№ справи 222/529/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2782/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
23 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року,
встановив:
у квітні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з 05 грудня 2007 року по 27 листопада 2019 року, а також розділити спільне сумісне майно подружжя.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року позов було залишено без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За таких обставин та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи в судовому засіданні, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач повторно не з'явився в судове засідання. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна у квітні 2020 року і ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2020 рокуу справі було відкрито провадження.
10 лютого 2022 року чергове підготовче судове засідання було відкладено на 09 червня 2022 року у зв'язку з неявкою учасників справи.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час продовжується.
09 червня 2022 року розгляд справи також було відкладено у зв'язку з неявкою сторін, призначено судове засідання на 26 жовтня 2022 року. Судові повістки про виклик позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 судом не направлялись, матеріали справи містять конверти без відміток оператора поштового зв'язку (а.с.3,4, том ІІ).
26 жовтня 2022 року розгляд справи було відкладено на 13 лютого 2023 року, про що свідчить довідка (а.с.7, том ІІ).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду на 10 травня 2023 року.
Матеріали справи містять супровідний лист про направлення
ОСОБА_1 копії ухвали про закриття підготовчого провадження за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1 . (а.с.12, том ІІ).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Маріупольського району Донецької області тимчасово окупована з 05 березня 2022 року.
10 травня 2023 року сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, розгляд справи було відкладено на 05 жовтня 2023 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року позов було залишено без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У справі «Церква села Сосулівка проти України» у рішенні від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини у пункті 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 21 жовтня 2020 року (справа № 756/13550/16-ц).
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляли адвокат Головань Т.Г. (а.с.63-64, том І) та адвокат Ковальський С.В. (а.с. 202-203, том І).
Матеріали справи свідчать про те, що судові повістки про виклик до суду в судові засідання 10 травня 2023 року та 05 жовтня 2023 року були направлені представнику позивача ОСОБА_5 на адресу його електронної пошти, вказану ним в уточненій позовні заяві.
Разом з тим, за даними, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю Ковальського С.В. зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 24 лютого 2022 року на підставі заяви адвоката.
Судові повістки на адресу адвоката Головань Т.Г. судом першої інстанції не направлялись.
Отже, підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, відсутні.
За таких обставин дійшов передчасного висновку про наявність беззаперечних підстав для залишення позову без розгляду.
Крім того, в даному випадку залишення позовної заяви після тривалого її перебування у провадженні суду призведе до обмеження права позивача на доступ до правосуддя.
Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено передчасний висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді