справа № 753/10335/23 головуючий у суді І інстанції Трусова Т.О.
провадження № 22-ц/824/156/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
22 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, поданою начальником - полковником ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі,-
19 червня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дивак Володимир Володимирович звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, у якому просив:
- скасувати накази начальника Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року №90 «Про оголошення догани за невиконання розпорядження командира відділення охорони, порушення трудової дисципліни, відповідно до ст. 139 КЗпП України»; від 23 травня 2023 року №108 «Про звільнення з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, на підставі п. 3 частини третьої ст. 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_2 на займаній посаді у Центральній базі виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 02 лютого 2013 року позивач прийнятий на роботу до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України на посаду охоронника відділення охорони.
Впродовж усього періоду роботи на посаді жодних порушень посадових обов'язків не допускав, зазначені в оскаржуваних наказах обставини не відповідають дійсності, а докази на їх підтвердження сфальсифіковані керівником відділення охорони ОСОБА_3 . З моменту призначення останнього на посаду керівництвом підприємства були створені умови з метою звільнення більшості працівників відділення охорони. ОСОБА_3 демонстрував упереджене та несправедливе ставлення до підлеглих і тим самим примушував їх писати заяви на звільнення за власним бажанням. Як стверджує позивач, видача відповідачем оспорюваних наказів є наслідком його відмови від звільнення з роботи за власним бажанням та критичних висловлювань на адресу ОСОБА_3 , а про наявність догани він дізнався лише після звільнення із запису у трудовій книжці.
30 серпня 2023 року представник Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України - начальник ОСОБА_1 подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Вказав, що на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира відділення охорони ОСОБА_4 та пояснювальної записки охоронника ОСОБА_5 було встановлено факти неодноразового порушення позивачем посадової інструкції щодо здійснення поверхневого огляду осіб, які прибувають до установи та вибувають з неї, відмови від виконання розпорядження безпосереднього керівництва щодо огляду транспортних засобів, систематичного залишення робочого місця без повідомлення причин і часу вибуття та нецензурної лайки на адресу керівництва. Від надання пояснень щодо наведених фактів позивач відмовився, що було засвідчено відповідним актом. За результатами розгляду рапорту та пояснювальної записки наказом начальника Центральної бази ВТК від 01 травня 2023 року №90 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Позивач відмовився ставити підпис у вказаному наказі про ознайомлення з його змістом, про що було складено відповідний акт.
Після оголошення догани позивач повторно допускав такі ж порушення, про що начальника було повідомлено рапортом командира відділення охорони ОСОБА_3 .
Позивач в чергове відмовився надавати будь-які пояснення з приводу порушення трудової дисципліни та неналежного виконання посадової інструкції, про що було складено відповідний акт.
Отже з огляду на систематичність невиконання позивачем трудових обов'язків його було звільнено з роботи у відповідності до норм чинного законодавства.
03 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дивак Володимир Володимирович подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав.
05 жовтня 2023 року представник Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України - начальник ОСОБА_1 подав заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Скасовано наказ Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року № 90 про оголошення догани охороннику відділення охорони робітнику ОСОБА_2 .
Скасовано наказ Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 23 травня 2023 року №108 про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді охоронника відділення охорони Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Стягнуто з Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України в дохід держави судовий збір в розмірі 3 220 гривень 80 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України - начальник ОСОБА_1 11 грудня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що відповідачем було дотримано порядок застосування дисциплінарних стягнень, при обранні виду стягнення було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.
Позивач ухилявся від виконання власних трудових обов'язків визначених посадовою інструкцією шляхом відмови виконувати розпорядження безпосереднього керівництва щодо проведення огляду всіх транспортних засобів (зокрема, але не виключно транспортних засобів, які щоденно використовуються в службових цілях) та всіх осіб, які прибували та вибували з території установи у вказані періоди правопорушень. Про це суду неодноразово повідомлялося під час проведення судових засідань як відповідачем так і свідком ОСОБА_3 , однак зазначена інформація до уваги прийнята не була.
Також, оскаржуваним рішенням скасовано наказ Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року №90 про оголошення догани охороннику відділення охорони робітнику ОСОБА_2 та наказ від 23 травня 2023 року №108 про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Однак, вказані вище накази містять положення не лише про оголошення догани або звільнення ОСОБА_2 , а тому їх неправомірно скасовано у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, поданою начальником - полковником ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представники апелянта - Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дивак В.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 січня 2013 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду охоронника Бази виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України.
У подальшому відповідно до положень Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року База виробничо-технологічної комплектації внутрішніх військ МВС України перетворена у Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України.
Наказом №214 від 01 листопада 2019 року у зв'язку з переходом на новий штатний розпис ОСОБА_2 призначено на посаду охоронника за другим тарифним розрядом у відділення охорони.
Відповідно до наказу МВС України від 05 березня 2021 року Базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України перейменовано у Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України.
На підставі наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України №90 від 01 травня 2023 року ОСОБА_2 оголошено догану (пункт 5 оскаржуваного наказу).
За даними витягу з означеного наказу, позивачу оголошено догану за невиконання розпорядження т.в.о. командира відділення охорони, порушення трудової дисципліни, що полягало у неодноразовому залишенні місця роботи (кімнати охорони) без повідомлення причин вибуття керівництву (в т.ч. часу, на який вибуває), відмови від виконання розпорядження безпосереднього керівника (т.в.о. командира відділення охорони сержанта ОСОБА_4 ) проводити внутрішній та зовнішній огляд транспортних засобів, які прибувають на територію бази (та вибувають з неї), проводити поверхневий огляд осіб, які прибувають на територію бази та вибувають з неї.
Підставою для оголошення догани послугували рапорти командира відділення охорони штаб-сержанта ОСОБА_3 та командира автомобільного взводу автомобільної роти (підвозу і зберігання матеріально-технічних засобів) сержанта ОСОБА_4 від 24 квітня 2023 року.
У рапорті ОСОБА_4 вказано, що в період тимчасового виконання ним обов'язків командира відділення охорони з 10 квітня 2023 року по 22 квітня 2023 року, охоронник ОСОБА_2 неодноразово порушував положення посадової інструкції (11 квітня 2023 року, 15 квітня 2023 року, 19 квітня 2023 року), на його зауваження не реагував, поводився агресивно, виражався нецензурною лайкою та послався при цьому на обставини, зазначені у наказі про оголошення догани (неодноразове залишення місця роботи без повідомлення причин вибуття; відмова від виконання розпоряджень про проведення огляду транспортних засобів та поверхневого огляду), а також на те, що під час несення охорони у нічний час позивач систематично засинав.
Аналогічні обставини допущених ОСОБА_2 порушень зазначені у рапорті командира відділення охорони ОСОБА_3 , який ініціював притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
На підтвердження заперечень проти позову відповідач також надав пояснювальну записку охоронника ОСОБА_5 від 24 квітня 2023 року, у якій останній повідомив, що 11 квітня 2023 року, 15 квітня 2023 року, 19 квітня 2023 року працював в одній зміні з ОСОБА_2 , який неналежним чином виконував свої обов'язки, а саме: не брав участі у прийнятті зміни; постійно залишав пост охорони без попередження; постійно перебував у навушниках, слухаючи новини; втрачав увагу та засинав; не виходив для перевірки транспортних засобів; не брав участі у поверховому огляді осіб, що знаходиться на території бази; на зауваження керівництва не реагував, поводився агресивно та виражався нецензурною лайкою.
Згідно з актами, датованими 24 квітня 2023 року та 01 травня 2023 року, ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень з приводу вищенаведених порушень та від ознайомлення з наказом про оголошення догани.
На підставі пункту 4 наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України №108 від 23 травня 2023 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією добового наряду охорони Центральної бази ВТК на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
За даними витягу з означеного наказу, ОСОБА_2 систематично допускав порушення пунктів 1, 3 Розділу І та пункту 1 Розділу V Посадової інструкції добового наряду охорони Центральної бази ВТК, що виявилось у відмові від виконання розпоряджень безпосереднього керівника - командира відділення охорони штаб-сержанта ОСОБА_3 , щодо проведення зовнішнього та внутрішнього огляду транспортних засобів, які прибувають на територію бази та вибувають з неї, проведення поверхневого огляду прибуваючих на підприємство осіб, залишенні місця роботи (кімнати охорони) без повідомлення причин вибуття безпосередньому керівнику.
Підставами для винесення наказу про звільнення стали рапорт командира відділення охорони штаб-сержанта ОСОБА_3 від 09 травня 2023 року та наказ по стройовій частині №90 від 01 травня 2023 року.
У рапорті від 09 травня 2023 року командир відділення охорони ОСОБА_3 вказав, що охоронник ОСОБА_2 постійно неналежно виконує посадову інструкцію та умови трудового договору, що виявляється у відмові від виконання розпоряджень безпосереднього керівника щодо проведення огляду (зовнішнього та внутрішнього) транспортних засобів, які прибувають на територію бази, відмові від проведення поверхневого огляду осіб, які прибувають на територію бази, систематичному залишенні місця роботи (кімнати охорони) та неповідомленні причин і часу вибуття, зачиненні на робочому місці під час несення охорони. Вказані події відбувались 09 травня 2023 року.
Згідно з актом від 10 травня 2023 року ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень з приводу наведених у вказаному рапорті порушень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку як обов'язкової умови для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а тому вважав оголошену позивачу догану та його звільнення незаконним.
На думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору загалом є правильними та підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17 зазначено, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі №487/1885/17 вказано, що підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №212/5018/20.
Посадові обов'язки позивача у даній справі визначені Посадовою інструкцією добового наряду охорони Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - Посадова інструкція), затвердженою керівником підприємства (начальником) 23 грудня 2022 року, з якою позивач ознайомився під підпис.
Означена Посадова інструкція чітко регламентує порядок здійснення охоронником пропуску (випуску) осіб та техніки на територію (з території) бази, та за своєю суттю порушення, які ставляться у провину позивачу, дійсно є складовими його трудової функції.
Зі змісту пункту 5 наказу №90 від 01 травня 2023 року вбачається, що роботодавцем не зазначено пункти посадової інструкції, які було порушено позивачем.
Поряд з цим, надаючи оцінку наданих відповідачем службових документів (рапортів), які послугували підставою для винесення наказу про оголошення догани, суд першої інстанції на думку колегії суддів правомірно виходив з відсутності у них належних фактичних даних, які б свідчили про порушення позивачем порядку пропуску (випуску) осіб та техніки на територію (з території) бази. Тобто, суд першої інстанції правомірно врахував, що вказані рапорти не містять інформації щодо конкретного порушення позивача, не вказано час, тривалість відсутності у кімнаті охорони без поважних причин. Крім того, у рапортах командира відділення автомобільного взводу автомобільної роти ОСОБА_4 та командира відділення охорони ОСОБА_3 не конкретизовано яких осіб чи транспортні засоби позивач пропустив на територію бази (випустив з території бази) з порушенням встановленого Посадовою інструкцією порядку.
При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що посадовою інструкцією відповідача передбачено пропуск (випуск) осіб на територію (з території) без проведення перевірки, якщо охоронник знає цих осіб у обличчя. Також, передбачено патрулювання (обхід) території, тобто відсутність у кімнаті охорони кожні дві години, тривалістю 20 хвилин.
Отже, апеляційний суд вважає, що місцевий суд надав належну оцінку інкримінованому позивачу проступку у вигляді неодноразового залишення кімнати охорони, зазначивши, що Посадовою інструкцією встановлено графік патрулювання (обходу) території бази черговою зміною охоронників кожні дві години, а тому неможливо однозначно стверджувати, що відсутність позивача на робочому місці не була пов'язана зі здійсненням обходу території бази, а обов'язок охоронника повідомляти безпосереднього керівника про вихід на патрулювання Посадова інструкція не визначає. Також, відповідачем не було надано доказів, що пропуск (випуск) позивачем осіб, які на думку відповідача було вчинено з порушенням не стосувався осіб, яких позивач знає у обличчя.
Таким чином, за недоведеністю роботодавцем наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку як обов'язкової умови для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку, що відповідач оголосив позивачу догану без законних на те підстав.
Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги, що скасування наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року №90 про оголошення догани охороннику відділення охорони робітнику ОСОБА_2 в цілому виходить за межі порушених прав позивача, оскільки лише пунктом 5 означеного наказу порушено права позивача.
Щодо позовних вимог в частині скасування наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України №108 від 23 травня 2023 року про звільнення ОСОБА_2 з посади, колегія суддів враховує таке.
При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків, його не знято і не погашено.
У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №755/6249/18 зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №9901/743/18.
Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
За результатами судового розгляду встановлено незаконність та скасовано пункт 5 наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року № 90 про оголошення догани охороннику відділення охорони робітнику ОСОБА_2 , яким встановлено систематичність порушень позивача у пункті 4 наказу №108 від 23 травня 2023 року.
За таких обставин відповідачем не підтверджено наявність підстав для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (систематичного невиконання ОСОБА_2 без поважних причин трудових обов'язків).
Отже, встановивши незаконність звільнення позивача, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про поновлення позивача на роботі, однак не врахував, що лише пунктом 4 наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 23 травня 2023 року №108 про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, порушено права позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Зважаючи на те, що суд першої інстанцій повно встановив обставини у справі, але помилково скасував накази Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року №90 та від 23 травня 2023 року №108 у повному обсязі, вийшовши за межі порушених прав позивача, а також не зазначив дату поновлення ОСОБА_2 на посаді, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду, виклавши його мотивувальну та резолютивну частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, подану начальником - полковником ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:
«Позов ОСОБА_2 до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити частково.
Скасувати пункт 5 наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 01 травня 2023 року № 90 про оголошення догани охороннику відділення охорони робітнику ОСОБА_2 .
Скасувати пункт 4 наказу Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України від 23 травня 2023 року № 108 про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновити ОСОБА_2 на посаді охоронника відділення охорони Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України з 23 травня 2023 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Стягнути з Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 40-А, код ЄДРПОУ 14323014) в дохід держави судовий збір в розмірі 3 220 гривень 80 копійок.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова