26 квітня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/5704/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речового права,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 19.04.2024 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41164319 від 18.05.2018, прийняте державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Орловою Т.Г., на підставі якого було відкрито розділ 1555836474220;
- скасувати державну реєстрацію речового права - права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 26209684.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.09.2018 у справі №826/1934/17, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі №815/6945/16.
Відповідно до змісту позовної заяви підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що в процесі оформлення спадщини, яка відкрилась після смерті чоловіка, ОСОБА_1 з'ясувала, що фактично існує два відкритих розділи на об'єкт нерухомості - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до яких проведена ОСОБА_2 реєстрація права власності. Зокрема, за спадкодавцем на підставі рішення суду 12.07.2013 здійснена реєстрація права власності на 1/4 частки зазначеного нерухомого майна (реєстраційний номер 119746974220), а 15.05.2018 на підставі виписки з погосподарської книги №229 - на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому (реєстраційний номер 1555836474220).
Позивач зазначає, що відображена в реєстрі інформація не відповідає фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_2 за життя на праві власності належала 1/4 частина вказаного об'єкту нерухомого майна як колишньому члену колгоспного двору та 1/4 - отримана в порядку спадкування за законом після смерті матері.
За наведених обставин позивач вважає, що при реєстрації 15.05.2018 допущена технічна помилка, в результаті якої на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Чемер, відкрито другий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, з огляду на обставини справи, підставою для звернення до суду з даним позовом фактично стало те, що внаслідок двох відкритих розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності чоловіка позивачки на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Чемер, ОСОБА_1 не може здійснити оформлення спадщини та отримати відповідне свідоцтво на вказаний об'єкт нерухомості.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що спір, який виник між сторонами, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Зазначене рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.
Крім того, у постановах від 06 листопада 2019 року у справі №756/4477/18 та від 23 жовтня 2019 року у справі №352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває чи втрачає речове право на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Таким чином не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права фізичною особою, у якому дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №686/8141/22, від 14 лютого 2023 року у справі №904/868/22, від 20 квітня 2023 року у справі №826/2429/18.
Суддя звертає увагу, що фактично спір у справі виник у зв'язку із неможливістю позивачем реалізувати свої майнові права, гарантовані Цивільним кодексом України, на спадкове майно, внаслідок наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно двох відкритих розділів на житловий будинок.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи те, що спір фактично пов'язаний з реалізацією цивільних прав позивача, має приватно-правовий характер, він має розглядатись за правилами цивільного судочинства в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Дана обставина згідно із пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне роз'яснити, що для вирішення спору позивачу необхідно звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речового права - відмовити та повернути позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами.
Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., сплачений відповідно до квитанції від 18.04.2024 №6202-7151-6916-6852.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 26.04.2024.
Суддя С.В. Бородавкіна