Справа № 420/302/24
26 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Роздільнянська районна військова адміністрація про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Керівник Роздільнянської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях з позовом до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67452 вул. Центральна, 79 смт Лиманське Роздільнянський р-н., Одеська обл., код ЄДРПОУ: 05384548) з не розгляду питання щодо прийняття до комунальної власності Лиманської територіальної громади з державної власності сховища № 56114, що розташоване по вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району;
-зобов'язати Лиманську селищну раду Роздільнянського району розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність сховища № 56114, що розташоване по вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не розглянув питання щодо прийняття до комунальної власності Лиманської територіальної громади з державної власності сховища № 56114, що розташоване по вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району.
До суду надійшов відзив, в якому зазначено, що Регіональне відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не ліквідовано основні недоліки в утриманні захисної споруди, що знижують її готовність до використання, у зв'язку з чим, відповідач не вважає доцільним розглядати питання щодо прийняття до комунальної власності Лиманської територіальної громади з державної власності сховища № 56114, що розташоване по вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району.
Прокурор подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Фонд держмайна України та Регіональне відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях надали письмові пояснення по справі, в яких висловили власну думку щодо правильного вирішення спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником сховища № 56114, що розташоване по вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області є держава в особі Фонду державного майна України (а.с.78-79)
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, припинено юридичну особу балансоутримувача АТ «БЛАГОДАТНЕ» (а.с.80)
Листом № 1244 від 17.08.2023 відповідач повідомив, що питання про передачу з державної у комунальну власність 17.12.2021 розглядалось на засіданні постійної комісії Лиманської селищної ради з питань спільної власності територіальних громад району, приватизації: комунальної власності, регіонального розвитку, будівництва, транспорту, зв'язку, промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, енергозбереження та житлово-комунального господарства, підтримки і розвитку підприємницької діяльності, торговельного і побутового обслуговування населення, але в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дані об'єкти комісія вирішила інформацію з даного питання взяти до відома та розгляд зазначеного питання відкласти на доопрацювання (а.с.55)
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.
Цивільним захистом, відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України, є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Щодо належності звернення прокурора до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях листами від 02.12.2021 № 05-10-05532, від 06.04.2022 № 05-10-00840, від 21.04.2022 № 05-10-00935 від 03.08.2022 № 05-10-01720 зверталось до Лиманської селищної ради, а також листами від 03.08.2022 № 04-10-01719 та від 19.09.2022 № 04-10-02287 до Роздільнянської районної військової адміністрації стосовно передачі до комунальної власності територіальної громади смт. Лиманське об'єктів державної власності, в тому числі ЗСЦЗ № 56114 (а.с.24-40)
Відповідач залишив без відповіді та виконання листи Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та лише Листом № 1244 від 17.08.2023 відповідач повідомив окружну прокуратуру про те, що передача об'єкта цивільного захисту є недоцільною та відсутні підстави для винесення вказаного питання на розгляд сесії.
Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.12.2011 № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» (далі Закон № 4107-VI) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону № 4107-VI Фонд державного майна України погоджує (приймає) відповідно до законодавства рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погоджує рішення про передачу об'єктів комунальної власності в державну власність.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» (далі Закон № 185-V). Згідно статті 1 цього Закону управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Як зазначено у частині 1 статті 3 Закону № 185-V, одним із об'єктів управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Таким чином у відповідності до положень Закону № 185-V Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях здійснює функції з управління об'єктами державної власності на території Одеської області, які під час приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств.
Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707.
Відповідно до пункту 1.4 згаданого Положення способами управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, зокрема, є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», та передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організації у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482.
Отже, основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах визначає Закон України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (далі Закон № 147/98-ВР).
Відповідно до статті 3 Закону № 147/98-ВР ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити зокрема від органів, уповноважених управляти державним майном, а також місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 147/98-ВР передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад визначено в статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зокрема, пунктом 51 частини першої статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність.
Як слідує зі змісту частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що питання про прийняття у комунальну власність об'єктів цивільного захисту підлягає розгляду органом місцевого самоврядування виключно на її пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення депутатським корпусом ради.
Водночас матеріали справи, Лиманська селищна рада не вносила на розгляд сесії ради та не розглядала на своєму пленарному засіданні відповідного питання.
В межах спірних правовідносин не ставиться питання щодо обов'язку відповідача прийняти конкретно визначене рішення (позитивне або негативне), оскільки предметом судового розгляду є лише контроль дотримання процедури та порядку розгляду органом місцевого самоврядування ініційованого Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях питання прийняття в комунальну власність згаданого об'єкта нерухомого майна.
За таких обставин суд доходить висновку, що не розгляд на пленарному засіданні сесії Лиманської селищної ради питання щодо надання згоди на передачу згаданого об'єкту цивільного захисту з державної у комунальну власність всупереч п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, бездіяльності, яка є протиправною.
При цьому інформування відповідачем про недоцільність взяття сховища у комунальну власність не є належним способом поведінки органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах, проте такі аргументи могли бути предметом обговорення, дискусії чи лягти в основу прийняття рішення на пленарному засіданні сесії органу місцевого самоврядування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, на державу покладаються зобов'язання щодо вжиття заходів для створення належних умов з метою захисту життя і здоров'я людей від надзвичайних ситуацій, у тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій. А тому вжиття як державою в цілому так і всіма її повноважними органами всіх необхідних дій для забезпечення виконання таких функцій беззаперечно свідчить про актуальність та нагальність вирішення відповідачем спірного питання.
Згідно з частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.
Таким чином, з огляду на предмет спору та обставини справи, суд вважає прийнятним обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави шляхом зобов'язання відповідача розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність сховища № 56114, що розташоване за адресою: вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246 КАС, суд, -
Позов керівника Роздільнянської окружної прокуратури (вул. Ярослава Мудрого, 8,м. Роздільна, Одеська обл., 67400, ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 00032945), Регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (вул. Велика Арнаутська,15, м. Одеса, 65048, ЄДРПОУ 43015722) до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Центральна, 79, смт Лиманське, Роздільнянський р-н, Одеська обл., 67452; ЄДРПОУ 05384548), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Роздільнянська районна військова адміністрація (вул. Незалежності, 9, м. Роздільна, 67400, ЄДРПОУ 04056859) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо невжиття заходів з метою розгляду питання про надання згоди на передачу майна з державної в комунальну власність на пленарному засіданні сільської ради відповідно до вимог пункту 51 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зобов'язати Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність сховища № 56114, що розташоване за адресою: вул. Лиманна, 180 смт Лиманське Роздільнянського району Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.04.2024.
Суддя О.О. Хурса