Справа №357/13632/23 Суддя І інстанції - Гребінь О.О.
Провадження № 33/824/1455/2024 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
22 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Іваненко М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2024, щодо,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспортні дані відсутні в матеріалах справи, РНОКПП: НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2024 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці, поряд з цим стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Постановою суду встановлено, що 26.10.2023 року о 11 год. 50 хв. в м. Біла Церква, по вул. Ярмаркова, 7, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Skoda» д.н.з. НОМЕР_3 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами Рокитнянським відділом ДВС НОМЕР_4 від 14.09.2020, чим порушив вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», п.2.1А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Іваненко М.В. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповноту та однобічність з?ясування фактичних обставин справ, порушенням норм як процессуальногоадміністративного закону, неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, не дослідження і не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, крім того, формальне вивчення фактичних обставин справи, просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП України за подією зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, який в матеріалах справи, в матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання ОСОБА_1 постанови «Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами» від 14.09.2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, ОСОБА_1 був необізнаний про існування даної постанови. Відсутній прямий умисел в діях ОСОБА_1 , сам факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксовано, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 є мобілізованим військовозобов'язаним з березня місяця 2022, відрахування на сплату аліментів проводяться безпосередньо його роботодавцем, про існування постанови про тимчасове обмеження керування транспортним засобом ОСОБА_1 не було відомо та постанову він не отримував, матеріалами справи доказів зворотнього не містять.
Також апелянт вказує, що відповідно до п. 3 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Апелянт зазначає, що сам ОСОБА_1 не зміг прийняти участь у судовому засіданні, оскільки проходить військову службу у військовій частині на території Харківської області, однак зазначені доводи були залишені поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не був обізнаний про обмеження керування транспортним засобом, лише після ознайомлення апелянтом 16 січня 2024 з матеріалами справи та відеофіксацією, було невідкладно подано заяву до Рокітнянського ВДВС у БЦ районі ЦМУ МЮ (м. Київ) з проханням скасувати постанову «Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами» від 14.09.2020 року відносно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, оскільки зазначене обмеження може перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні своїх військових обов?язків. Постанова від 14.09.2020 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 18 січня 2024 була скасована, тобто на день розгляду справи 24 січня 2024 року зазначена постанова втратила свою чинність.
Також апелянт вказує, що будь - яких даних про обізнаність ОСОБА_1 з Тимчасовими обмеженнями у праві керування транспортними засобами, встановлених постановою від 14.09.2020 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 на момент керування транспортним засобом матеріали справи не містять. А тому, вказані вище обставини дають підстави стверджувати те, що у ході провадження у цій справі не була доведена суб?єктивна сторона адміністративногоправопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.
Апелянт зазначає, що аналіз зібраних доказів, які є в матеріалах справи, дає підстави стверджувати те, що дії, які вчинялись ОСОБА_1 , а саме керування транспортним засобом у час та місці зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, будучи обізнаним про тимчасові обмеження у праві керування транспортними засобами, тобто вчинені умисно, матеріали справи не містять. Тобто, зібрані у справі докази не дають підстав для визнання доведеності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП, що автоматично виключає вину ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративногоправопорушення.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. При цьому, його захисник не заперечувала проти проведення апеляційного розгляду у відсутність ОСОБА_1 . Враховуючи наведене та вимоги ст. 294 КУпАП, апеляційний розгляд проведено у відсутність ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Іваненко М.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених,та посилаючись на відповідь ВДВС про те, що ОСОБА_1 до відома копії постанов про вжиті тимчасові обмеження не надсилали, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 3 статті 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Із вище викладеного вбачається, що суд першої інстанції, перевіряючи наявність чи відсутність в дія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Проте, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 245 КУпАП, вказані обставини не перевірив, що позбавило його можливості прийняти законне рішення по справі.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, пославшись на протокол про адміністративне правопорушення від 26.10.2023, постанову Рокитнянського ВДВС Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.09.2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
При цьому сам ОСОБА_1 участі у судовому засіданні в суді першої інстанції не брав, оскільки проходить військову службу у військовій частині на території Харківської області.
Так, відповідно до вищевказаної постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14.09.2020 року постанова надсилається сторонам виконавчого провадження для відома, та направляється для виконання Головному сервісному центру МВС України після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови-після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована, постанова може бути оскаржена до суду протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про її винесення.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду захисник Іваненко М.В. вказала про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про винесення цієї постанови державного виконавця.
Під час перевірки цих обставин судом апеляційної інстанції, захисником надано для долучення до матеріалів справи відповідь Рокитнянського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області від 20.03.2024 року вих. №7097 з якої вбачається, що 14.09.2020 року з огляду на те, що сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищував суму відповідних платежів за чотири місяці, державним виконавцем винесено ряд постанов про тимчасові обмеження, в тому числі, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, які направлено до виконання у електронному вигляді з накладенням ЕЦП. Боржнику постанови про тимчасові обмеження на адресу не направлялись, лише до цього в усній формі державним виконавцем, згідно акту державного виконавця, боржник повідомлявся про те, що в разі не погашення заборгованості, державним виконавцем будуть встановлені тимчасові обмеження.
Наведене свідчить про те, що керуючи 26.10.2023 року транспортним засобом, ОСОБА_1 був попереджений лише про можливість застосування державним виконавцем тимчасових обмежень, проте, не знав про вже встановлені щодо нього обмеження у праві керування транспортними засобами, що підтверджує доводи апеляційної скарги захисника.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постанова від 14.09.2020 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 18 січня 2024 була скасована, тобто на день розгляду справи 24 січня 2024 року зазначена постанова втратила свою чинність.
Відповідно до вимог ст. 10 та ст. 11 КУпАП адміністративні правопорушення можуть бути вчинені умисно або з необережності, проте для обох форм вини, згідно з диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП, притаманна обізнаність особи у тому, що вона, будучи обмеженою у праві керування транспортним засобом, порушила вказане обмеження та керувала транспортним засобом.
За таких обставин, доходжу висновку про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого правопорушення як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу правопорушення та про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відтак, оскільки судом першої інстанції не було дотримано обов'язку всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, тому постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу адвоката Іваненко М.В. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал