25 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/14298/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, додаткову винагороду в розмірі 70 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 07.12.2022 по 31.12.2022;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за період із 07.12.2022 по 31.12.2022 в розрахунку до 70 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та з врахуванням проведених виплат за цей період.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 02.11.2023 поновлено строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у спірний період проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 . Стверджував, що у період з 07.12.2022 по 31.12.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2023 №1087, однак, ОСОБА_1 не отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168. Позивач вважав таку бездіяльність відповідачів протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.
20.11.2023 до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву /а.с. 43-45/, у якому представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначала, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 здійснювалась на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 . Військовослужбовцю ОСОБА_1 з 01.12.2022 по 31.12.2022 було виплачено додаткову винагороду з розрахунку 30 000 гривень, та оскільки безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 , так як і весь особовий склад військової частини НОМЕР_1 , брав з 11.12.2022, то пропорційно дням участі було додатково виплачено додаткову винагороду з розрахунку 70 000 гривень, тобто 47 419,35 грн.
Представник відповідача зауважувала, що до адміністративного позову позивачем не додано розрахунок щодо надходження коштів у січні - лютому 2023 року, тому факт неотримання зазначеного грошового забезпечення ним не доведено. До адміністративного позову додано виписку про надходження коштів частково за квітень та травень 2023, але даний доказ не є належним, оскільки не стосується періоду отримання додаткової винагороди з розрахунку 70 тис. грн за грудень 2022 року.
Щодо відповіді на адвокатський запит, представник відповідача пояснювала, що 13.07.2023 до військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит від 29 червня 2023 року вих.№144, в якому зазначено, що у зв'язку з переведенням до іншої військової частини ОСОБА_1 має право на отримання низки передбачених законодавством України грошових виплат. Таким чином, адвокат запитував про виплату належного грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю на час переведення до іншої військової частини. В даному адвокатському запиті, серед переліку запитань, відсутнє питання про виплату/невиплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн за грудень 2022 року.
Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто адвокатський запит щодо виплати грошового забезпечення при переведенні до іншої військової частини ОСОБА_1 та зазначено, що військовослужбовець був переведений до іншої військової частини, а не звільнений з військової служби.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на день переведення, тобто станом на 03.03.2023, безпосередню участь у бойових діях не брав, то підстава для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 тис.грн. за березень 2023 була відсутня.
Зі змісту адвокатського запиту та некоректно поставлених запитань у командування військової частини НОМЕР_1 були всі підстави вважати, що адвоката цікавить виплата додаткової винагороди військовослужбовцю на момент переведення, а не виконання бойових завдань в грудні 2022 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Позивач з 17.06.2022 проходив військову службу на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2022 №107 (по стройовій частині) /а.с. 51/.
Витягом з журналу бойових дій підтверджено, що з 07.12.2022 по 10.12.2022 поступово, в складі визначених груп, особовий склад військової частини НОМЕР_1 здійснював переміщення до району виконання завдань /а.с. 52/.
На підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 в повному складі брала безпосередню участь у бойових діях в Сумській області з 11.12.2022 /а.с. 52/.
Пунктом 1.218 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2023 №1 вирішено виплатити сержанту ОСОБА_1 стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 30 000,00 грн /а.с. 46/.
Згідно пункту 1.86 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від №47 вирішено виплатити сержанту ОСОБА_1 стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти додаткову винагороду за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в розмірі 70 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часту проходження служби на період дії воєнного стану за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 47 419,35 грн /а.с. 46, зворотній бік/.
На підставі наказу командувача Cил територіальної оборони Збройних Сил України від 18 лютого 2023 року № 22-РС сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було переведено до військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . /а.с. 8/
13.07.2023 до військової частини НОМЕР_1 надійшов адвокатський запит від 29.06.2023 вих.№144 щодо надання інформації про проведені виплати ОСОБА_1 у зв'язку з переведенням до іншої військової частини /а.с. 47/.
15.07.2023 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит листом за вих. №2471, у якій, крім іншого, зазначено про те, що станом на день переведення ОСОБА_1 в районі ведення бойових дій не перебував та участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони країни не брав /а.с. 16/.
Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, спрямованою на позбавлення його права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168 за період з 07.12.2022 по 31.12.2022, та вважаючи свої права на отримання належного грошового забезпечення порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Висновки щодо правозастосування
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови №168 за період з 07.12.2022 по 31.12.2022.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Пунктом 1.218 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2023 №1 було вирішено виплатити сержанту ОСОБА_1 стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 30 000,00 грн /а.с. 46/.
Згідно пункту 1.86 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від №47 вирішено виплатити сержанту ОСОБА_1 стрільцю стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти додаткову винагороду за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в розмірі 70 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби на період дії воєнного стану за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 47 419,35 грн /а.с. 46, зворотній бік/.
Довідкою від 06.11.2023 №2908 про розмір виплаченої додаткової винагороди за грудень місяць з розрахунку 70 тисяч гривень ОСОБА_1 за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 підтверджено факт виплати позивачу додаткової винагороди за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 у розмірі 47 419,35 грн /а.с. 48/.
Перевіряючи правильність розрахунку додаткової винагороди, суд враховує таке.
Витягом з журналу бойових дій підтверджено, що з 07.12.2022 по 10.12.2022 поступово, в складі визначених груп, особовий склад військової частини НОМЕР_1 здійснював переміщення до району виконання завдань /а.с. 52/.
На підставі бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 в повному складі брала безпосередню участь у бойових діях в Сумській області з 11.12.2022 /а.с. 52/.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах має відбуватись з 11.12.2022, а не з 07.12.2022, як просить позивач.
Позивачем не заперечується факт отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за грудень 2022 року.
Таким чином, 70 000 грн / 31 день грудня х 21 день участі у бойових діях = 47419,35 грн.
47419,35 грн + 30 000,00 грн = 77419,35 грн додаткової винагороди за грудень 2022 року.
Отже, ОСОБА_1 з 01.12.2022 по 31.12.2022 було виплачено додаткову винагороду з розрахунку 30 000 гривень, та оскільки безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 брав з 11.12.2022, то пропорційно дням участі було додатково виплачено додаткову винагороду з розрахунку 70 000 гривень, тобто 47 419,35 грн, які виплачено ОСОБА_1 у лютому 2023 року.
Надана до позову позивачем виписка про надходження коштів за квітень та травень 2023 року /а.с. 18/ не стосується періоду отримання додаткової винагороди з розрахунку 70 тис. грн за грудень 2022 року.
Тож зібрані у справі письмові докази у їх сукупності свідчать про отримання позивачем додаткової винагороди за спірний період, тобто з 11.12.2022 по 31.12.2022.
При цьому, суд приймає до уваги пояснення представника відповідача що відповідь на запит представника позивача надавалася за період березня 2023 року, а не грудня 2022 року.
Отже, фактично має місце невірне трактування відповіді на запит.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков