справа№ 380/627/24
26 квітня 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.01.2024, просить:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з лав Збройних Сил України.
Ухвалою від 15.01.2024 суддя залишила позовну заяву без руху та встановила позивачу строк для усунення виявлених у ній недоліків.
Ухвалою від 29.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_4 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю - ОСОБА_2 . До вказаного рапорту позивач долучив довідку КНП «Радехівська ЦРЛ» № 325 згідно Протоколу засідання ЛКК від 19.07.2023, з якої видно, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду. Відповідач не взяв до уваги долучену до рапорту довідку, чим, на думку позивача, протиправно відмовив у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відсутні підстави до звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, оскільки до рапорту не долучено медичний висновок медико-соціальної експертної комісії.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
За результатами розгляду рапорту позивача, командир військової частини НОМЕР_1 відмовив позивачу у задоволенні такого з тих підстав, що до рапорту не долучено медичного висновку медико-соціальної експертної комісії на підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за іншою особою.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон України № 2232-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються вказаним та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
- ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
- у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
У подальшому, строк загальної мобілізації продовжувався і така тривала на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з підпунктом “г” частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Частиною сьомою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
За приписами пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як видно з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з рапортом про його звільнення з військової служби через необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю - ОСОБА_2 . До рапорту долучив довідку № 325 згідно Протоколу засідання ЛКК № 109 від 19.07.2023 Комунального некомерційного підприємства «Радехівська центральна районна лікарня» Радехівської міської ради Львівської області, з якої видно, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду
За результатами розгляду вказаного рапорту позивача, відповідач відмовив у задоволенні такого, про що повідомив позивача листом № 3655 від 18.12.2023. Вказана відмова обгрунтована тим, що звільнення з військової служби через необхідність постійного стороннього догляду за іншою особою підтверджується медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, натомість позивач до рапорту долучив висновок лікарсько-консультативної комісії.
Спірним у цій справі є питання допустимості довідки лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я від 19.07.2023 № 109 на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за своєю матір'ю та, відповідно, його звільнення із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Перевіряючи вищенаведені доводи та оцінюючи питання щодо допустимості довідки лікарсько-консультативної комісії для підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за матір'ю позивача, як підстави для його звільнення зі служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.
Зміст правової норми на підставі, якого позивач просив звільнити його зі служби, дає підстави для висновку, що доказом на підтвердження таких обставин може бути або відповідний медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або відповідний або медичним висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Водночас норма не містить вказівок на те, за яким критерієм слід обирати один із названих варіантів в конкретній правозастосовній ситуації. Разом із тим, юридичну визначеність в цьому питанні забезпечує підзаконний нормативно-правовий акт, прийнятий на реалізацію положень статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.
Так, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 12 червня 2013 року № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», відповідно до якої необхідність постійного стороннього догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже, Уряд встановив чіткий критерій для визначення суб'єкта видачі медичного висновку, що підтверджує необхідність постійного догляду за особою, що його потребує, як підставу його звільнення зі служби для особистого здійснення такого догляду, а саме вік особи, що потребує постійного догляду:
- для неповнолітньої особи (до 18 років) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я;
- для повнолітньої особи (понад 18 років) - медико-соціальної експертна комісія.
Оскільки мати позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 (підтверджується копією з паспорта), є повнолітньою, то повноваження видати медичний висновок на підтвердження необхідності постійного догляду за нею внаслідок захворювання для цілей звільнення позивача з військової служби має медико-соціальна експертна комісія, а не лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я.
Оскільки позивач разом із рапортом про звільнення з військової служби не подав керівництву військової частини висновку медико-соціальної експертної комісії про те, що його матір потребує постійного догляду через хворобу, то позовні вимоги є безпідставними задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.