Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
25 квітня 2024 року №520/29517/23
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0305-8/26958 від 23.06.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при призначенні пенсії державного службовця врахувати довідки виконавчого комітету Люботинської міської ради від 05.01.2022 року №04-42/1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка, ранг, надбавка за вислугу років) та від 05.01.2022 року №04-42/2 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, та зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, починаючи з 13.01.2022 року, призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця, здійснити нарахування і виплату відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках виконавчого комітету Люботинської міської ради від 05.01.2022 року №04-42/1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка, ранг, надбавка за вислугу років) та від 05.01.2022 року №04-42/2 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року в адміністративній справі №520/8377/22 повторно розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та листом від 23.06.2023 №1900-0305-8/26958 фактично відмовив в призначенні та виплаті пенсії державного службовця у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Вважаючи відмову відповідача незаконною, позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії згідно умов Закону України "Про державну службу", оскільки станом на 01.05.2016 відсутній стаж роботи 10 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, так і на день звернення із заявою про призначення пенсії станом на 13.01.2022 відсутній стаж роботи 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що відповідає приписам пунктів 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІ та дає право на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , 13 січня 2022 року вперше звернулась до територіального органу пенсійного фонду за місцем проживання з заявою про призначення пенсії згідно з Законом України "Про державну службу". Однак, вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви не отримала.
16.02.2022 позивачка вдруге звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". До заяви надано довідки, видані виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області від 05.01.2022 №04-42/1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на 05.02.2022 та довідку від 05.01.2022 №04-42/2 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби.
Заяву від 16.02.2022 розглянуто за принципом єдиної черги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення від 22.02.2022 №204450011421, яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за відсутності стажу державної служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №520/8377/22, яке набрало законної сили 29.05.2023 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме, визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №204450011421 від 22.02.2022 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 13.01.2022 року щодо переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду по даній справі. Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення суду, відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та листом від 23.06.2023 №1900-0305-8/26958 повідомлено, що до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців станом на 01.05.2016 року можна зарахувати період роботи з 14.04.1993 по 31.08.1996 у виконавчому комітеті Люботинської міської ради, період з 01.10.1997 по 30.11.1999 в Люботинській міській раді, період з 02.12.1998 по 03.08.1999 в управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації, період з 10.08.1999 по 31.07.2002 в управлінні розвитку переробної промисловості, торгівлі та побутового обслуговування населення Харківської облдержадміністрації, період з 01.08.2002 по 27.12.2004 в Головному управлінні економіки Харківської облдержадміністрації. Таким чином, на даний час призначити пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" заявниці, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №520/8377/22 можливо лише з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", що є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсійних виплат.
Не погодившись зі спірним рішенням пенсійного фонду у формі листа, яким позивачу повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком державного службовця, позивачка звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх соціальних прав.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, яка в силу вимог ч. 5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Таким чином, враховуючи, що позивачка народилась 20.12.1961 року, то на момент звернення із зазначеною вище заявою заявниця досягла віку, передбаченого статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Щодо стажу, необхідного для призначення пенсії, суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №520/8377/22, яким скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №204450011421 від 22.02.2022 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 13.01.2022 року щодо переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду по даній справі.
Так при розгляді адміністративної справи №520/8977/22, суд дійшов висновку, що відповідно до записів трудової книжки заявник у періоди з 14.04.1993 року по 31.08.1996 року (3 роки 4 місяці 17днів), з 01.10.1997 року по 30.11.1998 рік (1 рік 2 місяці), з 10.01.2005 року по 31.12.2013 рік (8 років 11 місяців 21 день), а загалом понад 12 років працювала на різних посадах місцевого самоврядування в Люботинській та у Харківській міських радах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" (далі - Постанова №239) посади радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади віднесено до шостої категорії посад державної служби.
Ця постанова Уряду втратила чинність 26.10.2001 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 №1441 "Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад".
Аналіз наведених нормативних актів свідчить про те, що посади спеціалістів виконкомів міських Рад обласного підпорядкування були віднесенні до посад державних службовців постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2001 №1435 "Про внесення зміни до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби" (далі за текстом - Постанова №1435) п.2 Порядку №283 доповнено абзацом, за змістом якого до стажу державної служби державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Отже, і після 04.07.2001 стаж державної служби підлягає збільшенню на тривалість роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Так, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (ст.3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ).
Відповідно до ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування (сім категорій). Посади спеціалістів віднесено до п'ятої, шостої та сьомої категорій відповідно до рівня органів місцевого самоврядування. До шостої категорії віднесено посади, зокрема, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Окрім того, в аспекті пенсійного забезпечення громадянина на відносини за участю заявника як особи, тривалість роботи якої на посадах місцевого самоврядування станом на 01.05.2016 перевищувала 12 років, підлягають поширенню приписи ч.7 ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-ІІІ у редакції Закону України від 02.10.2013 №1215-IV і правила призначення пенсії державним службовцям.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За правилами частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами
Поряд з тим, відповідач, відмовляючи в переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, всупереч висновкам суду, не врахував до спеціального трудового стажу період роботи з 10.01.2005 по 31.12.2013 року (8 років 11 місяців 21 день) на різних посадах в Люботинській та у Харківській міських радах.
Таким чином, з огляду на те, що позивачка станом на 01.06.2016 року має стаж державної служби понад 12 років, у зв'язку з чим набула права виходу на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у формі листа від 23.06.2023 №1900-0305-8/26958 про відмову в призначенні пенсії державного службовця ОСОБА_1 .
На виконання приписів ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 зробив правовий висновок про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18).
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування та зобов'язання перевести з 13.01.2022 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІП, з урахуванням у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №04-42/1 від 05.01.2022 та довідки №04-42/2 від 05.01.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та здійснювати виплату такої пенсії з 13.01.2022 з урахуванням раніше проведених виплат, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд звертає увагу, що право позивача на обчислення пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та право вимагати такого обчислення встановлено законом, і воно не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 травня 2021 року у справі №520/1972/19.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із заявою від 13.01.2022 року про призначення/перерахунок пенсії надав пенсійному органу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №04-42/2 від 05.01.2022 та довідки №04-42/1 від 05.01.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Вищезазначені довідки складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дані про розмір місячної премії та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю, які визначені в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах місцевого самоврядування та призначити ОСОБА_1 з 13.10.12022 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІП, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №04-42/2 від 05.01.2022 та довідки №04-42/1 від 05.01.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та провести нарахування та виплату пенсії позивачу.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору розподілу підлягають розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 ст.132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч.7 ст.139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі №813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Загурською А.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 07.10.2022.
Згідно п.1.1. Договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у Договорі.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що за правову допомогу, передбачену п.1.2. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору.
Зі змісту додаткової угоди №2 від 16.10.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 07.10.2022, опису наданих послуг від 21.12.2023 до Договору про надання правової допомоги б/н від 07.10.2022 та акту приймання-передачі послуг від 21.12.2023, вбачається, що Адвокатом в межах вказаного договору надано позивачу наступні послуги на загальну суму 3000,00 грн:
- підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільскій області, зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області вчинити дії (справа № 520/29517/22) - 6 год. - 3000 грн.
Враховуючи, що предмет позову відноситься категорії справ з нескладним предметом доказування, відсутності з боку відповідача заперечень щодо суми витрат на правову допомогу, суд доходить висновку про співрозмірність та доведеність уми заявлених витрат на правову допомогу та задовольняє клопотання представника позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд.3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, викладене у формі листа №1900-0305-8/26958 від 23.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію державного службовця, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування, починаючи з 13.01.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках виконавчого комітету Люботинської міської ради від 05.01.2022 року №04-42/1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка, ранг, надбавка за вислугу років) та від 05.01.2022 року №04-42/2 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд.3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд.3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО