25 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/2284/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПГ АГРО ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товарства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВПГ АГРО ПЛЮС» (далі також - ТОВ«ВПГ АГРО ПЛЮС», позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також - ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 13.12.2023 № 0004138-1302-2501.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що податкова вимога від 13.12.2023 № 0004138-1302-2501 прийнята відповідачем після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому є протиправною та порушує права позивача.
19.02.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти доводів позивача та зазначає, що зобов'язання щодо сплати податку виникли у позивача за узгодженим зобов'язанням до 30.11.2023 та є поточними, тому не підпадають під дію мораторію.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТОВ «ВПГ АГРО ПЛЮС» є юридичною особою з 03.10.2017, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру, (а.с.7-12)
Позивач подав податкову декларації з плати за землю (податковий розрахунок) №9012058047 від 31.01.2023, де самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 2023 рік, у тому числі за податковий період - жовтень місяць 2023 року в сумі 28919,91 грн (термін сплати 30.11.2023).
З матеріалів справи слідує, що позивач факт несплати у визначені Податковим кодексом України строки узгодженого грошового зобов'язання, самостійно визначеного у поданій ним податковій декларації з плати за землю, не заперечує.
21.11.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі № 905/1368/23 про банкрутство позивача.
Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об'єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов'язкового звернення стягнення на об'єкт довірчої власності.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
13.12.2023 відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу № 0004138-1302-2501 про сплату податку з орендної плати юридичних осіб на суму 28919,91 грн за самостійно визначеним зобов'язанням.
Позивач вважаючи вказану податкову вимогу протиправною звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно з пунктом 287.3.статті 287 Податкового кодексу України (далі ПК України), податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, ПКУ), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Позивач відповідно до пункту 54.1 ст.54 та пункту 286.2 статті 286 ПК України подав до контролюючого органу податкову декларації з плати за землю (податковий розрахунок) №9012058047 від 31.01.2023, де самостійно визначив податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за податковий період - жовтень місяць 2023 року в сумі 28919,91 грн з терміном сплати 30.11.2023.
Строки сплати податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб встановлені пунктом 287.3 статті 287 ПК України, відповідно до якого податкове зобов'язання з п землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними часті податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У зв'язку з невиконання узгоджених податкових зобов'язань, у встановлений податковим законодавством строк, заборгованість з плати за землю в сумі 28919,91грн. набула статусу податкового боргу.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 16.06.2022 у справі №821/1258/17 факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 ПКУ визначено, що податкова вимога надсилається не раніш першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, тобто спірна податкова вимога надіслана позивачу з дотриманням встановлених вимог.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Спірна податкова вимога надіслана позивачу за його юридичною адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення) та вручена платнику.
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку направлення контролюючими органам податкових вимог платникам податків ( затверджений наказом Мінфіну від 30.06.2017 №6 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за N 902/30770), податкова формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС контролюючих органів).
Як свідчать матеріали справи, позивач перебуває у процедурі банкрутства, порушеній за ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.11.2023 у справі № 905/1368/23, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (надалі - КУзПБ), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платень: застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інша документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій ( частина 3 ст.41 КУзПБ).
З огляду на положення частини 5 зазначеної правової норми дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Визначення терміну «поточні кредитори» наведені у статті 1 КУзПБ. Так, поточними-кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тож обставини, які впливають на вирішення питання щодо правомірності оскаржуваної податкової вимоги, та які мають бути встановлені судом - це визначення того, чи є поточними зобов'язання відповідача з оренди за жовтень 2023 року в сумі 28919,91 грн з терміном сплати 30.11.2023.
Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Як вже встановив суд, провадження у справі про банкрутство позивача відкрито 21.11.2023, а зобов'язання зі сплати орендної плати виникли 30.11.2023, тобто є поточними і, відповідно, не підпадають під дію мораторію.
Також слід зазначити, що згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вже встановив суд, спірна вимога сформована на підставі самостійно визначеного зобов'язання за податковою декларацією, яке не сплачено у встановлені ПК України строки.
Отже, направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна та не є зверненням стягнення на майно. Слід також зазначити, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно.
Відтак, скерування на адресу позивача податкової вимоги не свідчить про провадження органом доходів і зборів заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. Такі дії відповідача лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об'єктивно передують процесу погашення податкових зобов'язань або стягненню податкового боргу.
У даному випадку контролюючим органом не здійснювалось нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), не накладався арешт на кошти чи майно, не здійснювалось примусове стягнення його коштів та майна.
Оскільки позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов'язання по податковому боргу, в установлені законодавством строки, тому надсилання податковим органом податкової вимоги є правомірним.
Частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірної вимоги відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, добросовісно і не порушував права та законні інтереси позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПГ АГРО ПЛЮС" вул. Бикова, 50, смт Черкаське,Донецька обл., Краматорський р-н,84162 код ЄДРПОУ 41630528.
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.
Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2024 року.
Суддя І.І. Соломко