Апеляційне провадження № 22-ц/824/8985/2024
Справа № 755/3594/24
Іменем України
26 квітня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Коваленко І.В. в м. Київ 01 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 25303,46 грн., пеню в розмірі 3697,70 грн., 3 % річних в розмірі 320 грн., витрати від інфляції в розмірі 638,44 грн.; з ГУНП в м. Києві на свою користь матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 143286,99 грн., 3 % річних в розмірі 707 грн., витрати від інфляції в розмірі 1003 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., покласти на відповідачів судові витрати.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року справу передано за підсудністю для розгляду до Печерського районного суду м. Києва.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправомірність ухвали, просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що в самій же ухвалі суду зазначено, що визначення підсудності справ, що виникають із договорів страхування, відбувається як за загальними правилами підсудності, тобто за місцезнаходженням відповідача, так і альтернативними.
Вказувала, що не погоджується з направленням справи за територіальною підсудністю у Печерський районний суд м. Києва, посилаючись на зміст ст. 27, 28, 188 ЦПК України.
Оскільки вона звернулась до суду з позовом, в якому зазначено декілька вимог, серед яких є вимога про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась в АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва, про що вона також зазначила в позовній заяві, в даному випадку застосовуються правила підсудності даної справи за вибором позивача, визначені ч. 6 ст. 28 ЦПК України.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду віднесена до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що в лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із даним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2023 року в м. Києві по вул. Березняківська, 23 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Сitroen д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та Audі д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_3 є працівником ГУНП у м. Києві та на момент ДТП виконував свої трудові (службові) обов'язки.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна», розмір страхової суми на одного потерпілого, завданого майну, становить 160000 грн. Таким чином, ліміт страховика за шкоду, завдану майну позивача, становить 160000 грн. На виконання ст. 33, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Універсальна» з повідомленням про ДТП та 31 травня 2023 року подала заяву про виплату страхового відшкодування, додавши необхідні документи. З метою визначення справедливого розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП, позивач звернулася до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт» та уклала договір про проведення оцінки вартості майна, на виконання якого було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 258879,60 грн., а вартість матеріального збитку (з урахуванням зносу) становить 138711,13 грн. з урахуванням ПДВ та 115592,61 грн. без урахування ПДВ. Оскільки позивач в заяві про виплату страхового відшкодування зазначила власні банківські реквізити на виплату, то розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті страховою компанією, становить 115592,61 грн.
Однак, без узгодження страхового відшкодування, ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату в розмірі 90289,15 грн., з якою позивач категорично не погоджується. Таким чином, розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 25303,46 грн., також на цю суму підлягає нарахуванню 3 % річних та інфляційні витрати.
Решта коштів, що відповідають розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, підлягають стягненню з ГУНП у м. Києві, як різниця між вартістю відновлювального ремонту 258879,60 грн. та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ, що має бути відшкодовано страховиком.
Крім того, в результаті протиправних дій відповідача було пошкоджено майно позивача, що безумовно вплинуло на якість її повсякденного життя, в тому числі за рахунок того, що позивач була вимушена витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО та страхової компанії, до юристів тощо.
Передаючи справу за підсудністю для розгляду до Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 01 березня 2024 року, суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України та виходив із того, що спірні відносини виникли із договору страхування щодо стягнення страхового відшкодування. Позивач звернулася до суду з позовом на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і таким чином ч. 6 ст. 28 ЦПК України у даних правовідносинах не може бути застосована, оскільки відповідач не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов'язання за договором страхування. Згідно відомостей з реєстру, місцезнаходження відповідача ПрАТ «СК «Універсальна» м. Київ бульвар Л.Українки, 9, що не підпадає під територіальну юрисдикцію Дніпровського районного суду м. Києва, а відноситься до дислокації Печерського районного суду м. Києва.
Із такими висновками апеляційний суд не може погодитись, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом із тим, статтею 28 ЦПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Дійшовши висновку, що відповідач ПрАТ «СК «Універсальна» не є завдавачем шкоди, виконує виключно договірне зобов'язання за договором страхування, суд першої інстанції обмежив на цьому викладення своїх мотивів і залишив поза увагою, що позивачем ОСОБА_1 також пред'явлені вимоги про відшкодування шкоди до ГУНП в м. Києві як до особи, з якою винуватець ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах та виконував свої трудові (службові) обов'язки, та просила стягнути з нього на свою користь не страхове відшкодування, а саме матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому правовою підставою вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила ст. 23, 1167 ЦК України, а матеріальної шкоди - ст. 22, 1172, 1192, 1194 ЦК України, що не відноситься до регулювання правовідносин, що виникають із договорів страхування.
Відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позивач у цій справі ОСОБА_1 використала належне їй право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувшись за місцем заподіяння шкоди до Дніпровського районного суду м. Києва, до підсудності якого входить АДРЕСА_1 (місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 30 травня 2023 року).
Отже, суд першої інстанції не забезпечив належним чином реалізацію права позивача на альтернативну підсудність, що встановлена ст. 28 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.