справа №380/7772/24
з питань забезпечення позову
26 квітня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львові заяву про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - відповідач, Виконком ЛМР), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №319 від 05.03.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».
Позивачем 24.04.2024 (вх.№31851) подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішенням №319 від 05.03.2024 вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
Оскільки визначені у спірному рішенні терміни демонтажу тимчасових споруд спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі та забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову та вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді такої заяви покладається виключно на заявника.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом оскарження є рішення відповідача №319 від 05.03.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».
Суд звертає увагу, що заява не містить посилань на порушені відповідачем норми чинного законодавства при прийнятті рішення №319 від 05.03.2024 та обґрунтувань того, які самі права, свободи та інтереси позивача порушено спірним рішенням.
Позивач просить зупинити дію оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що визначені у спірному рішенні терміни демонтажу тимчасової споруди спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі та забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Судом з оскаржуваного рішення встановлено, що пунктами 1-2 такого рекомендовано суб'єктам підприємницької діяльності протягом 20 календарних днів демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на вул. Княгині Ольги - Володимира Великого, 59, а у разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку уповноважено Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією здійснити такий демонтаж протягом 60 календарних днів (пункти 4-4.1).
Ураховуючи, що рішення виконкому прийнято 05.03.2024, то термін для добровільного демонтажу тимчасової споруди сплив ще 25.03.2024.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, тому у задоволенні заяви слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О. П. Хома