26 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/788/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року пенсії за вислугу років з обмеженням її максимального розміру;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в розмірі суми 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14 липня 2021 року № 713;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 22 липня 2021 року № 22/6-3790, виходячи із розміру 90% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14 липня 2021 року № 713, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 липня 2021 року.
1.2. Ухвалою суду від 22.02.2024 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
1.3. Ухвалою суду від 05.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Згідно позовної заяви позивача стверджує, що Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 713 від 14.07.2021 року “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, пунктом 1 якої установлено з 01.07.2021 року особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
2.2. Водночас наголошує, що оскільки перерахунок його пенсії з 01.12.2019 року, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то він має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713, а саме поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року.
2.3. Також позивача зазначає, що з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення йому проведено перерахунок пенсії, однак з обмеженням максимального розміру пенсії. Позивач вважає, що відповідачем протиправно обмежено максимальний розмір пенсії, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
Позиція відповідача
2.4. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до норм законодавства.
2.5. Зокрема вказує, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43, згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 не може перевищувати 10740 гривень.
2.6. Однак зазначає, що статтею 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ), якою внесено зміни до статті 43 Закону від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закон №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
2.7. У зв'язку з викладеним, відповідач діяв правомірно при проведенні перерахунку пенсії позивачу оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що позивачу, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.
3.2. Аргументи сторін та матеріалами пенсійної справи також підтверджується, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.05.2022 року у справі №600/349/22-а позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 22 липня 2021 року №22/6-3790, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України.
3.2. Однак, згідно протоколу про перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 року проведено перерахунок пенсії, однак з обмеження максимального розміру десятьма прожитковим мінімуми, установлених для осіб, які втратили працездатність. А саме, підсумок пенсії визначено у розмірі 31005,00 грн., однак з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати визначено - 29247,71 грн.
3.3. У відповідь на звернення позивача щодо нарахування та виплати йому доплати до пенсії на підставі Постанови №713 листом від 25.12.2023 року ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено про те, що розмір вашої пенсії за вислугу років відповідно до ст. 13 Закону № 2262, обчислений на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 у справі №824/182/20-а, на 01.07.2021 склав - 29497,46 грн. (32497,46 х 90%). Збільшення пенсії за період з березня 2018 року до липня 2021 року перевищує 2000,00 грн. Отже, щомісячна доплата, передбачена постановою КМУ № 713, не встановлюється.
3.4. Також, у відповідь на звернення представника позивача щодо виплати позивачу пенсії без обмеження листом від 18.12.2023 року ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено про те, що відповідно до статті 43 Закону №2262 (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) з 01.0J.2018 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ, відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
4.2. Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
4.3. При цьому, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4.4. Частинами 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
4.5. Отже, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, пенсіонерам підлягає здійснювати перерахунки пенсії на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
4.6. З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713.
4.7. Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 01.07.2021 року особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021 року.
4.8. Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01.07.2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
4.9. Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
4.10. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
4.11. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 року.
4.12. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсі, проведення якого згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
4.13. У зв'язку із зазначеним суд вважає, що проведений на виконання судового рішення у справі №600/4497/21-а перерахунок пенсії позивача відбувся з метою відновлення порушеного права позивача шляхом фактичної виплати йому сум пенсії, розрахованих з розширеного переліку складових грошового забезпечення, що є наслідком набрання законної сили рішенням суду по справі №826/3858/18 у 2019 році.
4.14. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, зокрема з 01.12.2019 року, проведений ГУ ПФУ в м. Києві на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 року.
4.15. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, від 02 березня 2023 року у справі №600/870/22-а, від 04 квітня 2023 року у справі №380/25987/21, від 18 квітня 2023 року у справі №560/6528/22, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
4.16. Суд також наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
4.17. У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
4.18. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
4.19. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.
4.20. Суд зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 р.
4.21. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
4.22. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
4.23. Попри це, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
4.24. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
4.25. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
4.26. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
4.27. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
4.28. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
4.29. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
4.30. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
4.31. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
4.32. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
4.33. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
4.34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
4.35. У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
4.36. Зважаючи на викладене, при розрахунку пенсії застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
4.37. Тому обмеження максимального розміру пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
4.38. Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.
4.39. У свою чергу, суд також зазначає, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
4.40. У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (з 12.04.2023 року).
4.41. З огляду на зазначене, у цій справі судом встановлено, що до спірних правовідносин відповідачем застосовані норми статті 43 Закону №2262-XII та статті 2 Закону №3668-VІ, які визнані неконстуційними та втратили чинність відповідно до рішень Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 №7-р(ІІ)/2022.
4.42. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.07.2022 року у справі №580/3451/21; від 20.07.2022 року у справі №340/2476/21 та від 29.06.2022 року у справі №640/19118/18.
4.43. Суд зазначає, що юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
4.44. Щодо процентного співвідношення від грошового забезпечення, з урахуванням якого належить здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
4.45. Так, позивач у позовних вимогах просить здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 90 % від суми грошового забезпечення.
4.46. Однак, як встановлено судом, при здійсненні перерахунку пенсії з 01.12.2019 року враховано саме такий показник процентного співвідношення від грошового забезпечення - 90%. А тому, у цій частині суд не вбачає порушень прав позивача з боку відповідача, та як наслідок відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з конкретним показником процентного співвідношення від грошового забезпечення.
4.47. На переконання суду така вимога є необґрунтованою і передчасною, адже судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право.
4.48. Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити заборгованість пенсії з 01.12.2019 року, то суд зазначає, що проведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача без обмеження розміру пенсії максимальним розміром матиме наслідком виплату різниці між отримуваною позивачем пенсією до перерахунку та нарахованою пенсією після проведення перерахунку.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713 відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
5.3. Судом у цій справі встановлено, що у позивача наявне право на отримання з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
5.4. З урахування того, що у позивача наявне право на отримання з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., суд вважає за доцільне у цій справі зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу з 01.07.2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.
5.6. Окрім цього, дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідачем при здійсненні позивачу перерахунку пенсії з 01.12.2019 року протиправно обмежено розмір пенсійних виплат. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті позивачу пенсії у належному розмірі, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
5.7. Однак, суд у цій справі не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з конкретним показником процентного співвідношення від грошового забезпечення, а саме 90% від суми грошового забезпечення.
5.8. Також, щодо обраного позивачем способу захисту в частині зобов'язання відповідача перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 22 липня 2021 року № 22/6-3790, виходячи із розміру 90% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром та виплатити утворену заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум, то суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є недоцільним. Суд звертає увагу на те, що фактично перерахунок пенсії позивача з 01.12.2023 року вже здійснено, про що свідчить проколом про перерахунок пенсії. Як наслідок, розмір пенсії визначено - 31005,00 грн. При цьому, жодних обставин того, що визначення розміру пенсії відповідачем здійснено з порушенням, позивачем суду не повідомлено. Протиправні ж дії відповідача полягають лише у невиплаті пенсії позивачу у розрахованому самим же відповідачем повному розмірі (без застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
5.9. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.
5.10. При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.3503535034.1 від 01.03.2024 року.
6.3. Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1816,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (пропорційно задоволеним вимогам). Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 01.07.2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 року із застосуванням обмеження виплати пенсії максимальним розміром.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії, перерахованої з 01.12.2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 22 липня 2021 року № 22/6-3790, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
6. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №0.0.3503535034.1 від 01.03.2024 року судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя О.В. Анісімов