Справа № 420/33349/23
25 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невнесенні у наказ № 218 від 31.07.2023 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) з 29.07.2023;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ про внесення доповнень до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 218 від 31.07.2023 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) з 29.07.2023.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не зазначено у наказі № 218 від 31.07.2023 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн. (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) з 29.07.2023.
Відзив до суду не надходив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №1546 від 23.08.2023.
09.12.2022 позивач отримав травму (поранення) під час виконання обов'язків військової служби, які пов'язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою № 694/1008 від 16.02.2023.
Наказом № 5 від 04.01.2023 позивача з 04.01.2023 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу № 218 від 31.07.2023, пунктом 8.9. визначено виплачувати грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років солдату ОСОБА_1 з 29.07.2023.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1,2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Спірним питанням у справі є не зазначення відповідачем у наказі № 218 від 31.07.2023 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) з 29.07.2023.
Відповідно до абз. 28 п. 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Тобто вказаною нормою визначено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) лише за одночасного виконання наступних трьох умов:
1) військовослужбовець має отримати поранення (контузію, травму або каліцтву), пов'язане із захистом Батьківщини;
2) військовослужбовець має бути визнаним військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
3) військовослужбовець має бути зарахованим у розпорядження відповідних командирів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини та наказом №5 від 04.01.2023 позивача зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Однак, в матеріалах справи відсутні докази визнання позивача військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
З огляду на те, що позивачем не дотримано всіх законодавчих умов для отримання додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) та не подано усіх необхідних документів для отримання зазначеної винагороди, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права зі сторони відповідача.
Крім того, суд вважає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли ним буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у виплаті додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) відповідно до абз. 28 п. 2 Розділу XXXIV Порядку № 260.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.04.2024.
Суддя О.О. Хурса
.