Справа № 420/10658/24
26 квітня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. про відкриття виконавчого провадження №72993409 від 09.10.2023 року.
Ухвалою від 08.04.2024 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Згідно вимог ухвали позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду належним чином оформленого позову з усіма відомостями щодо сторін та заяви про поновлення строку звернення до суду.
22.04.2024 року від представника позивача на виконання ухвали суду надійшов позов у новій редакції (з усіма відомостями щодо сторін), а також зазначив обставини щодо пропуску строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що представником позивача було подано заяву до відповідача щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №72993409 від 09.10.2023 року. Та 01.04.2024 року на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь, у якій зазначено, що постанова про визначення розміру додаткових витрат відповідає вимогам виконавчого документу та є підставою для відкриття провадження, тож підстави для повернення такої постанови відсутні.
Також представник посилався на введення військового стану на території України та відключення світла.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Дані норми КАС України встановлюють, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Так, суд вказує на те, що позивач звернувся до суду з вимогою щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А. про відкриття виконавчого провадження №72993409 від 09.10.2023 року.
При цьому до суду позивач через свого представника звернувся лише 05.04.2024 року.
Суд критично ставиться до обставин пропущення строку про які вказує представник позивача у розділі щодо поновлення строку у позовній заяві, з огляду на таке.
Так у позові у розділі строків, представник вказав, що позивач випадково дізнався про оскаржувану постанову із застосунку «Дія». Та у передбаченому законом порядку таку постанову не отримував.
Суд вказує на те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі АСВП) по ВП №72993409 представником позивача 31.10.2023 року направлялась на адресу відповідача заява в якій він просив зупинити виконавче провадження №72993409 від 09.10.2023 року.
Також з даних АСВП по ВП №72993409 вбачається заява боржника ОСОБА_1 (який є позивачем у цій справі) згідно якої він просив відповідача зупинити виконання провадження №72993409, датована зазначена заява 11.12.2023 року та цією ж датою отримана відповідачем згідно штампу Приватного виконавця Крецул Вадима Андрійовича вх.№8164.
Отже вищенаведене свідчить про те, що позивач та його представник були обізнані про наявність відкритого виконавчого провадження №72993409 та відсутність отримання оскаржуваної постанови в даному випадку не спростовує факт обізнаності.
Щодо посилань представника позивача на те, що ним вчинено дії досудового врегулювання спору шляхом надіслання 15.03.2024 року заяви на адресу відповідача про скасування оскаржуваної постанови, то суд вказує на таке.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 01.04.2020р. у справі №9901/601/19 зазначила, що початок перебігу строку не може бути пов'язаним з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову. Тобто, окремі обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а невжиття останнім активних дій протягом майже трьох місяців з часу винесення спірного рішення свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.02.2020 року №826/14417/18 зазначено, що вчинення дій щодо врегулювання спору у досудовому порядку шляхом тривалого (2008 - 2018 роки) листування з дозвільними органами не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду, зважаючи на негативні відповіді щодо порушених позивачками у зверненнях питань.
Так, суд повторно звертає увагу на те, що стороні позивача щонайменш з 31.10.2023 року (дата запиту представника позивача до відповідача стосовно зупинення ВП №72993409) було відомо про наявність оскаржуваної ВП, проте до моменту звернення до суду 05.04.2024 року позов не було подано, що перевищує десятиденний строк (передбачений КАС України) більше ніж в 15 разів.
Тобто в даному випадку це свідчить про зволікання з боку сторони позивача та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Щодо посилань позивача на введення на території України воєнного стану, суд вказує на таке.
Так, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду у всіх абсолютно випадках.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 10.03.2023 року по справі №540/1285/22.
Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі №640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.20222 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Водночас, позивач в наданій заяві щодо поновлення пропущеного строку лише посилається на введення воєнного стану та не обґрунтовує, яким чином запровадження цього стану унеможливило своєчасне звернення до суду. Позивачем не надані докази, що з початку введення воєнного стану позивач не здійснював свої повноваження, або здійснював обмежено, або існували якісь інші перешкоди для дотримання строку, пов'язані із запровадженням воєнного стану, як не надано доказів, коли такі перешкоди перестали існувати (були припинені).
Враховуючи, що позивач не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку звернення до суду з позовною заявою та не надає суду документальних доказів на обґрунтування такої позиції, суд вважає, що наведені у заяві твердження належним чином не обґрунтовані, документально не підтверджені та не свідчать про наявність поважних причин пропуску позивачем такого строку.
Також суд враховує й те, що в Одеській області не проходило активних бойових дій у період часу з 24.02.2022 року по теперішній час, щоб вказувати на наявність воєнного стану на території України, як підставу для поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Той факт про який, позивач вказує у заяві щодо поновлення строку, не є непереборною обставиною з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.
Теж саме стосується обставини щодо вимкнення світла, оскільки представник позивача вказує, що у зв'язку з відключеннями світла, у сторони позивача була відсутня можливість подання адміністративного позову через введений в Україні воєнний стан та постійні обстріли енергосистеми Одеси та Одеської області.
Суд вказує, що позивач посилається на більш загальні обставини та не конкретизує, чим саме завадило відключення світла у вчасному зверненні до суду, оскільки як вбачається з матеріалів доданих до позову, матеріалів АСВП №72993409, а також з даних Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (справа №420/25691/23) представник позивача, представляючи інтереси позивача у період з 09.10.2023 року (дата прийняття оскаржуваної постанови) й до 05.04.2024 року (дата звернення до суду з даним позовом) вчиняв активні дії у вигляді правничої допомоги задля захисту прав та інтересів позивача.
Водночас, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно не повного розрахунку, позивач у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення ним до суду з цим позовом, суду не надав.
Ті факти про які, позивач вказує у позовній заяві в розділі обставин щодо поновлення строку, не є непереборними обставинами з підстав яких позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об'єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").
Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/10658/24 визнається судом як необґрунтована, тому задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецул В.А., третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов