КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
25 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі секретаря судового засідання Кандиби Є.С., в режимі відеоконференції захисника ОСОБА_1 - адвоката Жмуцького М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Жмуцького М.В. на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 23 лютого 2024 року о 20 годині в смт. Глеваха Фастівського району Київської області на вул. Вокзальна, керував автомобілем Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння (з порожнини рота різкий запах алкоголю, тремтіння пальців рук, нечітка мова). Пройшов тест у законному порядку в лікаря нарколога Васильківської БЛІЛ, результат позитивний 0,504 проміле, тест проводився за допомогою Алкофор 505, чим порушив пункт 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Жмуцький М.В. подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Жмуцький М.В. постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали жодних сумнівів. На переконання сторони захисту дані вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, повністю спростовуються відомостями відеозапису та актом медичного огляду ОСОБА_1 .
Крім того, сторона захисту зазначає, що всупереч вимогам інструкції № 1452/735 поліцейськими взагалі не здійснювався огляд ОСОБА_1 на встановлення стану алкогольного сп'яніння. Працівниками поліції жодними доказами не підтверджена відмова ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, навпаки, ОСОБА_1 був згоден пройти даний огляд, що підтверджується відеозаписом.
Також сторона захисту вказала, що працівниками поліції були порушені вимоги п. 5 розділу ІІ Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, оскільки відеозапис не є безперервний та не відображає всі обставини події, а тому не є належним та допустимим доказом.
Сторона захисту стверджує, що у ОСОБА_1 були відсутні будь які ознаки сп'яніння, а тому ініційована процедура огляду на стан сп'яніння є безпідставною та незаконною. Всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме, акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Крім того, сторона захисту зазначає що на відеозапису відсутнє фіксування результату приладу АлкоФор 505, відеозапис навмисно припинений працівником поліції саме після того, як лікар-кардіолог КНП "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" ОСОБА_2 не змогла надати пояснення щодо стану ОСОБА_1 . Також, ні до акту огляду, ні до висновку не долучений чек про тестування, в якому було б відображено результат огляду саме ОСОБА_1 у вказаний час та на чітко визначеному приладу.
Сторона захисту вказує, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР України, за які його слід було зупинити, у зв'язку з чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно останнього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника ОСОБА_1 - адвоката Жмуцького М.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, його пояснення та відповіді на питання суду, дослідивши матеріали справи та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах поданої апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приписами п. 2.9. (а) ПДР України встановлено заборону водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9. (а) ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 276742 від 23 лютого 2024 року, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому викладено повні відомості щодо особи правопорушника, суть правопорушення, обставини, час та місце вчиненого правопорушення, посилання на відповідний пункт ПДР України та на статтю, яка передбачає відповідальність за такі дії, дані щодо вилучених документів та містить підпис та письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно яких, останній визнає вину у вчиненому адміністративному правопорушенні (а.с. 1);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 лютого 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння; (а.с. 3);
- актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, 0,504% (а.с. 29-30);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 лютого 2024 року (а.с. 31);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, момент зупинки автомобіля марки Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . На пропозицію працівника патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_3 погодився та не заперечував факту вживання алкоголю (а.с. 4);
Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п. 2.9а. ПДР України, що як наслідок тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, а також зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги адвоката Жмуцького М.В. про те, що працівниками поліції було незаконно зупинено транспортний засіб ОСОБА_1 - є безпідставними, оскільки працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що в нього не горіла підсвітка номерного знаку. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили в останнього ознаки алкогольного сп'яніння. На запитання працівника поліції ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкоголю, що і стало приводом для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в медичному закладі .
Посилання сторони захисту на відсутність чеку та роздруківки результатів проходження огляду за допомогою приладу "Алкофор" 505 - не є суттєвими та не спростовують факту керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, в матеріалах справи міститься акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, 0,504% (а.с. 29-30) Висновок та діагноз за результатами огляду: алкогольне сп'яніння . Вказаний доказ є належним та допустимим.
Щодо посилань апеляційної скарги захисника про те, що поліцейськими не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, то суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи апелянта надуманими, оскільки дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення суд апеляційної інстанції встановив, що вказані вимоги працівниками поліції було дотримано у повному обсязі.
Доводи апелянта про порушення працівниками патрульної поліції права на захист ОСОБА_1 , оскільки йому не були роз'яснені права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП - є також безпідставними.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 276742 від 23 лютого 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 роз'яснені права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що вимоги ст. 268 КУпАП визначають права особи, що притягується до адміністративної відповідальності саме під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не під час фіксації адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим, доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є надуманими.
Посилання сторони захисту на те, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не є безперервним та не відображає всі обставини події, а тому є не належним та не допустимим доказом, є також безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних ізвиникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Так, відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції було повністю досліджено в судовому засіданні апеляційного суду, а тому доводи апелянта щодо неналежності відеозапису як доказу у зв'язку з розривами у часі та не повним викладом обставин, апеляційний суд відхиляє, оскільки відеозапис повністю відображає подію, яка відповідає наявному протоколу про адміністративне правопорушення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП та наклав його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більш того, санкція вказаного закону є безальтернативною.
За таких обставин, постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області, щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Жмуцького М.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2024 року, якою визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 362/1638/24
Апеляційне провадження № 33/824/2497/2024
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Попович О.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.