Справа № 381/3798/23
Провадження № 33/824/1271/2024 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Зебелян Н.В.
Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О.
15 квітня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Ничик Аліни Валеріївни, поданою в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Як встановлено судом, 15.08.2023 року о 21 год. 46 хв. у м. Фастів по вул. Шевченка, 21, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «PEUGEOT 407», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покрову, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник адвокат Ничик А.В. в інтересах ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обгрунтовуючи скаргу, адвокат Ничик А.В. заперечила факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та зазначила, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
В апеляційній скарзі адвокат зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що долучений до матеріалів справи диск відеофіксації є неналежним. В протоколі про адміністративне правопорушення, в графі «до протоколу додаються» зазначено відеозапис. Під час ознайомлення з матеріалами справи, вбачається, що долучено CD диск. Таким чином, не зрозуміло на який саме носій інформації записано відеозапис, а також вказаний диск, який міститься в матеріалах справи, є сумнівним та таким, що не може містити належну інформацію, яку можна використати як доказ. Відеозапис є не повний та не безперервний, що є порушенням ЗУ «Про національну поліцію» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100. Відеофайл не містить всіх необхідних реквізитів, а саме номер бодікамери, дату і час відеозйомки, номер жетона поліцейського. Оскільки відеофайл не підтверджує всіх обставин, то і не можна стверджувати, що працівниками поліції було дотримано всіх вимог інструкції та закону.
Як стверджує адвокат, на відеозаписі не зафіксовано факту керування транспортним засобом, відсутня інформація про роз'яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, ознаки, які можуть свідчити про обгрунтованість пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, встановлення осіб свідків та їх наявність. Таким чином, працівниками поліції було порушено процедуру складання адміністративного матеріалу, що є підставою для закриття провадження у справі.
Направлення, яке долучено до матеріалів справи, є недопустимим доказом, оскільки його не було вручено ОСОБА_1 та не зазначено медичного закладу в який повинні були направити останнього.
Крім цього, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ПДР України. Тобто, з матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, що також підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не керував автомобілем.
Вищенаведене у своїй сукупності є підставою для висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.
Судові засідання по даній справі призначались неодноразово, а саме 26.02.2024 р., 18.03.2024 р., 08.04.2024 р. та 15.04.2024 р. На всі судові засідання захисник адвокат Ничик А.В. та ОСОБА_1 були належним чином повідомлені, направляли клопотання про відкладення розгляду справи. 15.04.2024 року захисник Ничик А.В. будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направила, а тому керуючись ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд не вбачає перешкод для розгляду справи у відсутність апелянта.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 226389 від 15.08.2023 року (а.с.1); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3); пояснення свідка ОСОБА_2 (а.с.4); копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7535642 від 15.08.2023 року (а.с.6); розписка ОСОБА_3 про доставлення транспортного засобу (а.с.5); рапорт працівника поліції (а.с.7); диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.8).
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я. Спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», але у вставлений в камеру забору проби мундштук не видихав та робив вигляд, що нічого не розуміє, протягом тривалого часу необхідний для визначення кількісного критерію концентрації алкоголю в крові видих в мундштук не зробив. Тоді працівник поліції в присутності свідків ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки або у лікаря-нарколога, роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду, на що останній відмовився.
Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 226389 від 15.08.2023 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою та ОСОБА_1 ; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , в яких свідок підтвердив фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння; розпискою ОСОБА_3 , якою він зобов'язувався доставити транспортний засіб та не допускати за кермо ОСОБА_1 ; диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7535642 від 15.08.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , який в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив «не згоден». ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що останній поставив підпис.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкірного покриву обличчя, виявлені працівниками поліції 15.08.2023 року у ОСОБА_1 , в розумінні п.п. 2, 3 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 15 серпня 2023 року о 21 год. 46 хв. у м. Фастів по вул. Тараса Шевченка, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис є не повний, не підтверджує всіх обставин події, незрозуміло на який саме носій інформації записано відеозапис, відеофайл не містить всіх необхідних реквізитів, відхиляються апеляційним судом, оскільки долучений до протоколу відеозапис відповідає Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. № 1026, має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце, розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, на ньому чітко зафіксовано пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто зафіксовані всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП. Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення в графі «до протоколу додаються» зазначено відеозапис з бодікамери Моторола 477668.
Не заслуговують на увагу і посилання адвоката на те, що працівниками поліції було порушено процедуру складання адміністративного матеріалу, оскільки як вбачається з протоколу серії ААБ № 226389, то в ньому повно та правильно викладено суть правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, указані виявлені працівником поліції ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 та його дії щодо ухилення від огляду, є вказівка на порушення п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол підписаний особою, яка його склала, а саме сержантом поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, що засвідчено власним підписом. Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 226389 від 15.08.2023 року повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень вищезазначених Інструкції, Порядку та вимог ст. 266 КУпАП допущено не було. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій тощо) апеляційному суду не надано.
Доводи скарги про те, що з матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР України, за які його слід було зупинити, спростовується відеозаписом, на якому працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , а також в присутності свідків, що в автомобілі не горіла ліва фара. В рапорті працівника поліції взводу № 1 роти № 2 батальйону №2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківського району УПП у Київській області ДПП ОСОБА_4 зазначено, що 15.08.2023 року в м Фастів, по вул. Т. Шевченка, 21 рухався транспортний засіб «PEUGEOT 407», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в якого не горіла ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» даний транспортний засіб було зупинено.
Посилання апелянта на те, що направлення, яке міститься в матеріалах справи, не було вручено особі та в ньому не зазначено найменування медичного закладу куди направляють особу, є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки, так і у медичному закладі, що є підставою для складання відповідного протоколу, а не видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння. До того ж в направленні на огляд водія зазначено найменування закладу охорони здоров'я - Фастівська районна лікарня.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.
З доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, який також є доказом згідно ст. 251 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_1 ні під час встановлення його особи, ні під час відмови від проходження огляду та в подальшому під час складання протоколу, роз'яснення об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не заперечував те, що він керував автомобілем. ОСОБА_1 поводив себе як водій даного транспортного засобу, під час розмови по телефону сказав співрозмовнику «почекай, мене зупинила поліція», що також підтверджує керування автомобілем.
Слід зазначити, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «PEUGEOT 407», підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7535642 від 15 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження адвоката про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника адвоката Ничик А.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника адвоката Ничик Аліни Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О. Матвієнко