26 квітня 2024 року м. Рівне №460/2053/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.02.2024 №Ф-0318-1700.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята всупереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що позивач є інвалідом ІІІ групи, проте, відповідачем при формуванні спірної вимоги не враховано положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким встановлено, що особи з інвалідністю звільняються від сплати єдиного внеску. З урахуванням зазначеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 29.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 14.03.2024, відповідно до змісту якого він заперечує проти їхнього задоволення. Представник відповідача зазначає, що відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є як фізичні особи-підприємці так і особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Станом на 14.03.2024 в інтегрованій картці платника обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 7078,72 грн. Дана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань, проте в добровільному порядку сплату таких зобов'язань останнім не здійснено. Таким чином, в ІКП платника ОСОБА_1 , за період перебування на обліку як платника єдиного внеску, відображені нарахування єдиного внеску згідно вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 з 04.01.2012 по 26.07.2022 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності за КВЕД "47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний)".
Позивач, як інвалід ІІІ групи (з 13.12.2007), отримує пенсію по інвалідності, що підтверджено копіями її пенсійного посвідчення та довідкою МСЕК від 13.12.2007 №132009.
08.02.2019 позивач подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (форма № Д5 (річна), яким самостійно визначила зобов'язання зі сплати єдиного внеску за 2018 рік.
05.02.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0318-1700, за якою станом на 31.01.2024 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 7078,72 грн.
Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, відповідно до пп.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Відповідно до п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За приписами п.1, 4 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-ІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України").
З 01.01.2018 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII у п. 2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено звітний період (рік на квартал).
Частиною 5 статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Разом з цим, згідно з вимогами ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Як встановлено судом, позивач будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець, у спірний період також була особою з інвалідністю ІІІ групи, що отримує пенсію по інвалідності.
Тобто, позивач звільнялася від обов'язкової сплати єдиного внеску і могла бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений статтею 10 Закону № 2464-VI, згідно якої участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування може здійснюватися за заявою особи шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за заявою відповідної особи.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач заяву про добровільну сплату єдиного внеску до податкового органу не подавала, договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з нею не укладався.
20.03.2018 Верховний Суд, розглядаючи справу №805/2195/17-а, висловив правову позицію про те, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у відзиві відповідачем та підтверджено дослідженими судом доказами, позивач подавала податковому органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, з огляду на що контролюючим органом було нараховано спірні зобов'язання.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що подання особою звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а факт подання такого звіту не свідчить про обов'язок здійснювати його сплату. Відповідно несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 806/1503/16 та від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19.
Поряд з цим, як вже було зазначено судом, оскільки позивач є пенсіонером з ІІІ групою інвалідності, а доказів на підтвердження того, що вона укладала відповідний договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування суду не надано, то у неї був відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.02.2024 №Ф-0318-1700, є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі - Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:
реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;
реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;
реєстр контролю наявності ІКП без ознаки Платник відсутній в реєстрі відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку;
Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:
у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;
у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою Платник відсутній в реєстрі.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.
Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі № 826/9288/18.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Суд враховує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Отже, вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, згідно з принципом процесуальної економії слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопустимим є штучне подвоєння судового процесу (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
За наведеного в сукупності, оскільки єдиний соціальний внесок, нарахований у спірній вимозі на суму 7078,72 грн. є протиправним, то суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача в даному випадку є також зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 7078,72 грн.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Рівненській області від 05.02.2024 №Ф-0318-1700.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 7078,72 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя С.А. Борискін