Справа № 420/3421/24
25 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 31.01.2024 року у справі №420/1373/24 було відкрито спрощене позовне провадження, роз'єднано позовні вимоги позивача у самостійні провадження, та передано справу до відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) Одеського окружного адміністративного суду для виконання вимог, передбачених п. 3.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №174 від 17.12.2013 року.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в частині позовних вимог:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування за період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року при обчисленні ОСОБА_1 розміру усіх видів грошового забезпечення та грошової допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2023 рік, як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 рік усіх видів грошового забезпечення та грошової допомоги за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2023 рік, як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, був переданий для розгляду судді ОСОБА_2 .
Зазначеній справі присвоєно порядковий номер №420/3421/24.
В обґрунтування позовних вимог у адміністративній справі №420/3421/24 позивач зазначила, що вона, зокрема, у період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року, проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №273 позивача було виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Однак, за твердженням позивача, у період проходження нею служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме у період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року їй виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, затвердженого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.
Позивач наголошує, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 відбулось поновлення з 29.01.2020 року попередньої редакції Постанови №704, у зв'язку з втратою чинності пункту 6 постанови КМУ №103, в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відтак, оскільки у спірний період нараховування та виплата позивачу грошового забезпечення здійснена в заниженому розмірі, а саме із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим вона звернулась до суду з адміністративним позовом.
21.02.2024 року через канцелярію суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відповідно до п.4 постанови №704, посадовий оклад військовослужбовців визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постанова №704 є чинною, а отже підлягає застосуванню, а тому у задоволенні позову відповідач просить відмовити.
Крім того відповідач зауважив, що п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 внесено зміну до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, виклавши абзац 1 в такі редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Також відповідач у відзиві зазначив, що на момент виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 позивач не набувала статусу військовослужбовця, звільненого зі служби у Збройних Силах України, який надає право на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки позивач посаду здала та була направлена для подальшого проходження контрактної військової служби до військової служби до Військової частини НОМЕР_2 .
01.03.2024 року від сторони позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.03.2024 року провадження у справі №420/3421/24 було зупинено відповідно до п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та у подальшому поновлено ухвалою суду від 15.04.2024 року.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період, зокрема, з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В період з 13.07.2020 року по 01.01.2023 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 року №2 (по стройовій частині), матроса ОСОБА_1 , яка перебувала в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.01.2023 року №2-РС на посаду радіотелефоністом відділення управління начальника штабу дивізіону взводу управління реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , шик "матрос", вважати такою, що з 02.01.2023 року посаду прийняла та приступила до виконання службових обов?язків за посадою з посадовим окладом 2640,00 гривень на місяць.
При цьому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу був визначений (згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 ), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №273 (по стройовій частині), старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста реактивного артилерійського зводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , вважати такою, що з 27.09.2023 року справи та посаду здала і направити для подальшого проходження контрактної військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що у 2023 році відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення та грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» - 1762 грн. Зазначені обставини сторонами у справі не заперечувались.
В наказі зазначено, що щорічна основна відпустка за 2023 рік позивачем не використана у кількості 18 діб.
Крім того, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №273 (по стройовій частині), відпустка як учасника бойових дій за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки у кількості 84 доби не використовувалась та не компенсувалась.
Разом з тим судом встановлено, що одноразова грошова допомога при звільненні у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №273 (по стройовій частині) позивачу не виплачувалась.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач зверталась із відповідними заявами до відповідача про перерахунок вищезазначених виплат з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Водночас, відповідач відповіді на заяву позивача не надав.
Не погоджуючись із вищевказаними діями Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернулась до суду в межах даної справи задля захисту своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія п. 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.
Отже з 29.01.2020 року виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 420/10137/22.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" передбачено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у період з 02.01.2023 року (день прийняття позивачем посади та початку виконання службових обов?язків відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 року №2) по 19.05.2023 року включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
З огляду на вищезазначене підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.01.2023 року по 19.05.2023 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.01.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку її грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 27.09.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», то суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, було скасовано п.п. 1 п. 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, та внесено зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин з 02.01.2023 року року по 19.05.2023 року, та жодним із положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що право позивача на отримання грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, діє виключно до 19.05.2023 року включно, тобто до дати внесення змін у п. 4 постанови КМУ №704.
Разом з тим, грошове забезпечення позивача у період з 20.05.2023 року по 27.09.2023 року має розраховуватися із врахуванням внесених змін до п. 4 постанови КМУ №704, тобто розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб мають розраховуватись виходячи з розміру 1762 грн., та визначатись шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки щодо розрахунку складових грошового забезпечення позивача у 2023 році, її посадовий оклад був розрахований виходячи з розміру 1762 грн. за 3 тарифним розрядом, що свідчить про дотримання відповідачем порядку розрахунку грошового забезпечення згідно внесених змін постановою КМУ від 12.05.2023 року №481 до постанови КМУ №704.
Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що відповідачем було доведено правомірність та обґрунтованість дій щодо розрахунку грошового забезпечення позивача у спірний період, виходячи з розміру 1762 грн. прожиткового мінімуму, то суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку її грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 27.09.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування за період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року при обчисленні її розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (надалі - Порядок №260) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як вбачається довідки щодо нарахувань та утримань ОСОБА_1 у 2023 році, наданої до суду Військовою частиною НОМЕР_1 , то позивачу було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення у квітні 2023 року, тобто до внесення змін постановою КИУ від 12.05.2023 року №481 до п. 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704. Вищезазначене свідчить про те що невірне визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача у період з 02.01.2023 року по 19.05.2023 року, вплинуло й на обчислення її розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
У зв'язку із вищенаведеним суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік.
Задля відновлення прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування за період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2023 рік як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, суд зазначає наступне.
Згідно п.3 розділу XXXI Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до п.п.1-2 розділу XXXII Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Суд акцентує увагу на тому, що у вищезазначених розділах XXXI та XXXII Порядку №260 визначено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення та компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, виплачуються військовослужбовцям саме у разі звільнення з військової служби. Вищевказаними розділами Порядку №260 не передбачено виплати вищевказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення у разі направлення військовослужбовця для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини.
З цього приводу суд погоджується із твердженням представника відповідача, що позивач не набувала права на виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учасника бойових дій при звільненні, а також на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №273 (по стройовій частині), позивач не була звільнена з військової служби, а була направлена для подальшого проходження військової служби до вищевказаної військової частини.
Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів того, що позивач оскаржувала наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №273 (по стройовій частині) щодо невключення у розрахунок до виплати позивачу розміру грошової допомоги при звільненні, а також розміру компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки як учасника бойових дій при переведенні її для подальшого проходження віськової служби до іншої військової частини.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування за період з 01.01.2023 року по 27.09.2023 року при обчисленні її розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2023 рік, як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, оскільки такі виплати відповідачем не здійснювались з вищенаведених підстав.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/3421/23 не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.01.2023 року по 19.05.2023 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 02.01.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький