Справа № 420/20628/23
25 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 17004,40 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач є платником податків у визначенні п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, та станом на дату звернення до суду із цим позовом має заборгованість перед бюджетом у сумі 17004,40 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті нарахування по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування №15124/п від 03.08.2016 року.
Як зазначено у позові, відповідно до відомостей ідентифікаційних даних платника податків, 04.02.2019 року внесено запис № 25560050001124333 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , водночас, згідно положень пп. 97.4.3 п. 97.4. ст. 97 Податкового Кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, у випадку припинення підприємницької діяльності, є така фізична особа. Отже, належним відповідачем у справі, на переконання позивача, є фізична особа-платник податків ОСОБА_1 .
Також позивач зазначив, що податковою вживались заходи погашення заборгованості відповідачем, а саме: боржнику направлялась податкова вимога форми «Ф» №37465-17 від 12.12.2017 року, проте відповідач податковий борг не сплатив, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом, відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України.
14.08.2023 року на виконання вимог ч.4 ст.171 КАС України судом направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про реєстрацію місця проживання відповідача.
17.08.2023 року на адресу суду від Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області надійшла відповідь на запит щодо реєстрації місця проживання відповідача, яким підтверджено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).
Ухвалою суду від 22.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.08.2023 року направлялась за вищевказаною адресою засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Окрім того, Головним управлінням ДПС в Одеській області при зверненні до суду з даним позовом, на виконання вимог ч. 2 ст. 161 КАС України, додані до позовної заяви докази надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії цієї позовної заяви та доданих до неї документів (а.с. 14).
Проте, судова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: “адресат відсутній”, довідка Ф.20 від 25.09.2023 року (а.с. 48).
У відповідності з ч.11 ст.126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи, що судова кореспонденція не вручена відповідачу з незалежних від суду причин, в силу наведених вимог КАС України вважається, що судову кореспонденцію вручено належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Відповідач відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків, а також будь-яких доказів до суду не надав.
У відповідності з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 17.08.2016 року Юридичним департаментом Одеської міської ради проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису: 25560000000124333.
17.08.2016 року ФОП ОСОБА_1 узято на податковий облік в Приморській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області за №155316158290.
04.02.2019 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису: 25560050001124333.
04.09.2019 року ОСОБА_1 знято з обліку платника податків, номер зняття з обліку 1915530700426. Стан платника податків: припинено, але КОР не пусті (а.с. 27-30).
Як встановлено судом, на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №15124/п від 25.08.2016 року ФОП ОСОБА_1 у період з 01.09.2016 року по 04.02.2019 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та був платником єдиного податку другої групи (а.с. 31-32).
Згідно розрахунку та довідки про податкову заборгованість, складених податковим керуючим, станом на 28.07.2022 року відповідач має податковий борг за платежем 18050400 “Єдиний податок з фізичних осіб” у загальному розмірі 17004,40 грн. (а.с. 15-16), що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків (а.с. 17-26).
Як встановлено судом, на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №15124/п від 25.08.2016 року контролюючим органом нараховані відповідачу податкові зобов'язання з єдиного податку (платник єдиного податку другої групи) за період з березня 2017 по лютий 2019 включно.
Проте, враховуючи несплату відповідачем податкових зобов'язань по єдиному податку за період з березня 2017 по лютий 2019 рр., з них (зобов'язань) утворилась заборгованість у сумі 17004,40 грн., про стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України).
Виконанням податкового обов'язку, згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як встановлено судом, за відповідачем виник податковий борг з єдиного податку.
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), cтавки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідач був платником єдиного податку другої групи.
Згідно з п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Суд зазначає, що відповідно до п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Тобто, нарахування єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами.
Згідно інтегрованої карти платника податків за платежем 18050400 - Єдиний податок з фізичних осіб, контролюючим органом нараховано відповідачу грошові зобов'язання з єдиного податку за період з березня 2017 року по лютий 2019 року в загальному розмірі 17004,40 грн.
На момент звернення до суду залишок заборгованості складає 17004,40 грн., про стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відповідності з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган надсилав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 12.12.2017 року №37465-17 на суму податкового боргу станом на 11.12.2017 року - 1142,20 грн. (а.с. 33-34).
Оскільки податковий борг не був погашений, податкова вимога додатково не надсилалась.
Станом на час розгляду справи доказів оскарження зазначеної податкової вимоги, її відкликання або виконання до суду не надано.
Згідно вимог пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У відповідності з п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Судом встановлено, що позивачем додержані вищенаведені вимоги Податкового кодексу України.
Що стосується припинення підприємницької діяльності відповідача, суд зазначає наступне.
Пунктом 97.3 статті 97 Податкового кодексу України визначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
За приписами підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Тобто, податковий борг, який виник за відповідачем, як за фізичною особою - підприємцем, після припинення ним підприємницької діяльності стягується з нього як з фізичної особи.
Отже, належним відповідачем у справі, як правильно визначив позивач, є фізична особа - ОСОБА_1 .
Згідно з п. 41.4 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачем податкового боргу у розмірі 17004,40 грн., доказів самостійної його сплати відповідачем до суду не надано, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору та інших витрат в порядку ч. 2 ст. 139 КАС України ним не заявлено, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 126, 139, 159, 162, 243-246, 262, 293 КАС України,
Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 17004 грн. 40 коп. на бюджетний рахунок UA198999980314090699000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 18050400, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Одеса /18050400.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів