25 квітня 2024 рокусправа №380/17083/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан Олени Олександрівни від 16.06.2023 №7054629 про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати поновити назване виконавче провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов'язаний вживати всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Натомість державним виконавцем не вжито належних заходів по повному виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21. Вважає такі дії відповідача та постанову про закінчення виконавчого провадження протиправними.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у законності постанови про закінчення виконавчого провадження №70546720 від 16.06.2023. Вказав, що ГУ ПФУ у Львівській області листом від 13.01.2023 повідомило про виконання рішення суду в справі №380/7535/21 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, провівши перерахунки пенсії позивача рішенням №133850005619 від 04.05.2020 та №133850005619 від 27.10.2022 . Вважає наведені позивачем доводи та міркування такими, що спростовані матеріалами виконавчого провадження. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.03.2024 справу передано для продовження розгляду справи судді Хомі О.П.
Ухвалою від 18.03.2024 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залишалася без руху, позивачу надавався строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 03.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі. Судове засідання призначено на 11.04.2024.
Відповідачем 18.04.2024 (вх.№29898) подано відзив на позовну заяву.
Судове засідання, призначене на 11.04.2024, відкладено до 18.04.2024 у зв'язку із неявкою сторін.
Відповідачем 18.04.2024 (вх. №29898) подано відзив на позовну заяву.
Судове засідання, призначене на 18.04.2024, відкладено до 25.04.2024 у зв'язку із неявкою сторін та не надходженням письмової заяви про розгляд справи за відсутності позивача, про направлення якої такий повідомив суд телефоном.
Від ОСОБА_1 19.04.2023 (вх. №30435) надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача.
Наявність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та неявка відповідача у судове засідання 25.04.2024 зумовили перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Литвиненко Христиною Анатоліївною від 20.12.2022 відкрито виконавче провадження №70546720 з виконання виконавчого листа №380/7535/21, виданого 07.11.2022 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 11.05.2020.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 13.03.2022 №1300-5306-8/5428 повідомило відповідача про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого подало рішення №133850005619 від 04.05.2020 та №133850005619 від 27.10.2022, у зв'язку з чим просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарабан Оленою Олександрівною від 16.06.2023 ВП №70546720 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2023 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21 зареєстрована під номером виконавчого провадження 70546720, а не 7054629, як помилково вказав позивач.
Вказана постанова є предметом оскарження.
При вирішенні справи суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зазначеним Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені частиною третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до вимог частини 4 статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Підстави закінчення виконавчого провадження визначені частиною 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ, однією з яких відповідно до пункту 9 є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Спірна постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №70546720 від 16.06.2023 винесена на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ, тобто у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Позивач як на підставу протиправності оскаржуваної постанови вказує на невиплату ГУ ПФУ у Львівській області заборгованості, яка виникла внаслідок проведеного на виконання рішення суду перерахунку пенсії за період з 11.05.2020 по 11.05.2022, що, на думку позивача, свідчить про неповноту виконання судового рішення і зумовила його звернення до відповідача про примусове виконання такого.
Даючи оцінку таким доводам позивача, суд проаналізував зміст резолютивної частини рішення від 08.06.2022 у справі №380/7535/21 та виконавчого листа №380/7535/21, який перебував на виконанні у відповідача у ВП №70546720 та дійшов висновку, що такі не містили зобов'язань виплати боржником (ГУ ПФУ у Львівській області) перерахованої на підставі судового рішення від 08.06.2022 у справі №380/7535/21 всієї суми пенсії за період з 11.05.2020 по 11.05.2022.
Відповідно до долученого відповідачем до відзиву до позовної заяви перерахунку пенсії №133850005619 від 27.10.2022, такий здійснено ГУ ПФУ у Львівській області на виконання судового рішення.
Порівняльний аналіз дати перерахунку пенсії - 27.10.2022, та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70546720 - 20.12.2022, свідчить, що боржником судове рішення було виконано до відкриття виконавчого провадження.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 72 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до статті 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на орган Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що підставою винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №70546720 від 16.06.2023 стало рішення ГУ ПФУ у Львівській області про перерахунок пенсії №133850005619 від 27.10.2022, надіслане листом від 13.03.2022 №1300-5306-8/5428.
Таким чином, ГУ ПФУ у Львівській області вжито конкретні заходи з метою виконання судового рішення від 12.10.2021 у справі №380/7535/21.
Вказане спростовує доводи позивача про не вжиття відповідачем належних заходів по повному виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі №380/7535/21 та протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №70546720 від 16.06.2023.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своєї поведінки та рішення виконав в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірній постанові, суд дійшов висновку про відповідність такої критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень, а відповідач при її прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом №1404-VІІІ, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд виснує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. М. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома