Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/383/2024
23 квітня 2024 року місто Київ
справа № 940/205/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Державної іпотечної установи на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Юзькової О.Л., у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В лютому 2020 року позивач Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила:
стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на її користь заборгованість за кредитним договором №02-06-И/34 від 07 грудня 2006 року, яка складає 1033320,24 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року позовну заяву Державної іпотечної установи залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач Державна іпотечна установа подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог посилалася на те, що 01 липня 2022 року на електронну адресу суду представником позивача направлялось клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 08 липня 2022 року 10:00 год.
Вказувала, що 27 вересня 2022 року на електронну адресу суду представником позивача направлялось клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було призначене на 03 жовтня 2022 року.
Зазначала, що пояснення по суті спору не надавались, оскільки представником позивача було направлено відповідь на відзив.
Посилалась на те, що вказані клопотання направлялись до суду завчасно з накладанням електронного цифрового підпису.
Вказувала, що представником суду на електронну адресу позивача направлялась судова повістка, однак отримана кореспонденція на електронну адресу суду від представника позивача, яка належним чином була скріплена електронним цифровим підписом, судом проігнорована.
Зазначала, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація стосовно ухвал про відкладення розгляду справи через неявку представника позивача.
Посилалась на те, що представника позивача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, що згідно п.3 ч.3 ст.367 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового.
Вказувала, що через захворювання працівників коронавірусом, установа весь час працювала в обмеженому дистанційному доступі, що викликало збільшення часу на узгодження правової позиції по справах між відділами, керівником та банком.
Зазначала, що оскільки установа не могла забезпечити та гарантувати безпечні умови роботи своїм працівникам, колективу було дозволено не перебувати за основним місцем роботи з 24 лютого 2022 року до закінчення простою (01 травня 2022 року), таким чином працівники не могли виконувати свої посадові обов'язки та проводити претензійно-позовну роботу. З 02 травня 2022 року і по теперішній час установа працює в обмеженому режимі.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24 лютого 2022 року о 15.00 год.
З довідки, складеної секретарем судового засідання від 24 лютого 2022 року вбачається, що у зв'язку з введенням на території України режиму воєнного стану, справу знято з розгляду та призначено на 08 липня 2022 року о 10.00 год.
На підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи на 08 липня 2022 року о 10.00 год., в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки Державної іпотечної установи (т.1 а.с.214).
З довідки, складеної секретарем судового засідання від 08 липня 2022 року вбачається, що сторони в судове засідання не з'явилися, а тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося та розгляд справи було відкладено на 03 жовтня 2022 року о 15.00 год.
На підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи на 03 жовтня 2022 року о 15.00 год., в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки Державної іпотечної установи (т.1 а.с.220).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року позовну заяву Державної іпотечної установи залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у судові засідання призначені на 08 липня 2022 року та 03 жовтня 2022 року не з'явився, повідомлявся належним чином - шляхом направлення повісток на електронну адресу вказану в позові, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність не подавав.
Проте, в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України позовна заява залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Тобто, підставою для застосування п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України повинна бути ознака повторності за умови наявності відомостей про належне повідомлення про дату та час судового засідання, в чому суд повинен пересвідчитися перед постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.
Частиною 6 статті 128 ЦПК України (в редакції станом на день постановлення оскаржуваної ухвали) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Як вбачається з довідок про доставку електронного листа до електронної скриньки Державної іпотечної установи (т.1 а.с.214, 220), останні не містять дати доставлення документа до електронної скриньки позивача.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач вказував на те, що 01 липня 2022 року на електронну адресу суду першої інстанції представником позивача направлялось клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначено на 08 липня 2022 року 10:00 год. Зазначав, що 27 вересня 2022 року на електронну адресу суду представником позивача направлялось клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було призначене на 03 жовтня 2022 року.
До апеляційної скарги були надані докази направлення вказаних клопотань на електронну адресу суду, які були підписані електронним цифровим підписом.
Однак, матеріали справи не містять клопотань Державної іпотечної установи про відкладення розгляду справи, призначеної на 08 липня 2022 року 10:00 год. та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначене на 03 жовтня 2022 року.
Разом з тим, перед судовим засіданням суд повинен був перевірити в автоматизованій системі документообігу суду наявність зареєстрованих клопотань по даній справі, вирішити питання щодо відповідності вимогам статті 212 ЦПК України клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановити відповідну ухвалу з доведенням її до відома заявника.
Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку без попереднього вирішення клопотання позивача про проведення судовому засіданні в режимі відеоконференції, висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.
ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 759/4107/17-ц, від 15 квітня 2020 року в справі №201/10953/18-ц, від 21 жовтня 2020 року в справі № 756/13550/16-ц.
Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви Державної іпотечної установи без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Державної іпотечної установи -задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 квітня 2024 року.
Головуючий:
Судді: