25 квітня 2024 року справа № 580/1872/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
21.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) (далі - відповідач 2) про:
визнання протиправними дій відповідача 1 щодо неналежного нарахування йому грошового забезпечення з 03.03.2022 до 23.12.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення з 03.03.2022 до 23.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44);
визнання протиправними дій відповідача 2 щодо неналежної виплати йому грошового забезпечення з 03.03.2022 до 23.12.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;
зобов'язання відповідача 2 здійснити йому виплату грошового забезпечення з 03.03.2022 до 23.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на його користь судового збору за зверненням з позовною заявою до адміністративного суду.
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив військову службу у відповідачів та на дату звернення до суду відповідачі виплатили йому грошове забезпечення за вказаний вище період у неналежному розмірі. Вважає, що відповідачі допустили дії, які суперечать нормам чинного законодавства.
Ухвалою від 26 лютого 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд правилами спрощеного провадження.
04.03.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача 1, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що з 01.09.2023 перебуває у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні відповідача 2 та не має власного фінансового рахунку. До 01.09.2023 року відповідач 1 перебував на фінансовому забезпеченні у співвідповідача. Тому відповідач 1 нарахував усі передбачені чинним законодавством платежі, а виплата грошового забезпечення позивачу мала бути здійснена співвідповідачем (згідно з Актом від 06 вересня вих. №6/7/2570 приймання-передачі відповідача 1 на фінансове забезпечення від співвідповідача до відповідача 2), в якому вказано, що відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 липня 2023 року № Д-321/71/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році» відповідач 1 з 01 вересня 2023 року знімається з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 та зараховується на фінансове забезпечення до відповідача 2, про що позивач не вказав у своїй заяві. ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб'єкт владних повноважень, щодо фінансового забезпечення (нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу) має у своєму розпорядженні документи фінансової звітності щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з 03.03.2022 до 31.08.2023 та володіє всіма засобами та механізмами поновлення прав позивача, у разі визнання судом факту їх порушень, які будуть у такому випадку найбільш ефективними. Відповідно до постанови КМ України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» до п.4 Постанови № 704 внесені зміни, відповідно до яких абзац перший вказаного пункту викладений у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Зазначені зміни набрали чинності з 20.05.2023 та діють до цього часу. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті. Відповідна норма для застосування у 2023 року передбачена ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Застосування актуального показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня кожного календарного року, а не того показника прожиткового мінімуму, який визначений рішенням Кабінету Міністрів України (1762,00грн згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704), суперечить ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Положення спеціальної норми права, а саме ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» виключають існування у позивача порушеного права на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, так як зазначені положення Законів за юридичною силою є вищими від норм будь-яких підзаконних актів, а за сферою правового регламентування та часом прийняття мають пріоритет у застосуванні перед іншими нормами суміжних законів. Фактичного підвищення поточного грошового забезпечення публічного службовця не відбулось у вказані роки.
07.03.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача 2, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи відзив зазначив ті ж доводи, що й відповідач 1 у зазначеному вище відзиві. Додатково вказав, що не мав обов'язку щодо здійснення грошового забезпечення позивача у спірний період, оскільки виплата грошового забезпечення позивачу не здійснювалась та не мала здійснюватися ним, що є самостійною обставиною для визнання не обґрунтованими позовних вимог до нього. Позовні вимоги щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є передчасними, оскільки спір в цій частині фактично не існує, оскільки перерахунок грошового забезпечення і виплата, які позивач просить зобов'язати здійснити відповідачів, не проведені. Такі вимоги задоволенню не підлягають. Вважає, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду зі вказаним позовом, який продовжений на строк дії карантину, та який закінчився 30.06.2023. Стверджує, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав на час отримання грошового забезпечення за кожний місяць.
12.03.2024 та 15.03.2024 на адресу суду надійшли ідентичні відповіді на відзиви відповідачів, в яких обґрунтовуючи зазначив, що подав позов суду 21.02.2024 в межах тримісячного строку, а саме з моменту його звільнення з військової служби 23.12.2023. Тому протилежні доводи відповідачів не обґрунтовані. Позовні вимоги мають немайновий характер щодо перерахунку грошового забезпечення, яке належить до компетенції відповідача 1 та виплати грошового забезпечення, яке належить до компетенції відповідача 2 та не порушують вимог п.3 ч.5 ст.160 процесуального закону. Просив врахувати висновки Верховного суду у постанові від 02.09.2022 у справі №440/6017/21. Відповідач 1 має юридичні взаємозв'язки з відповідачем 2, а не з співвідповідачем. Співвідповідач не може реалізувати будь-які виплати за неналежне нарахування відповідачем 1 виплат позивачу, оскільки правовідносини припинені. Вказану позицію враховано Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/1170/23. Звертає увагу, що всі зобов'язання, які перебувають у відповідача 1, переходять від співвідповідача до його правонаступника, а саме до відповідача 2.
Ухвалою від 03 квітня 2024 року суд задовольнив клопотання вх. від 04.03.2024 відповідача 1 і клопотання вх. від 07.03.2024 відповідача 2 та залучив до адміністративної справи додатково відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) (далі - відповідач 3).
12.04.2024 на адресу суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що нараховане відповідачем 1 грошове забезпечення виплачувалось ним позивачу до 31.08.2023, а в подальшому відповідачем 2. Звертає увагу суду, що прийняття відповідних рішень щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям відповідача 1 він не здійснював, а лише проводив на той час виплати відповідних нарахувань до введення в дію Директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 28.07.2023 №Д-43/ДСК.
Оскільки сторони не подали клопотань щодо розгляду справи з їх викликом у відкритому судовому засідання, зважаючи на відсутність доцільності виклику для допиту свідків або призначити експертизу, суд дійшов висновку вирішити спір у письмовому провадженні.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Позивач проходив військову службу з 03.03.2022 до 23.12.2023 у відповідача 1, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_7
На підставі наказу відповідача 3 від 03.02.2022 №8-ос позивач з 03.03.2022 прийняв справи і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Витягом із наказу відповідача 1 від 23.12.2023 №660 підтверджується, що з 23.12.2023 позивач виключений із списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення.
Згідно з довідкою відповідача 1 від 29.02.2024 №760 грошове забезпечення позивача за період з 03.03.2022 до 23.12.2023 становить: грошове забезпечення - 458560,18грн, додаткова винагорода - 1316703,53грн, матеріальна допомога і допомога на оздоровлення - 68351,63грн, ПДФО - 331850,77грн, військовий збір - 23091,28 грн.
Довідкою відповідача 3 від 05.04.2024 №1021/7/798 підтверджується, що позивачу за період з 03.03.2022 до 31.07.2023 нараховане грошове забезпечення в сумі 1433839,47грн, утримано податків та інших обов'язкових платежів в сумі - 16772,08 грн, виплачено на картковий рахунок - 1417067,39грн.
Згідно з Актом від 06 вересня вих. №6/7/2570 приймання-передачі відповідача 1 на фінансове забезпечення від відповідача 3 до відповідача 2 відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 липня 2023 року №Д-321/71/дск про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році відповідач 1 з 01 вересня 2023 року знімається з фінансового забезпечення відповідача 3 та зараховується на фінансове забезпечення до відповідача 2.
Відповідно до Директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №Д-43/ДСК від 28 липня 2023 року, наказу командира військової частин НОМЕР_2 №1160 від 22.08.2023 та розпорядження начальника відділу фінансового планування та виконання кошторису - заступника начальника фінансово-економічного управління Командування частини НОМЕР_1 (відповідача 1) з 01.09.2023 зараховане на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_2 (відповідача 2).
Згідно з п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №1160 від 22.08.2023 заходи фінансового забезпечення відповідача 1 здійснюються силами об'єднаної фінансово-економічної служби відповідача 2.
На підставі п.4.2.5 п.4.2 Положення організації спільного фінансового господарства військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_1 (додаток №1 до наказу) командири військових частин, у т.ч. НОМЕР_1 (відповідача 1) зобов'язані особисто підписувати розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення.
Своєчасне подання на реєстрацію бюджетних зобов'язань та здійснення платежів за взятими бюджетними зобов'язаннями покладено на об'єднану фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_2 (відповідача 2).
Не погодившись із розміром отриманого грошового забезпечення позивач звернувся в суд з позовом.
Доводи відповідачів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду зі казаним позовом не обґрунтовані та не враховані судом, з огляду на таке.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Витягом із наказу відповідача 1 від 23.12.2023 №660 підтверджується, що з 23.12.2023 позивач виключений із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення. Тобто, про всі складові розрахунку при звільненні позивач міг дізнатися під час ознайомлення з цим наказом та протягом тримісячного строку мав право звернутися до адміністративного суду зі вказаним вище позовом. Отже, звертаючись до суду 21.02.2024, позивач дотримався вимог законодавства щодо строку звернення, а протилежні доводи відповідачів не обґрунтовані.
Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Конституцією України, законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі - Постанова №704).
Абзац п'ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України. Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік” (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів, станом на 01.01.2022 - 2481 гривню та станом на 01.01.2023 - 2684 гривні.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Отже, Постанова № 481 фактично відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18.
Відповідачі у відзивах зазначили, що про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у спірний період із застосуванням показника прожиткового мінімуму працездатної особи в сумі 1762 грн з урахуванням змін, внесених Постановою №481, тобто шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 виходячи з розміру 1762 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт.
До 01.09.2023 відповідач 1 перебував на фінансовому забезпеченні у відповідача 3. Отже, нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у період з 03.03.2022 до 31.08.2023 здійснював відповідач 3. У подальшому, а саме з 01.09.2023 відповідач 1 знятий з фінансового забезпечення відповідача 3 та зарахований на фінансове забезпечення до відповідача 2, що підтверджується вказаним вище актом від 06 вересня вих. №6/7/2570 приймання-передачі, директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26 липня 2023 року № Д-321/71/дск. Отже, нарахування грошового забезпечення та виплату позивачу у період з 01.09.2023 до 23.12.2023 здійснював відповідач 2, що також підтверджується Директивою Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №Д-43/ДСК від 28 липня 2023 року, наказом командира військової частин НОМЕР_2 №1160 від 22.08.2023.
Відповідачі 2 і 3 нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення у спірному періоді, а саме з 03.03.2022 до 23.12.2023 (дня виключення із списків частини), застосували показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість показника календарного року. Отже, у спірному періоді порушили вказані вище норми права та право позивача на належний розмір грошового забезпечення, що вплинуло і на суми грошового забезпечення, виплачені йому під час звільнення.
Вказані висновки суду застосовані у зв'язку з усталенням практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:
«… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.».
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
«…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідачів про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати п.4 Постанови №704, в редакції Постанови №481 не обґрунтовані та не враховані судом, оскільки Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №340/608/23 відхилив доводи відповідача в частині, що стосуються внесених Кабінетом Міністром України Постановою №481 змін до пункту 4 Постанови № 704 та визначення розрахунковою величиною для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб фіксованої суми замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який за загальним правилом кожен рік зростає, оскільки такі зміни відбулись пізніше, ніж виникли спірні відносини та не були мотивом оспорюваної відмови.
Тому суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог, констатувавши детальніше факт порушення: визнання протиправними дій відповідача 3 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, застосовуючи показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових його грошового забезпечення за період з 03.03.2022 до 31.08.2023 та відповідача 2 - щодо нарахування та виплати застосовуючи такий показник з 01.09.2023 до 23.12.2023.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44 (далі - Порядок).
Відповідно до п.1 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з п.п.3-5 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, позивач має право одночасно з перерахунком та виплатою грошового забезпечення за спірний період і на виплату вказаної вище компенсації.
Для належного та повного судового захисту наявні підстави зобов'язати відповідачів 3 і 2 здійснити перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення за спірний період (у межах допущених ними порушень) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку.
Отже, доводи позову частково обґрунтовані, а позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 21.02.2024 в сумі 2422,40 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, згідно з ч.3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно задоволеній частині позову - половина суми та порівно з відповідачів 2-3.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03.03.2022 до 31.08.2023 застосовуючи у цьому періоді показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових його грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.09.2023 до 23.12.2023 щодо застосування у цьому періоді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових його грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 03.03.2022 до 31.08.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 2 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.09.2023 до 23.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за звернення до адміністративного суду позовною заявою за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) порівно, а саме з кожного по 605,60грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
3. Копію рішення направити сторонам.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, підписане та виготовлене в повному обсязі 25.04.2024.