Справа № 420/12769/24
26 квітня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши заяву про забезпечення позову адвоката Поліщук Дмитра Олександровича представника позивача ОСОБА_1 за вхід. №16091/24 від 24.04.2024 року,
Адвокат Поліщук Дмитро Олександрович, представник позивача ОСОБА_1 , звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 199 Навчальний центр Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 про:
1.Визнання протиправним направлення ОСОБА_1 01.04.2024 на військову службу по мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 1253 від 31.03.2024, оформленої з порушенням порядку (видана раніше дати проведення медичного огляду), і без спростування наявних у позивача встановлених діагнозів за актом дослідження призовною комісією від 25.01.2018 та його скарг на здоров'я.
2.Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно вирішити питання направлення ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації після проведення медичного догляду з урахуванням наявних у нього медичних документів і врахування його скарг на здоров'я.
Разом з позовною заявою представником позивача подано 24.04.2024 заяву про забезпечення позову (Вхід. № 16091/24), в якій представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони 199 Навчальному центру Житомирської області у складі ВЧ НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у справі.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішення та дії відповідача є очевидно протиправними та порушують права ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки позивач є особою призовного віку та не являється військовозобов'язаним, згоду на проходження військової служби у Збройних силах України не давав. Позивача 01.04.2024 затримано працівниками державної прикордонної служби і доставлено до відповідача та фактичне проходження (в складі 1 лікаря) ВЛК було проведено 01.04.2024, що підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит від 12.04.2024 № 1255/1443. Позивач начебто добровільно пройшов ВЛК за результатом чого видано довідку № 1253 від 31.03.2024 та отримав мобілізаційне розпорядження. 29.03.2024 був включений до поіменного списку на відправку до військової частини НОМЕР_1 , тобто за два дні до огляду та прибуття до ТЦК. Довідка ВЛК №125 та картка медичного огляду, в тому числі і записи лікарів, огляд якими фактично не проводився, датовані 31.03.2024. Тобто ВЛК завчасно видало Довідку № 1253 від 31.03.2024 за день до фактичного огляду - 01.04.2024. Відповідачем проігноровано облікові відомості позивача щодо обмеженої придатності в мирний час на підставі ст.64 В та ст. 21 Б. Відповідачем також проігноровано перебування позивача на обліку через невроз нав'язливих рухів, пролапс мітрального клапану, метаболічна кардіопатія, діагноз помірного порушення функцій за ст. 21Б визначений Актом призивної комісією від 25.01.2018. Також не здійснено огляд та обстеження кардіологом виходячи з наявних вад
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з пп.1, 2 ч.2 чт.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1, ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Як наслідок, забезпечується можливість виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року №4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут "забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.
Предметом позову у цій справі є оскарження рішення та дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення ОСОБА_1 01.04.2024 на військову службу по мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 з урахуванням Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 1253 від 31.03.2024, оформленої з порушенням порядку (видана раніше дати проведення медичного огляду), і без спростування наявних у позивача встановлених діагнозів за актом дослідження призовною комісією від 25.01.2018 та його скарг на здоров'я.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави (ч.9). Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України (ч.10).
В ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зазначено, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку) (ч.1). Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч.2).
У відповідності до приписів ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників підлягають громадяни України зокрема громадяни які не проходили строкову військову службу та не досягли 25-річного віку.
Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я (ч.13 ст.2 Закону №2232-ХІІ).
Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 року № 402 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (надалі - Положення № 402).
В п.1.1. Розділу І Положення № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно п.2.8. Розділу ІІ Положення зазначено, що після закінчення медичного огляду кожний лікар вносить до облікової картки призовника та інших документів, передбачених Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352, дані про встановлений діагноз, дату проходження медичного огляду, висновок про придатність до військової служби за станом здоров'я, призначення за видами, родами військ (сил) Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями, підписує та скріплює особистою печаткою.
З огляду на вищезазначені норми, під час мобілізації громадяни які підлягають призову зобов'язані прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і після прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією про придатність військовозобов'язаного до військової служби, особа згідно розподілу, направляється для проходження військової служби.
З наданих до справи тимчасового посвідчення (замість військового квитка) ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 25.07.2018 вбачається, що 25.01.2018 медичною комісією при Машівському РВК ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, гр. І ст. 64 розкладу хвороб (наказ МО України № 402 від 2008 року).
При цьому згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1253 від 31.03.2024 ОСОБА_1 на підставі статті ___ графи ІІ Розкладу хвороб, графи ___ТДВ визнаний придатним до військової служби у ДШБ.
З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку, що оскарження до суду рішень і дій ІНФОРМАЦІЯ_2 не зупиняє їх дії, при цьому у разі не вжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони командиру та уповноваженим посадовим особам 199 Навчального центру Житомирської області ВЧ НОМЕР_1 , вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі, дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та заборонити командиру та уповноваженим посадовим особам 199 Навчального центру Житомирської області ВЧ НОМЕР_1 , вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Суд вважає вказаний спосіб забезпечення позову є таким, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Також суд вважає обраний позивачем спосіб забезпечення позову таким, що відповідає критерію адекватності оскільки він відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Так, на думку суду, лише тимчасова заборона третій особі вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини може гарантувати можливість виконання судового рішення у майбутньому, у випадку задоволення позову.
Суд звертає увагу, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, суд при розгляді цієї заяви про забезпечення позову не повинен та не робить висновків щодо того, чи є законними/протиправними рішення та дії ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вжиті заходи забезпечення позову є тимчасовими, діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, або їх скасування, та є необхідними для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, суд вважає необхідним забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 150-154, 156, 243, 248, 256, 293, 297 КАС України, суд,
Заяву адвоката Поліщука Дмитра Олександровича представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 420/12769/24 - задовольнити.
Заборонити командиру та уповноваженим посадовим особам 199 Навчального центру Житомирської області ВЧ НОМЕР_1 , вчиняти дії щодо переміщення (направлення) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі № 420/12769/24.
Роз'яснити, що відповідно до ст.156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.3).
Згідно із ч.2 ст.256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Особи, яких стосуються заходи забезпечення позову:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
третя особа - 199 Навчальний центр Житомирської області ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
Суддя О.А. Вовченко