25 квітня 2024 року Справа № 480/8023/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовоного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8023/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 про стягнення грошової компенсації та грошового забезпечення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
06 грудня 2022 року позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення грошової компенсації та грошового забезпечення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, і з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення та виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини без проведення остаточного та повного розрахунку при звільненні.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу:
- недоплачену одноразову грошову допомогу у розмірі 50% грошового забезпечення на день звільнення за 1 (один) повний рік служби у розмірі 26 662, 51 грн;
- грошову компенсацію за невикористані 16 календарних днів щорічної відпустки за 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення на день звільнення, у розмірі 8 119,28 грн;
- індексацію грошового забезпечення за період служби з 27.08.2018 до 19.11.2022;
- грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військово: служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, та без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;
- додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 19.11.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 до 06.10.2022 - у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби до 20.11.2022 - дня виключення позивача зі списків особового складу частини, виключення з усіх видів забезпечення;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення за період затримки повного розрахунку при звільненні - з дня виключення позивача зі списків 20.11.2022 - до дня прийняття судом рішення відповідно до середньоденного грошового забезпечення -1777,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було звільнено у відставку у зв'язку із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.07.2022 №104-РС, а з 20.11.2022 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення відповідно до наказу від 19.11.2022 №326.
Разом зі тим, під час звільнення позивачу не було в повному обсязі виплачені всі суми грошового забезпечення та відповідні виплати.
Зазначає, що у наказі від 19.11.2022 №326 передбачено про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50% за 12 повних років служби, а не 13 років, як вважає позивач, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні.
Крім того, ВЧ НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби за контрактом, речове майно, не нарахувала та не виплатила позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, за 2022 рік. Також позивачу не нараховано та невиплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 27.08.2018 до 19.11.2022, додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.
Також позивач зазначає, що у зв'язку із не нарахуванням та невиплатою всіх належних сум, відповідач ВЧ НОМЕР_1 повинна сплатити на користь позивача грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 20.11.2022 до дня прийняття рішення судом у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення.
12.12.2022 ухвалою суду позовну заяву позивача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, витребувано у сторін докази та документи, що стосуються спірних правовідносин.
Від відповідача ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому позовні заяви не визнає та зазначає, що позивач помилково пред'явив позов до ВЧ НОМЕР_1 так як проходив позивач службу, отримував речове майно, звільнявся із служби, у відповідності із наказом командира ВЧ НОМЕР_2 яка має свого командира, печатку, речову службу, фінансову службу, відділення персоналу.
Щодо компенсації за невикористані 16 днів щорічної відпустки зазначає, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.11.2022р. № 326 позивач використав щорічну відпустку у кількості 16 діб і у позові це не спростовує, проте і хоче отримати компенсацію, компенсацію від військової частини НОМЕР_1 , при цьому позивач не наводить ні аргументів чому саме військова частина НОМЕР_1 має компенсувати позивачу дні відпустки які він використав.
Щодо компенсації за недотримане ним речове майно. У зв'язку із тим, що позивач проходив службу в іншій військовій частині, він звертався перед звільненням із військової служби до командира військової частини НОМЕР_2 , тому вимагати від командування військової частини НОМЕР_1 виплати грошової компенсації за невикористане речове майно, є, принаймні, не логічним одночасно, перед звільненням, позивач надав відповідну згоду, передбачену пунктом 242 Положення №1153/2008 і на момент звільнення не заперечував, що його буде звільнено із військової частини НОМЕР_2 без виплати вищевказаної компенсації, тому вимога виплати вказаної компенсації через місяць після звільнення є необґрунтованою.
Щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення помідомляє, що у тексті позовної заяви і у документах прикладених до позову, можна встановити, що з 27.08.2020 по 19.11.2022 позивач проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 , а тому ВЧ НОМЕР_1 не може бути відповідачем у вказаній справі взагалі та у вказаній частині позовних вимог зокрема.
Щодо виплати додаткової винагороди, позивач не навів аргументів, чому його не влаштовують ті нарахування, які він надав до суду чи принаймні не намагався, якимось чином оскаржити чи спростувати проведені нарахування.
Щодо стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні, то позивач не навів доказів, що йому несвоєчасно ВЧ НОМЕР_2 нарахувала та виплатила кошти при звільнені, тому і у позові останній не вказав жодної дати та не навів розрахунків.
Від представника ВЧ НОМЕР_1 до суду надіслані 16.10.2023 пояснення, в яких зазначено, що ВЧ НОМЕР_1 , як розпорядник коштів третього рівня, на фінансовому забезпеченні якого перебуває ВЧ НОМЕР_2 , де проходив службу позивач, здійснює фінансування, у тому числі грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин, але підстави вказаних виплат суворо регламентовані і не передбачають розширеного тлумачення. Це означає що ВЧ НОМЕР_1 здійснює тільки фінансування, а нарахування грошового забезпечення здійснює безпосередньо ВЧ НОМЕР_2 .
На виконання ухвали суду від 05.10.2023 ВЧ НОМЕР_2 подано повідомлення, в якому зазначає, що підставою для нарахування додаткової щомісячної винагороди, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, є наказ командира військової частини, виданий на підставі документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, тощо); - рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Відповідні положення були враховані та виконані ВЧ НОМЕР_2 протягом проходження служби позивача.
Щодо розрахунку одноразової грошової допомоги у розмірі 50% грошового забезпечення на день звільнення за кожний повний календарний рік служби повідомляє, що період проходження військової служби не може підтверджуватися відповідними записами, занесеними до трудових книжок працівників. Документом для підтвердження проходження військової служби є військовий квиток чи відповідні витяги з наказів, що підтверджують вислугу років.
Ухвалою суду від 06.03.2024 витребувано у ВЧ НОМЕР_2 додаткові докази.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надані учасниками справи, суд виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 07.05.2015.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.07.2022 №104-РС позивача було звільнено з військової служби у відставку за п.п. "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обо'язок і військову службу (за станом здоров'я).
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.07.2022 №104-РС позивача відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 19.11.2022 №326 з 20.11.2022 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення. Зазначено, що вислуга років позивача у Збройних силах України становить календарна 12 років 07 місяців 26 днів, пільгова 0 рік 05 місяців 12 днів.
Позивач вважає, що під час звільнення не було в повному обсязі не було проведено відповідний розрахунок грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену одноразову грошову допомогу у розмірі 50% грошового забезпечення на день звільнення за 1 (один) повний рік служби, суд зазначає.
Відповідно до п.1 розділу ХХХІІ Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно копії трудової книжки (а.с.59-60) вбачається, що позивач з 23.07.2007 по 22.04.2008 проходив саме строкову військову службу у Збройних силах України. Суд вважає, не доведеним твердження позивача про наявність у його права на виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги у розмірі 50% грошового забезпечення на день звільнення за 1 (один) повний рік служби.
Таким чином, позовна вимога не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 16 календарних днів щорічної відпустки за 2022 рік, виходячи із грошового забезпечення на день звільнення.
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення з 01.01.2022 по 19.11.2022 позивачу 07.12.2022 зараховано на картковий рахунок компенсацію за відпустку у сумі 2480,13 грн., за додаткову щорічну відпустку у сумі 20833,12 грн., та 13.02.2023 у сумі 9424,51 грн. (а.с.100)
Суд робить висновок, що відповідачем було нараховано компенсацію за щорічну відпуску на виконання наказу від 19.11.2022 №326. Таким чином, суд вважає, що за наведених обставин та правових норм вимоги позивача в цій частині є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період служби з 27.08.2018 до 19.11.2022, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч.1,6 ст. 2, ч.1 ст.4 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року, №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи та входить до складу грошового забезпечення. У зв'язку з цим, доводи представника відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Проте, позивачу за період з 27.08.2018 до 19.11.2022 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Разом із тим, доказів того, що виплата позивачу індексація була здійснена протягом спірного періоду ні В/Ч НОМЕР_1 , як військовою частиною, яка здійснює фінансування виплат коштів військовослужбовцям В/Ч НОМЕР_2 , не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у межах розгляду даної справи відповідачем В/Ч НОМЕР_2 , не виконано покладеного на нього обов'язку та не доведено правомірності своїх дій щодо повного та належного розрахунку, як суб'єктом владних повноважень.
Таким чином матеріалами справи не підтверджується, що позивачу під час проходження військової служби у В/Ч НОМЕР_2 згідно укладеного контракту в спірний період з 27.08.2018 по 19.11.2022 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.
З урахуванням ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов'язати В/Ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу суму індексації за період з 27.08.2018 по 19.11.2022, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військово: служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, та без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Стаття 9-1 Закону №2011-XII регулює питання про продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.
Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі Порядок №178, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цим Порядком затверджена також форма Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Відповідно до пункту 3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Згідно пункту 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно пункту 5 Порядку №178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно пункту 7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов'язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою.
Подібна правова позиція стосовно тлумачення наведених норм висловлена Верховним Судом, зокрема, у пункті 43 постанови від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.
Гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В даному випадку, представником ВЧ НОМЕР_2 подано повідомлення на виконання ухвали суду, в яких надає рапорт від 28.10.2022 позивача про виплату йому недоотримане речове майно та довідку про вартість майна, що належить до видачі від 07.10.2023, однак не надає належних доказів виплати суми грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у межах розгляду даної справи відповідачем В/Ч НОМЕР_2 , не виконано покладеного на нього обов'язку та не доведено правомірності своїх дій щодо виплати суми грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 19.11.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 до 06.10.2022 - у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби до 20.11.2022 - дня виключення позивача зі списків особового складу частини, виключення з усіх видів забезпечення, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023 та № 254/2023 від 01.05.2023, строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 до постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими цю постанову доповнено пунктом 21 такого змісту:
"21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
Пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень щомісячно, а у тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів - виникло право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ № 392-АГ) .
Згідно з пунктом 1 Наказу № 392-АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі- органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу № 392-АГ передбачено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно з пунктом 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ).
09.12.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ № 628/8/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ № 628-АГ), який застосовується з 01.12.2022 та в подальшому врегульовував порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, та пунктом 3 якого передбачено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них); 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
З аналізу вищеназваних нормативно-правових актів можна дійти висновку, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
При цьому виплата вказаної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.
Судом встановлено, що згідно з довідкою про розміри грошового забезпечення з 01.01.2022 по 19.11.2022 позивачу була нарахована доплата у розмірі 30 000 грн. та 70 000 грн., пропорційного часу участі у таких діях та заходах.(а.с.100)
Суд зазначає, що незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За таких обставин, твердження позивача щодо протиправності дій ВЧ НОМЕР_1 по нарахуванню і виплаті грошового забезпечення у спірний період, суд вважає недоведеними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відповідність дій відповідача щодо нарахування і виплати грошового забезпечення (в тому числі і додаткової винагороди) позивачу у спірний період критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у наведеній частині позову.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з В/Ч НОМЕР_1 грошове забезпечення за період затримки повного розрахунку при звільненні - з дня виключення позивача зі списків 20.11.2022 - до дня прийняття судом рішення відповідно до середньоденного грошового забезпечення -1777,50 грн., суд відмовляє в їх задоволенні, як передчасно заявлених, виходячи із наступного.
Для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно точно визначити період такої затримки.
При цьому, для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні.
Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проаналізувавши положення статтей 116, 117 КЗпП України, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 у справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
Встановлено, що станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу належні до виплати під час звільнення суми, які є предметом розгляду даної справи, тобто з позивачем не проведено остаточного фактичного розрахунку при звільненні.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що навіть за умови безспірності факту невиплати відповідачем належних позивачеві сум при звільненні, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому й не може задовольнити позовні вимоги про стягнення таких сум, як передчасно заявлені.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 про стягнення грошової компенсації та грошового забезпечення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму індексації грошового забезпечення за період служби з 27.08.2018 до 19.11.2022, з урахуванням виплачених сум; нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, та без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко