09 квітня 2024 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 372/1658/21
номер провадження: 22-ц/824/506/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза Віктора Павловича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2022 року у складі судді Проць Т.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галини Михайлівни (далі -приватний нотаріус ВРНО Київської області Теплюк Г.М.) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 березня 2006 року є власником земельної ділянки загальною площею 0,1759 га, з цільовим призначенням для ведення особистого господарства, кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, село Великі Дмитровичі, вул. Польова. Вказував, що згідно з даними інформаційної довідки №253473626, починаючи з 19 березня 2021 року власником вказаної земельної ділянки є АТ «Альфа-Банк».
Зазначав, що 17 липня 2007 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредитБанк» (далі - ТОВ «УніКредитБанк») було укладено договір про іпотечний кредит №MRTG -000000005364, відповідно до якого банк зобов'язався надати йому 167 692 євро 00 центів, зі сплатою 11,0% процентів річних, строком до 17 липня 2022 року. 26 липня 2007 року між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 про зміну процентної ставки до договору про іпотечний кредит №MRTG-000000005364 від 17 липня 2007 року, згідно з якою було змінено процентну ставку до 10,0% річних. 15 листопада 2007 року між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої виконання позичальником зобов'язань за цим договором (в тому числі додатковими договорами до нього) забезпечується іпотечним договором №MRTG-000000005364/S від 17 липня 2007 року, договором застави №CLTR-000000008911/S від 15 листопада 2007 року та договором поруки №MRTG -000000005364/Р від 17 липня 2007 року.
Вказував, що на забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №MRTG-000000005364/8-1, згідно умов якого позивач передав в іпотеку ТОВ «УніКредитБанк» земельну ділянку загальною площею 0,1759 га, з цільовим призначенням для ведення особистого господарства, кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, село Великі Дмитровичі, вул. Польова.
Зазначав, що реєстрація права власності за АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки відбулася з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме, у державного реєстратора були відсутні докази того, що право вимоги за іпотечним договором перейшло від ТОВ «УніКредитБанк» до АТ «Альфа-Банк». Позивачу не надходило та він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя у розумінні ст.35 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя позивач з іпотекодержателем не укладав, згоду на відчуження предмету іпотеки не надав, його не повідомлено, як власника об'єкта нерухомого майна, про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було проведено за наявності обтяження - арешту нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ВРНО Київської області Теплюк Г.М. індексний номер: 57234468 від 23 березня 2021 року, яким проведена реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,1758 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2318905732231, за АТ «АЛЬФА-БАНК»;
скасувати запис про реєстрацію права власності № 41120646 від 19 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом ВРНО Київської області Теплюк Г.М., яким проведена реєстрація права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1758 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, реєстраційний номер 2318905732231, за АТ «АЛЬФА-БАНК».
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам сторони позивача про порушення процедури перереєстрації майна, яке знаходилось в іпотеці, а саме, що у розпорядженні нотаріуса не було документів, які підтверджували того, що АТ «Альфа-Банк» є правонаступником з правами та обов'язками ТОВ «УніКредитБанк». При вчиненні реєстраційної дії приватний нотаріус, у порушення вимог ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не повідомила ОСОБА_1 , як власника об'єкта нерухомого майна, про подання/отримання заяви від АТ «Альфа-Банк» на проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки. Вчинення приватним нотаріусом реєстраційної дії проведено за наявності обтяження (у вигляді арешту) спірного майна, чим порушено приписи ст.24 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вказує, що в інформаційній довідці, яку надано разом із позовною заявою, відсутні будь-які документальні підтвердження того, що АТ «Альфа-Банк» має пряме чи опосередковане відношення до договору про іпотечний кредит №MRTG-000000005364 чи іпотечного договору № MRTG-000000005364/S-1 та ОСОБА_1 . Тобто АТ «Альфа-Банк» на момент вчинення оскаржуваного правочину не мало повноважень на його здійснення.
Зазначає, що ОСОБА_1 не проінформований належним чином про заміну кредитора з ТОВ «УніКредитБанк» на АТ «Альфа-Банк», а з наданих документів, які підтверджують поштове відправлення ОСОБА_1 повідомлень про усунення порушення за кредитним договором, наявна велика кількість помилок та суперечливої інформації, що на думку скаржника, свідчить про те, що ОСОБА_1 не отримав поштову кореспонденцію, надіслану банком, не з власної вини. Позивач вважає, що йому взагалі не направлялась будь-яка поштова кореспонденція, оскільки копії документів, які представлені суду, свідчать про ймовірне підроблення у зв'язку із наявністю у такій кореспонденції великої кількості помилок, невідповідностей та перекреслень.
Також вказує, що на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора на спірній земельній ділянці були зареєстровані обтяження, а саме, арешт майна (постанова про арешт майна боржника серія та номер 56165937, видана 12 квітня 2018 року, видавник: приватний виконавець Шмідт К.В.). Станом на 19 березня 2021 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про реєстрацію за АТ «Альфа-Банк» права власності на спірну земельну ділянку, рішення, якими було накладено арешти на нерухоме майно ОСОБА_1 ніким не оскаржувалися та не були скасовані.
Приватний нотаріус ВРНО Київської області Теплюк Г.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вона не є належним відповідачем у справі, що підтверджується численною практикою Верховного Суду, а тому просить у позові ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ВРНО Київської області Теплюк Г.М. відмовити. З урахуванням наведеного, приватний нотаріус просила залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза В.П. без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2022 року без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мороз В.П. подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що у матеріалах справи відсутня довідка іпотекодержателя про суму боргу. В свою чергу, без даного документу проведення перереєстрації спірного майна не могла відбутись. Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що реєстратору було надано належний звіт про оцінку спірного майна, наявність якого є обов'язковою для проведення реєстраційної дії. Будь-які довідки, відомості, інформація зі звіту про оцінку щодо земельної ділянки чи інші документи подібного характеру, в яких зазначається про вартість спірного майна, не можуть бути визнані як належні та допустимі докази.
Представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Гуйван І.В. подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських ворсувань ПАТ «УніКредитБанк» є правонаступником ТОВ «УніКредитБанк». Згідно з пунктом 1.2.3 статуту ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «УніКредитБанк», оскільки 02 грудня 2013 року між ПАТ «УніКредитБанк» та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про приєднання. 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до «АТ «Альфа-Банк». Таким чином, АТ «Альфа-Банк», яке перейменоване в АТ «Сенс Банк», у порядку правонаступництва набуло усіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Вказує, що банком неодноразово направлялись повідомлення з письмовими вимогами про усунення порушень за двома адресами, та вказані повідомлення повертались за закінченням встановленого терміну зберігання, за виключенням повідомлень надісланих за адресою: село Великі Дмитровичі, які повернулись через неповну адресу відправлення. При цьому, в іпотечному договорі адреса позивача вказана: АДРЕСА_2 , повідомлення про зміну адреси позивачем до банку не надавалось, що свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення боржника про наявність заборгованості.
Також зазначає, що нотаріус мав право проводити реєстраційні дії навіть за наявності обтяжень, оскільки реєстрація проведена в інтересах іпотекодержателя, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Сторони в судове засідання, призначене на 26 березня 2024 року на 12 год 45 хв., не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом, завчасно, в установленому законом порядку, що підтверджується наявними у справі доказами, причини неявки суду не повідомили.
Так, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мороз В.П. та відповідачі: АТ «Альфа Банк», приватний нотаріус ВРНО Київської області Теплюк Г.М., отримали судову повістку про виклик до суду (призначеного на 26 березня 2024 року) на вказану ними електронну адресу 21 лютого 2024 року, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
За таких обставин сторони вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 17 липня 2007 року між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №MRTG-000000005364, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику 167 692 євро 00 центів, зі сплатою 11,0% процентів річних, строком до 17 липня 2022 року.
26 липня 2007 року між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 про зміну процентної ставки до договору про іпотечний кредит №MRTG-000000005364 від 17 липня 2007 року, згідно з яким було змінено процентну ставку до 10,0% річних.
15 листопада 2007 року між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору про іпотечний кредит №MRTG-000000005364 від 17 липня 2007 року, згідно з якою виконання позичальником зобов'язань за цим договором (в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується нотаріально посвідченим іпотечним договором №MRTG- 000000005364/S від 17 липня 2007 року, договором застави №CLTR-000000008911/S від 15 листопада 2007 року та договором поруки №MRTG -000000005364/Р від 17 липня 2007 року.
Також на підставі рішення кредитного комітету від 13 листопада 2007 року банк надав позичальнику новий транш № CLTR-000000008911 у розмірі 37 000 євро на строк 5 років з терміном остаточного погашення не пізніше 15 листопада 2012 року, при цьому нова загальна сума кредиту становить 204 692 Євро 00 центів.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, між ТОВ «УніКредитБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №MRTG-000000005364/8-1 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку ТОВ «УніКредитБанк» земельну ділянку загальною площею 0,1759 га, з цільовим призначенням для ведення особистого господарства, кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 9.1 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі ст.37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору, продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому законодавством України (в тому числі ст.38 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 9.2 іпотечного договору, іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах цього Договору.
Згідно з пунктом 9.3.1 іпотечного договору, за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно із цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.
У випадку набуття іппотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодевець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки. При цьому різниця між вартістю предмета іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю.
Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства.
Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявність будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.
Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки від іпотекодавця переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.
Відповідно до п.9.3.4. іпотечного договору, письмові повідомлення іпотекодержателя іпотекодавцю друкуються та підписуються уповноваженими особами іпотекодержателя і надсилаються іпотекодавцю телефаксом, кур'єром, або поштою.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «УніКредит Банк» є правонаступником ТОВ «УніКредит Банк».
Згідно з пунктом 1.2.3 статуту ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «УнікредитБанк», оскільки 02 грудня 2013 року між ПАТ «Унікредит Банк» та «Укрсоцбанк» укладено договір про приєднання.
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Таким чином, АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув усіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
У зв'язку із неналежним виконанням позивачем зобов'язань за договором про іпотечний кредит, станом на 23 січня 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 не заперечував наявність у нього заборгованості за договором про іпотечний кредит та не ставив під сумнів наявність у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки.
Водночас, як на підставу позову ОСОБА_1 посилався на те, що реєстрація права власності за АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки відбулася з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме, у державного реєстратора були відсутні докази того, що право вимоги за іпотечним договором перейшло від ТОВ «УніКредитБанк» до АТ «Альфа-Банк». Також позивач вказував, що йому, як боржнику та іпотекодавцю, не надходило та він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя у розумінні ст.35 Закону України «Про іпотеку». Крім того, вважав, що така реєстраційна дія є незаконною, оскільки предмет іпотеки перебував під обтяженням у вигляді арешту.
При апеляційному розгляду справи ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза В.П. про витребування доказів, а саме, витребувати з Обухівської районної державної адміністрації Київської області належним чином завірену копію реєстраційної справи, сформованої при реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на земельну для ведення особистого господарства, загальною площею 0,1758 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0077 (передану приватним нотаріусом ВРНО Київської області Теплюк Г.М.).
11 березня 2024 року від Обухівської районної державної адміністрації Київської області надійшов лист, в якому зазначено, що оригінал вищевказаної реєстраційної справи відсутній.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №253473626 від 20 квітня 2021 року вбачається, що 19 березня 2021 року право власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,1759 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223180501:01:003:0077, зареєстроване за АТ «Альфа-Банк».
Підставами для державної реєстрації права власності були: дублікат договору іпотеки, серія та номер: 604, виданий 06 березня 2020 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Русанюк З.З.; звіт про оцінку предмета іпотеки, серія та номер: ВА 210119-003, виданий 25 січня 2021 року, видавник: ТОВ «Бізнес Ассіст»; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 2/12, виданий 12 лютого 2020 року, видавник: АТ «Альфа-Банк»; вкладення у лист, серія та номер: Ф.107, видавник: ВПЗ Чернігів; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1402405662455, виданий 15 лютого 2020 року, видавник: Чернігів-24; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1402405713700, виданий 27 квітня 2020 року, видавник: Чернігів-24; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 4/10, виданий 23 квітня 2020 року, видавник: АТ «Альфа-Банк»; вкладення у лист, серія та номер: Ф.107, видавник: ВПЗ Чернігів; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: б/н, видавник: АТ «Альфа-Банк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0829201353283, виданий 27 березня 2020 року, видавник: Укрпошта; опис вкладення, серія та номер: б/н, виданий 27 березня 2020 року, видавник: Укрпошта; довідка про заборгованість, серія та номер: б/н, виданий 19 березня 2021 року, видавник: АТ «Альфа-Банк»; відомості з ДЗК, серія та номер: 38158506, виданий 19 березня 2021 року, видавник: Державний земельний кадастр.
Запис про право власності № 41120753 щодо вказаної вище земельної ділянки був внесений державним реєстратором: приватним нотаріусом Теплюк Г.М. (Вишгородський районний нотаріальний округ, Київська обл.).
Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57234468 від 23 березня 2021 року, приватний нотаріус Теплюк Г.М., Вишгородський районний нотаріальний округ, Київська область (а.с.22-24, т.1).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з положеннями ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями ст.37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Установлено, що у пункті 9.3.4 іпотечного договору сторони визначили порядок надсилання повідомлень іпотекодержателя іпотекодавцю, які друкуються та підписуються уповноваженими особами іпотекодержателя та надсилаються, у тому числі, поштою.
Іпотекодавець ОСОБА_1 у іпотечному договорі зазначив свою адресою: АДРЕСА_2 .
Про зміну адреси місцезнаходження та про будь-які інші зміни, що могли вплинути на реалізацію цього договору та виконання зобов'язань по ньому (пункт 11.6 договору) ОСОБА_1 іпотекодержателя не повідомляв.
З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2020 року АТ «Альфа Банк» направило ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 та на адресу: вул. Польова, село Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська область, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (вимогу про усунення порушення) за №2/12 від 12 лютого 2022 року, в якому повідомило йому про наявність боргу за кредитним договором у сумі 201 484,87 євро та намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», надавши йому 30-денний строк для усунення порушення шляхом сплати суми заборгованості (а.с.209, т.1).
Направлення цих повідомлень на адреси позивача підтверджується описом-вкладення у листи з печаткою поштового відділення (а.с.216, т.1), реєстром цінних відправлень АТ «Альфа-Банк» №91 (а.с.213, т.1), списком №1356 згрупованих відправлень Укрпошти (а.с.214, т.1) та фіскальним чеком від 15 лютого 2020 року (а.с.215, т.1).
Вказані поштові відправлення були повернуті на адресу відправника АТ «Альфа Банк» без вручення адресату. Відправлення на адресу: вул. Польова, село Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська область, повернулось із відміткою пошти про причини не вручення «неповна адреса» (а.с.210-211, т.1). Відправлення на адресу: АДРЕСА_2 , повернулось із відміткою пошти про причини не вручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.212, т.1).
27 березня 2020 року АТ «Альфа Банк» повторно направило ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.227, т.1), що підтверджується описом-вкладення у лист з печаткою поштового відділення (а.с.232, т.1), накладною від 27 березня 2020 року (а.с.230, т.1) та фіскальним чеком (а.с.231, т.1).
Вказане поштове відправлення повернулось АТ «Альфа Банк» 01 травня 2020 року із відміткою пошти про причини не вручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.229, т.1).
23 квітня 2020 року АТ «Альфа Банк» втретє направлено ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням за № 4/10 від 23 квітня 2020 року на адресу: АДРЕСА_1 та на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.217, т.1), що підтверджується описом-вкладення у листи з печаткою поштового відділення (а.с.222, т.1), реєстром цінних відправлень АТ «Альфа-Банк» №176 (а.с.218-219, т.1), списком №2737 згрупованих відправлень Укрпошти (а.с.220-221, т.1) та фіскальним чеком від 27 квітня 2020 року (а.с.219, т.1).
Вказані поштові відправлення повернулись АТ «Альфа Банк» без вручення адресату 13 травня 2020 року та 19 травня 2020 року, із відміткою пошти про причини не вручення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення та довідками Укрпошти (а.с.223 -226, т.1).
Визначена у ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Так, згідно з пунктом 61 Порядку (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов'язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №638/20000/16-ц).
Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.
У пункті 3 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.
Наведені норми, спрямовані на фактичне повідомлення боржника аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц.
Колегія суддів вважає, що досліджені у даній справі докази, подані представником відповідача до суду першої інстанції, є належними, допустимими та достовірно підтверджують факт направлення АТ «Альфа-Банк» на адресу іпотекодавця письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначивши в іпотечному договорі адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність по отриманню кореспонденції від іпотекодержателя за вказаною адресою та мав одержати направлені останнім у лютому, березні та квітні 2020 року повідомлення, однак не отримав їх з власної вини.
Будь-яких доказів щодо повідомлення іпотекодержателя про зміну місця проживання або наявність поважних причин не отримання вказаних поштових відправлень, позивач суду не надав.
Повернення від боржника належно направленої вимоги «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить про вжиття іпотекодержателем всіх заходів для відповідного повідомлення боржника про наявність заборгованості.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження позивача про те, що йому не надсилалось повідомлення-вимога про усунення порушень, не відповідає обставинам справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності у зв'язку із неповідомленням приватним нотаріусом позивача, як власника земельної ділянки, про отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з такого.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій.
Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідного користувача, обтяжувача.
Приписами ч.ч.1,2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено певний вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
З огляду на вищевказане, не повідомлення державним реєстратором власника об'єкта нерухомого майна про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій не може бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій, колегія суддів зазначає таке.
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 754/14175/14-ц.
Також колегія суддів враховує, що позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 41120646 від 19 березня 2021 року не є належним способом захисту порушеного права.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1,2,3 ч.3 якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначених правових норм свідчить про те, що на відміну від ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, з 16 січня 2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 906/516/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19.
Крім того, колегія суддів враховує, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем за вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (п.3 і п.4 ч.2 ст.175 ЦПК України).
Частиною 2 ст.48 ЦПК України встановлено, що позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок про те, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.
Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі, встановлені судом обставини справи, підтверджують, що спір виник між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Альфа-Банк». Отже, приватний нотаріус ВРНО Теплюк Г.М. є неналежним відповідачем, у зв'язку з чим пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 759/23088/19 (провадження № 61-19660св21).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза Віктора Павловича залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: