26 квітня 2024 року м. Рівне №460/3323/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 14.12.2023 у розмірі 13400 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на примусовому виконанні у відповідача в межах виконавчого провадження №73600666 перебуває виконавчий лист №562/781/23, виданий Здолбунівським районним судом 13.12.2023, щодо усунення позивачкою перешкод в користуванні ОСОБА_2 належним йому на праві приватної власності металевим кіоском. Повідомлено, що у постанові про стягнення виконавчого збору від 14.12.2023 державним виконавцем безпідставно завищено суму виконавчого збору, оскільки виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, а вартість кіоску, щодо якого позивачу слід усунути перешкоди в користуванні, становить 7040 грн. З огляду на наведене, вважає постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400 грн необґрунтованою і протиправною, а тому просила її скасувати в судовому порядку та позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 01.04.2024 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою суду від 16.04.2024 задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору; відстрочено сплату судового збору за подання цього позову до ухвалення судового рішення у справі; позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та у порядку статті 287 КАС України призначено судове засідання на 22.04.2024.
19.04.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначено, що державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого листа у справі №562/781/23, виданого 13.12.2023, дотримано порядок виконання рішень немайнового характеру та визначено розмір виконавчого збору відповідно до положень ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження". Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання 22.04.2024 представники сторін не прибули.
У зв'язку з цим, ухвалою від 22.04.2024 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового розгляду справи (в письмовому провадженні) за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий лист, виданий 13.12.2023 Здолбунівським районним судом Рівненської області у справі №562/781/23 про усунення перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належним йому на праві приватної власності металевим кіоском площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором №3562 від 01.06.2016 (ряд 1, місце 1) шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити вказаний кіоск від всього майна, що в ньому знаходиться, та жодним способом не перешкоджати ОСОБА_2 в подальшому використовувати вказаний кіоск.
Так, постановою від 14.12.2023 державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 13.12.2023 відкрито виконавче провадження ВП №73600666 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. У резолютивній частині вказаної постанови також зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (пункт 2 постанови) та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13400 грн. (пункт 3 постанови).
Цього ж дня, 14.12.2023, державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 13400 грн.
Вважаючи вказану постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За правилами ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України “Про виконавче провадження” від 2.06.2016р. за №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Так, положеннями ст.1 цього Закону встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
В силу вимог ч.1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За правилами п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до вимог ч.5 та абз.1 ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). (абз.1 ч.6 ст. 26 Закону№1404-VІІІ).
Відповідно до ч.14 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Правова позиція аналогічного змісту висловлена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19.
Водночас, розмір виконавчого збору згідно з положеннями ч.2 та ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.
Так, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Іншими словами, якщо рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору визначається у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Натомість, якщо виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника-фізичної особи стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.
При цьому, суд враховує, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, до позовів немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. В свою чергу, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не визначається в грошовому еквіваленті.
Як зазначалося судом вище, згідно з виконавчим листом, виданим 13.12.2023 Здолбунівським районним судом Рівненської області у справі №562/781/23, ОСОБА_1 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належним йому на праві приватної власності металевим кіоском площею 5 кв.м., що розташований на території ринку у АДРЕСА_1 на торговому місці згідно з укладеним з ПП "Торговий центр-Д" договором №3562 від 01.06.2016 (ряд 1, місце 1) шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити вказаний кіоск від всього майна, що в ньому знаходиться та жодним способом не перешкоджати ОСОБА_2 в подальшому використовувати вказаний кіоск.
У вказаному рішенні Здолбунівським районним судом Рівненської області ОСОБА_1 лише зобов'язано звільнити кіоск від майна та не перешкоджати власнику у користуванні ним.
Таким чином, в межах виконавчого провадження №73600666 примусовому виконанню підлягала вимога немайнового характеру - вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій.
Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
З огляду на наведене, виконавчий збір за примусове виконання даного рішення суду підлягає стягненню в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, а не у розмірі 10 % від вартості кіоску, як про це стверджувала позивач у позовній заяві.
Розмір мінімальної заробітної плати на 2023 рік встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та з 01.01.2023 становить 6700 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що державний виконавець, приймаючи 14.12.2023 постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400 грн, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а постанова про стягнення виконавчого збору від 14.12.2023 ВП №73600666 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є правомірною і не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що суд відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позову у цій справі, а у задоволенні даного позову відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на спеціальний рахунок Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211,20 грн ( одна вимога майнового характеру).
Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: 101) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 22А,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 35007146)
Суддя Н.С. Гудима