Справа № 369/3395/24 Головуючий у суді І інстанції Гришко О.М.
Провадження № 33/824/2236/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Фалеса Василя Васильовича на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2024 рокуу справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою за ст. 173 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2024 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , нецензурно висловлювалась в бік громадянки ОСОБА_2 , чим самим порушила громадський порядок та мораль і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 21 березня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Фалес В.В. подав апеляційну скаргу, вобґрунтування якої зазначив, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права за відсутності повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Вважає, що протокол був складений неуповноваженою на це особою, а саме працівником поліції, який не перебував на місці події та яким не було зафіксовано факту нецензурних висловлювань.
Жоден з долучених до матеріалів справи документів не підтверджує наведені в протоколі обставини, а більше того матеріали справи містять докази про вчинення саме громадянкою ОСОБА_2 адміністративного правопорушення по відношенню до ОСОБА_1 .
В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечила всі звинувачення, навівши у розділі пояснення, свої заперечення щодо висловлювання нецензурною лайкою та суть події 14 лютого 2024 року.
Жодних інших, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення поліцейськими надано до суду не було.
У свою чергу щодо наявності доказів та порядку складання адміністративного протоколу, захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
А в силу того, що такий протокол взагалі був складений через два дні поліцейським, який не був безпосередньо на місці події, такий доказ є неналежним та жодним чином не підтверджує вину ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції абсолютно не було враховано ані пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, ані докази та пояснення, викладені в клопотанні представника ОСОБА_1 про закриття адміністративної справи.
Суд невірно визнав показання ОСОБА_2 як доказ, оскільки безпосередньо остання була учасником конфлікту справи та особою, яка теж притягається до адміністративної відповідальності, а отже її показання не є належними та допустимими свідченнями по справі, а лише способом її захисту. При цьому, як доказ не може вважатись і показання ОСОБА_3 , який є чоловіком першої.
Стверджує, що клопотанню про закриття адміністративної справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Фалес В.В.підтримали свою апеляційну скаргу та просили задовольнити її вимоги.
ОСОБА_2 на апеляційний розгляд не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомила, а тому суд дійшов висновку, що її неявка відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та застосовуючи до неї адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що факт правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 200266 від 16 лютого 2024 року та письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14 лютого 2024 року та поясненнями, наданими ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Проте апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи положення ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на громадський порядок.
Як вбачається з диспозиції ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство - нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Безпосереднім об'єктом охорони за ст. 173 КУпАП є громадський порядок.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.
Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров'я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під'їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об'єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22 грудня 2006 року при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст.296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - відсутня вказівка про суть правопорушення.
Судом першої інстанції було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 200266 від 16 лютого 2024 року, ОСОБА_1 14 лютого 2024 року близько 21 год. 00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , нецензурно висловлювалась в бік громадянки ОСОБА_2 , чим самим порушила громадський порядок та мораль і вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.
З рапорту працівника поліції № 2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області - поліцейського Немеровець К.С. вбачається, що прибувши на місце виклику було встановлено, що виник конфлікт між громадянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо неправильного припаркованого автомобіля, після чого ОСОБА_2 почала розмахувати руками та вдарила ОСОБА_1 .
З пояснень ОСОБА_1 , які наявні в матеріалах справи, вбачається, що вона разом зі своїм чоловіком проходила повз автомобіля, який вже не вперше був неправильно припаркований біля розташованої на території комплексу школи Integral School. Вони вирішили сфотографувати вказаний автомобіль і в цей час з автомобіля вийшла жінка, яка почала виражатись в її бік нецензурною лайкою та вдарила її. Вона відносно жінки нецензурною лайкою не виражалась.
З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона разом зі своїм чоловіком сиділа в автомобілі та помітила, що невідомі особи фотографують їх автомобіль. Вона зробила вказаним особам зауваження, на яке жінка відповіла нецензурною лайкою. Вона нецензурною лайкою не лаялась та нікого не била.
В даному випадку апеляційний суд звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 лютого 2024 року фактично не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, зокрема у ньому не встановлено факту порушення громадського порядку та спокою громадян (дрібне хуліганство), хоча це прямо випливає з диспозиції ст.173 КУпАП.
Крім того, матеріали справи не містять доказів такого адміністративного правопорушення.
З рапорту вбачається, що виклик працівників поліції здійснила саме ОСОБА_1 і причиною виклику було те, що її вдарила невідома жінка.
Працівниками поліції учасників події було опитано та відібрано пояснення. Протокол про адміністративне правопорушення складено, як щодо ОСОБА_1 , так і щодо ОСОБА_2 .
Апеляційний суд зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучено лише пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є безпосередніми учасниками конфлікту, а тому вказані пояснення є упередженими та не можуть прийматися об'єктивно. Інформації про інших свідків події матеріали справи не містять.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 словесних образ відносно ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення.
Утім, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними і допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Отже, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Зважаючи на наведене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, належних та достатніх доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фалеса В.В. слід задовольнити, постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2024 рокускасувати і прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Фалеса Василя Васильовича задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб