Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/8493/2024
м. Київ Справа № 372/1561/23
24 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дешевого Олександра Анатолійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Проць Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту,-
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 липня 1989 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб.
24.12.2007 року під час спільного проживання у шлюбі з відповідачем, подружжя набуло у спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 .
Зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна від 13.03.2023 року власником вказаного житлового будинку значиться відповідач - ОСОБА_2 , форма власності приватна, частка власності 1/1.
На думку позивача вона маєправо на визнання за собою права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
У лютому 2023 року їй стало відомо, що 20.02.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Фесик М.О. прийнято постанову про опис та арешт майна боржника у межах ВП № НОМЕР_4, якою описано та накладено арешт на житловий будинок N? АДРЕСА_1 .
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. описано та накладено арешт на весь житловий будинок, бо згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна за боржником ( ОСОБА_2 ) на праві приватної власності зареєстрований вказаний будинок. Також згідно вказаної постанови встановлено обмеження у вигляді заборони його відчужувати.
З огляду на вище викладене 16.03.2023 року приватномувиконавцю виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., було направлено заяву, якою повідомлено про те, що житловий будинок, на який накладено арешт є спільною сумісною власністю та просила врахувати дану обставину при подальшому здійсненні виконавчого провадження.
Вказує на те, що відповіді від приватного виконавця на вище зазначену обставину вона не отримала.
З урахуванням вище викладеного просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої станом на 06.04.2023 року становить 10 561 729 грн. 47 коп., визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої станом на 06.04.2023 року становить 10 561 729 грн. 47 коп.; виключити з опису та зняти з під арешту 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. № НОМЕР_4 від 20.02.2023 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Протокольною ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року було залучено до участі у справі відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 21 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дешевий Олександр Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала на те, що приватний виконавець Фесик М.О. жодним чином не відреагувала на заяву позивача від 16.03.2023 року і фактично відмовилась вжити заходів, визначених у ст. 443 ЦПК України щодо внесення до суду подання з метою визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, проте суд першої інстанції не звернув на зазначене увагу та послався на ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».
На думку апелянта ключовим для вирішення питання про настання у подружжя обов'язку солідарної відповідальності перед кредитором за борговим зобов'язанням, в тому числі і майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, є встановлення судом факту, що договір, згідно якого виникло боргове зобов'язання, укладено одним із подружжя в інтересах сім'ї.
Вказує на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом було встановлено, що сторони хоч і перебувають у зареєстрованому шлюбі, але з початку 2014 року разом не проживають, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету і спільних витрат не мають. Вказаний факт також підтвердив відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву. Про боргові зобов'язання, які на сьогодні перебувають на виконанні у приватного виконавця Фесик М.О., позивачу нічого відомо не було.
З урахуванням вище викладеного на думку апелянта у позивача відсутній обов'язок солідарної відповідальності перед кредитором відповідача за боргові зобов'язання, в тому числі і майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, без визначення частки.
28 березня 2024 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Навальнєва Олександра Юрійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм ст. 263 ЦПК України.
На думку представника відповідача подаючи даний позов, очевидним є намагання подружжя ОСОБА_5 уникнути відповідальності ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 , щодо стягнення 2 498 638,45 грн. та перед ОСОБА_4 щодо стягнення 2 560 875,71 грн на підставі судових рішень, які набрали законної сили.
З огляду на вище викладене, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дешевий Олександр Анатолійович який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пухальська Ірина Станіславівна також підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справи за відсутності зазначених осіб.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 липня 1989 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Палацом реєстрації шлюбів і новонароджених м. Києва, про що було зроблено актовий запис № 3684, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 .
Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбано у власність нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.03.2023 року власником вказаного житлового будинку значиться відповідач - ОСОБА_2 , форма власності приватна, частка власності 1/1.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року по справі № 754/6016/19 в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено. (а.с. 159-162)
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року по справі №754/6016/19 апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 2 401200 грн., відсотки в розмірі 1 055849 грн. 23 коп., 3 % річних - 153545 грн. 23 коп., а всього на загальну суму 3 610594 грн. 52 коп. Крім того, з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір 9 606 грн. (а.с. 163- 165)
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_2 відсотків у розмірі 1 055849 грн. 23 коп., в цій частині у позові відмовлено (а.с. 166-171).
Постановою приватного виконавця округу м. Києва Фесик М.О. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа виданого Деснянським районним судом м. Києва.
Крім того, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року по справі № 754/7728/19 в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с. 172-174).
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року по справі № 754/7728/19 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором поставки збитки у розмірі 2 459 312 грн, неустойку - 27 436,80 грн, моральну шкоду 10 000 грн., судовий збір - 11 879,65 грн. (а.с. 175-179)
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - скасувано, залишено в цій частині в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року. (а.с. 180-184)
20.02.2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Фесик М.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 754/7728/19, виданого 02.02.2023 року Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором поставки збитки у розмірі 2 459 312 грн, неустойку - 27 436,80 грн, судовий збір - 11 879,65 грн. описано та накладено арешт на нерухоме майно Боржника - ОСОБА_2 : житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).
Наявність арешту зазначеного нерухомого майна також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.03.2023 року № 325579115.
Постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 25.04.2023 року приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Фесик М.О. виконавчі провадження №71081214, №71653842, №71656059 об'єднано у зведене виконавче провадження №71656340 (а.с. 122).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1428 га. розташованої за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. зареєстрований в реєстрі за №767, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкритим розділом), індексний номер 47763223 від 12.07.2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,1428 га. розташованої за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. (а.с. 146-152).
16 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. з заявою в якій повідомляла, що вона є дружиною боржника ОСОБА_2 , а тому майно на яке накладено арешт набуто нею та боржником під час перебування у шлюбі.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту суд першої інстанції посилався на те, що що позивач, звернувшись до суду із цим позовом у період здійснення приватним виконавцем виконавчих дій на виконання судових рішень про стягнення боргу з її чоловіка, просила визнати право власності на майно, на яке виконавцем накладено арешт, що може свідчити про вчинення таких дій з метою ускладнення або унеможливлення реалізації нерухомого майна в рахунок погашення боргових зобов'язань боржника перед кредитором на виконання судового рішення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
За змістом статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із частиною другою статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2020 року по справі № 754/6016/19 в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено. (а.с. 159-162)
Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року по справі №754/6016/19 апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 2 401200 грн., відсотки в розмірі 1 055849 грн. 23 коп., 3 % річних - 153545 грн. 23 коп., а всього на загальну суму 3 610594 грн. 52 коп. Крім того, з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір 9 606 грн. (а.с. 163- 165)
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_2 відсотків у розмірі 1 055849 грн. 23 коп., в цій частині у позові відмовлено (а.с. 166-171).
Постановою приватного виконавця округу м. Києва Фесик М.О. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа виданого Деснянським районним судом м. Києва.
Крім того, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року по справі № 754/7728/19 в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с. 172-174).
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року по справі № 754/7728/19 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором поставки збитки у розмірі 2 459 312 грн, неустойку - 27 436,80 грн, моральну шкоду 10 000 грн., судовий збір - 11 879,65 грн. (а.с. 175-179)
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - скасувано, залишено в цій частині в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року. (а.с. 180-184)
З зазначених вище судових рішень вбачається, що 09 лютого 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_4 передав позичальнику ОСОБА_2 грошову позику в розмірі 100 000 доларів США та із строком повернення до 09 серпня 2007 року, про що сторони склали відповідну розписку. (справа № 754/6016/19)
Окрім того, відповідно до розписки від 15 липня 2017 року ОСОБА_2 отримав двома частинами 15 липня та 09 листопада 2017 року грошові кошти в сумі 90 000 доларів США від ОСОБА_3 в якості передоплати за автомобіль Tesla, який він зобов'язався поставити ОСОБА_3 до 01 лютого 2018 року.
Вказаною розпискою також було визначено, що у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язання з поставки автомобіля він зобов'язується повернути позивачу сплачені ним 90 000 доларів США та неустойку в розмірі 90 000 доларів США, а всього 180 000 доларів США у строк до 01 грудня 2018 року. (справа № 754/7728/19)
Відмовляючиу задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалх справи відсутні докази того, що відповідачем ОСОБА_8 було взято у борг грошові кошти саме в інтересах родини. Тобто відсутні докази щодо подальшої солідарної відповідальності перед кредитором за борговими зобов'язанням, в тому числі і майном, що належить позивачці та відповідачу на праві спільної сумісної вланості.
З викладеного вбачається, що оскільки спірне майно було придбано позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період перебування сторін в офіційно зареєстрованому шлюбі, у позивачки відповідно до вимог ст.ст. 60, 70 Сімейного кодексу України наявні законні підстави для визнання за нею на праві власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Окрім того, суд першої інстанції не зверну увагу на те, що позивачка ОСОБА_1 16 березня 2023 року зверталась до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. з заявою в якій повідомляла, що вона є дружиною боржника ОСОБА_2 , а тому майно на яке накладено арешт набуто нею та боржником під час перебування у шлюбі, просила вирішити питання відповідно до ст. 443 ЦПК України.
З урахуванням вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визання за позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частину житлового будинку АДРЕСА_1 . є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині виключення з опису та зняття з під арешту 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачці ОСОБА_1 та розташований по АДРЕСА_4 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. № НОМЕР_4 від 20.02.2023 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частинами першою, другою статті 73 СК України передбачено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем ОСОБА_8 отримані у борг грошові кошти та викоритсані в інтересах родини, то в даному випадку позивачка ОСОБА_1 не може нести солідарну відповідальность перед кредиторами за борговими зобов'язанням, відповідно позовні вимоги про виключення частки у спільному майні подружжя з акту опису та зняття арешту підлягають задоволенню.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
З урахуванням того, що предметом спору є спільне майно подружжя та фактично позовні вимоги були заявлені до відповідача ОСОБА_2 , а інші відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були залучені до участі у справі на підставі протокольної ухвали Обухівського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року та фактично не порушують права позивачки передбачені Сімейним кодексом України, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в позові до притягнутих відповідачів та стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 18 385,38 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дешевого Олександра Анатолійовича задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 січня 2024 рокускасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1
Виключити з опису та зняти з під арешту, належну ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. № НОМЕР_4 від 20.02.2023 року про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 .
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна про поділ спільної сумісної власності подружжя, виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 18 385,38 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови складено 26.04.2024 року.
Головуючий: Судді: