26 квітня 2024 рокусправа №380/6211/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (смт. Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77455; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) з видання рішення про призов ОСОБА_1 під час мобілізації;
- визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) про призов ОСОБА_1 під час мобілізації;
- визнати протиправним і скасувати наказ №60 від 28.02.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби та оскаржуваним наказом його було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .Позивач вважає такі дії протиправними, просить позов задоволити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав відзив на позовну заяву (вх. №25342 від 03.04.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Відповідно до інформації витягу з книги протоколів комісії з питань прописки 07.02.2019, протокол №7, ОСОБА_1 , 2002 року народження, на підставі статті 62 «в» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, наказ МО України №402-2008 р. (зі змінами), визнаний не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний. Рішенням з питань приписки Тисменицького району, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до п. 1 ст. 18 звільнено від призову на строкову військову службу та передано на облік військовозобов'язаних.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжується до тепер. Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено та проводиться загальна мобілізація.
16 лютого 2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим був направлений до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 та пройшов відповідні обстеження, що підтверджується карткою медичного обстеження №299 від 16.02.2024.
Висновком військово-лікарської комісії, який оформлений довідкою №35/295 від 16.02.2024 позивачу встановлено діагнози: нейроциркулярна дистонія за змішаним топом з різко вираженими реакціями, пролапс стулки мітрального клапану 1 ступеню, двобічна плоскостопість з вираженими деформаціями кісток 3 ступеня. На підставі статей 38 «г», 83 «б», 62 «в» графи II Розкладу хвороб Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 був в статусі військовозобов'язаного та визнаний придатним до військової служби, 28.02.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №57 від 28.02.2024 призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які 28.02.2024 призвані і відправлені в складі команди до в/ч НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із подальшим виключенням з військового обліку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 №60 солдата ОСОБА_1 з 28 лютого 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно до спеціальності.
Таким чином, жодних протиправних дій чи незаконного примусу до проходження військової служби щодо ОСОБА_1 з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 не було. Уся процедура мобілізації позивача здійсненна в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством.
Представник відповідача2 - Військової частини НОМЕР_1 , подав відзив на позовну заяву (вх. №25799 від 04.04.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Громадяни призвані на військову службу під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд. Оскільки позивач призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , медичний огляд здійснений військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 не суперечить вимогам чинного законодавства та спрямований на дотримання вимог частини 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». При цьому доказів оскарження дій чи бездіяльності ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано.
Частина третя статті 24 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Водночас, такий вид військової адміністративної процедури як «виключення зі списків особового складу військової частини» можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (п. 10 Положення № 1153, абз.8 пп. 1 п.1.5 розділу І Інструкції № 170); звільнення з військової служби (п.34-37 Положення № 1153, п. 14.10 Інструкції № 170); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (п.77 Положення № 1153, абз,2 п. 3.22 Інструкції № 170); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абз.6 п. 144 Положення № 1153, абз.9 п. 4.8 Інструкції № 170); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (п.230, 247 Положення № 1153).
Означені вище випадки застосування процедури «виключення зі списків особового складу» показовим чином вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише: 1) про визнання безвісти відсутнім та 2) визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання. Інших підстав, де б рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 №60 є актом індивідуальної дії, оскільки містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та обов'язки адресатів такого акту, а саме стосується позивача - ОСОБА_1 .
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9- рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача
Таким чином, військова частина НОМЕР_1 діяла у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України та п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
16 лютого 2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим був направлений до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 та пройшов відповідні обстеження, що підтверджується карткою медичного обстеження №299 від 16.02.2024.
Висновком військово-лікарської комісії, який оформлений довідкою №35/295 від 16.02.2024 позивачу встановлено діагнози: нейроциркулярна дистонія за змішаним топом з різко вираженими реакціями, пролапс стулки мітрального клапану 1 ступеню, двобічна плоскостопість з вираженими деформаціями кісток 3 ступеня. На підставі статей 38 «г», 83 «б», 62 «в» графи II Розкладу хвороб Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 був в статусі військовозобов'язаного та визнаний придатним до військової служби, 28.02.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №57 від 28.02.2024 призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які 28.02.2024 призвані і відправлені в складі команди до в/ч НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із подальшим виключенням з військового обліку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 №60 солдата ОСОБА_1 з 28 лютого 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (355-й начальний механізований полк при 184-ому навчальному центрі ІНФОРМАЦІЯ_6 ), призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно до спеціальності.
Вважаючи протиправними дії відповідача та вище вказаний наказ, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації, який було продовжено та який діє на даний час.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (пункт 16 частини 1 статті 8 Закон № 389-VIII).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).
Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
В п. 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 3543-ХІІ) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 1 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом пункту 7 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
У силу пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; …
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення № 1153/2008.
Суд вважає, що наказ №60 від 28.02.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008.
Оскаржуваний наказ, як акт індивідуальної дії вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Виходячи із зазначеної в даних судових рішеннях Верховного Суду правових висновків та застосовуючи їх до правовідносин, які досліджуються у справі, що розглядається, суд зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про зарахування до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
За змістом зазначених юридичних принципів процесуальної економії та стадійності захисту права застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права, а оскаржувані накази вичерпали свою дію та втратили юридичне значення, оскільки позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі і, як зазначалося вище, скасування наказу про призов, наказу про зарахування позивача до військової частини, не тягнуть за собою припинення відносин військової служби позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані рішення суб'єктів владних повноважень як актів індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки їх скасування не може привести до відновлення порушеного права.
Враховуючи вище викладені обґрунтування, суд вважає, що підстави для скасування оскаржуваного наказу про призов відсутні.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої, третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вимогам частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не обґрунтував із посиланням на належні, допустимі, достовірні та достатні докази яким чином заявлені у позовній заяві вимоги можуть відновити його порушене право та, у чому конкретно полягає порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів з боку відповідачів.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКухар Наталія Андріївна