'язані з переміщенням, переховуванням людей в різних квартирах з метою трудової експлуатації з використанням обману та уразливого стану, за що особа повинна була отримати грошові кошти та розділяти їх з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_11 з ОСОБА_7 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, запросили ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не мала постійного місця роботи, була матеріально незабезпеченою, перебувала в уразливому стані, обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вигідні умови праці і чіткий розподіл зароблених грошових коштів, замовчуючи дійсні наміри на трудову експлуатацію останньої, примушування під фізичним та моральним тиском ви конання дій, які остання в подальшому відмовлялась виконувати, обіцяючи при цьому вигідні умови праці, використовуючи уразливий стан вказаної особи, зумовлений скрутним матеріальним становищем, збігом тяжких особистих, сімейних та інших обставин, винаймавши останній різні квартири для зайняття її проституцією, при цьому надававши їй можливість проживати в них тривалий проміжок часу. Домігшись згоди ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 переміщали її до різних квартир, де в подальшому вони мали переховувати її, шляхом обмеження фізичних контактів потерпілої з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролювати їх дії та спілкування під час надання слуг, в тому числі з використанням прихованої відео зйомки в квартирі де проживала та надавала сексуальні послуги остання, обмежувати свободу пересування цієї особи, а також надавати приміщення для її перебування переховування) та організовувати безоплатну або не в повній мірі оплачувану роботу, що на їх думку, мало приносити значні кримінальні прибутки. Крім того, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_7 було прийнято рішення на створення несправжніх аккаунтів в інтернет-мессенджері - «Telegram» з нік-неймами «Альфа-Мамка» та «Ніган», що на їх думку повинно було призвести до психологічного злому особистості потерпілої та подоланні у неї будь-якого опору та супротиву до її трудової безоплатної експлуатації, постійно та у будь-який час доби.
Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , шляхом обману ОСОБА_15 , що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на них, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, справедливий розподіл зароблених грошових коштів, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці, їх відношення до неї та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_15 , з використанням обману та уразливого стану домоглись її згоди на вказану роботу, з метою її трудової експлуатації.
Схиливши ОСОБА_15 до зайняття проституцією, винаймали останній квартири для тривалого місця проживання, в тому числі за адресою: АДРЕСА_4 , де переховували ОСОБА_15 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів її з іншими особами, в тому числі з представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час надання сексуальних послуг та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), почали забирати усі її зароблені грошові кошти, тобто фактично залишаючи її без будь-яких грошових коштів. У сварках та конфліктах ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_7 погрожували та принижували ОСОБА_13 декілька разів останні намагались її втопити в р. Дніпро та у зимовий час заставляли в ній купатися. Крім цього, під час зайняття проституцією ОСОБА_11 та ОСОБА_7 змушували ОСОБА_15 вступати в статевий зв'язок з клієнтами без засобів контрацепції, за що отримувала 6 000 гривень. В разі якщо вона відмовлялась вступати в такий статевий зв'язок її заставляли стояти своїми колінами на гречці та вчиняли що неї вищевказані дії. Також її змушували вступати в статевий зв'язок під приводом фізичного насильства у зв'язку з чим ОСОБА_15 не могла їм відмовити. Весь свій заробіток ОСОБА_11 та ОСОБА_7 забирали декілька разів на день. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 неодноразово застосовували щодо неї фізичне насильство шляхом побиття. Поміж цього, останні вчиняли моральний тиск, погрози та приниження щодо неї у зв'язку з чим вона боялась за своє життя та здоров'я, через що не могла втекти чи припинити таку діяльність. Неодноразово ОСОБА_11 спільно із ОСОБА_7 телефонували до ОСОБА_15 з невідомих людей, організовували перевірки та провокації, за які її чекало покарання у формі штрафів та фізичного покарання, використовуючи факт відсутності у останньої документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, примушували останню в будь-який час доби надавати послуги сексуального характеру, у різних квартирах, в тому числі за адресою: АДРЕСА_4 . Отримані від зайняття проституцією ОСОБА_15 грошові кошти привласнювались ОСОБА_11 та ОСОБА_7 та розподілялись між ними.
15.03.2024 року слідчий СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Дарницького районного суду м. Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.05.2024 року включно щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваної ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 може бути причетна до вчинення кримінальних правопорушень, які її інкримінують.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а також доведені прокурором під час апеляційного розгляду.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_16 покладених на неї процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання за вчинені злочини дає підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення щодо необхідності задоволення клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею, одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Сума, що встановлюється для звільнення під заставу повинна бути належним чином обґрунтована і зафіксована в рішенні про заставу (Георгієв проти Болгарії п. п. 30, 31). А також повинні враховуватися кошти обвинуваченого (Хрістова проти Болгарії).
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України, а відтак згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо таких осіб визначається в межах, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів вважає, що підозрюваній ОСОБА_7 слід визначити заставу у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот гривень).
На підставі викладеного, саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.05.2024 року включно щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоющодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.05.2024 року.
Одночасно, визначити підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот гривень), яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ суду 42258617, банк надавача послуг ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку - 820172, IBAN UA068201720355289002001082186).
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків до 11.05.2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО чи іншої установи, де підозрювана перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО чи іншої установи, де підозрювана перебуває під вартою має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрювана ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3