26 квітня 2024 рокусправа № 380/4041/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Сподарик Н.І.. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави до Жовківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Жовківської окружної прокуратури (80300, Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Св. Трійці, 10; код ЄДРПОУ 0291003124) до Жовківської міської ради (80300, Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Львівська, 40; код ЄДРПОУ 04056248) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Жовківської міської ради Львівського району Львівської області щодо невжиття заходів до розроблення, виготовлення та затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Жовква Львівського району Львівської області та зобов'язати Жовківську міську раду Львівського району Львівської області в межах компетенції вжити заходів до розроблення, виготовлення та затвердження на сесії історико-архітектурного опорного плану міста Жовква.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України до якого включено як історично населене місце місто Жовква Львівського району Львівської області. Однак з'ясовано, що історико-архітектурний опорний план вказаного історично населеного місця дотепер не розроблено та не затверджено. Окружною прокуратурою 20.12.2023 на адресу Жовківської міської ради направлено запит №14.53/05-38-4769вих-23 про надання інформації щодо розробки та затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Жовква. Листом №03-06/3623 від 21.12.2024 Жовківська міська рада повідомила окружну прокуратуру про те, що на замовлення Жовківської міської ради в 2018 році ФОП ОСОБА_1 розроблено «Коригування та приведення до чинних державних будівельних норм історико-архітектурного плану історичної частини м.Жовква з визначенням меж історичних ареалів». «Коригування та приведення до чинних будівельних норм проекту зон охорони пам'яток історичної частини міста Жовкви». «Коригування історико-архітектурного опорного плану з визначенням меж історичних ареалів». З інформації від 31.01.2024 вбачається, що відомості про затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Жовква Львівського району Львівської області, який виготовлявся у 2018 році, у Жовківській міській раді відсутні. Також з'ясовано що рішенням Жовківської міської ради №4 від 12.06.1997 затверджений генеральний план м. Жовква, однак документи щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану відсутні.
Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення керівника Жовківської окружної прокуратури до суду з даним позовом зазначає, що подання позову обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають в обов'язковому дотриманні режиму охорони об'єктів культурної спадщини. У свою чергу у зв'язку із невжиттям заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурних опорних планів історично населених місць, існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичних центрів на території громад, руйнування пам'яток історії та культури, знищення історичної спадщини громад.
З наведених підстав прокурор просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 15.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву не подав. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи на підставі зібраних матеріалів справи.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України та до Списку по Львівській області, серед іншого, включено місто Жовква Львівського району Львівської області (1368 р.).
10.11.2023 окружною прокуратурою скеровано до Львівської обласної військової (державної) адміністрації запит про надання інформації щодо розроблення, виготовлення і затвердження історико - архітектурного опорного плану міста Жовква.
З інформації Львівської обласної військової (державної) адміністрації з'ясовано, що адміністрацією скеровано лист №5/14-3159/0/2-23/8-16.3.2 від 10.04.2023 до органів місцевого самоврядування, зокрема до Жовківської міської ради, з метою забезпечити визначення меж та режимів історичних ареалів міст, внесених до Списку історичних міст України та забезпечення ужиття заходів щодо розроблення та затвердження в установленому порядку науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини.
З інформації Жовківської міської ради Львівського району Львівської області наданої на лист Львівської обласної державної адміністрації щодо розробки та затвердження історико - архітектурного опорного плану міста Жовква, з'ясовано, що рішенням №6 від 20.09.2007 вирішено вжити заходи щодо розроблення історико - архітектурного опорного плану та укладено договір №0202 від 21.09.2007 з НУ «Львівська політехніка».
Львівською обласною військовою (державною) адміністрацією повторно скеровано лист до органів місцевого самоврядування від 07.12.2023№5/14-12573/0/2-23/7-16 щодо надання інформації про вжиті заходи у 2023 році щодо затвердження історико-архітектурних опорних планів.
Окружною прокуратурою скеровано відповідний запит про надання інформації №14.53/05-38-4769вих-23 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області щодо вжитих радою заходів до розроблення, виготовлення і затвердження історико - архітектурного плану міста Жовква.
З інформації Жовківської міської ради Львівського району Львівської області №03- 06/3623 від 21.12.2023 вбачається, що на замовлення Жовківської міської ради в 2018 році ФОП ОСОБА_1 розроблено «Коригування та приведення до чинних державних будівельних норм історико-архітектурного плану історичної частини м.Жовква з визначенням меж історичних ареалів». «Коригування та приведення до чинних будівельних норм проекту зон охорони пам'яток історичної частини міста Жовкви». «Коригування історико-архітектурного опорного плану з визначенням меж історичних ареалів».
У розроблених ФОП ОСОБА_1 матеріалах «Коригування та приведення до чинних державних будівельних норм історико-архітектурного плану історичної частини м.Жовква з визначенням меж історичних ареалів», позивачем не виявлено жодних документів які б свідчили про розробку чи коригування історико-архітектурного опорного плану, вказане також підтверджується інформацією Жовківської міській ради від 31.01.2024.
З інформації від 31.01.2024 вбачається, що відомості про затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Жовква Львівського району Львівської області, який виготовлявся у 2018 році, у Жовківській міській раді відсутні. Також з'ясовано що рішенням Жовківської міської ради №4 від 12.06.1997 затверджений генеральний план м. Жовква, однак документи щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану відсутні.
Встановлено, що з метою внесення змін до генерального плану м. Жовкви, 13.12.2023, в тому числі, на офіційному вебсайті Жовківської міської ради розміщено оголошення про проведення містобудівного моніторингу містобудівної документації міста Жовкви за 2022 рік, для обґрунтування необхідності внесення змін до відповідної містобудівної документації.
19.01.2024 окружною прокуратурою скеровано відповідні запити до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області та Національного Університету «Львівська політехніка» щодо надання інформації чи приймалося Жовківською міською радою рішення щодо розроблення історико-архітектурного плану міста Жовква, чи виділялися кошти на його розробку та чи укладались відповідні договори, підписувались акти приймання-передачі виконаних робіт. Окрім того, витребувано з Жовківської міської ради та НУ «Львівська Політехніка», органів охорони культурної спадщини, архівних установ належно завірені копії рішення Жовківської міської ради № 6 від 20.09.2007 щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Жовква, договору №0202 від 21.09.2007 укладеного з НУ «Львівська Політехніка» на розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Жовква та інших документів, які стосуються розроблення, виготовлення та затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Жовква.
З інформації Жовківської міської ради від 31.01.2024 з'ясовано, що Жовківська міська рада VIII-го демократичного скликання не приймала рішення щодо розроблення історико-архітектурного плану міста Жовква. Щодо договору, укладеного з НУ «Львівська політехніка», то даний договір укладався між університетом та Державним історико-архітектурним заповідником у м.Жовква в особі директора заповідника ОСОБА_2 .
Національний Університет «Львівська політехніка» у своєму листі надав копію листа від замовника - Державного історико - архітектурного заповідника у місті Жовква, з проханням підготувати комплект документів проекту договору на виконання послуги з Розроблення містобудівної науково - проектної документації Державного історико - архітектурного заповідника у м. Жовква на суму 195065 грн., а також копію договору підряду на проведення вказаних проектних і досліджувальних робіт.
Відтак, в окружній прокуратурі відсутні будь які відомості щодо вжиття заходів до розроблення, виготовлення та затвердження історико - архітектурного опорного плану Жовківською міською радою Львівського району Львівської області. Разом з тим, з часу затвердження Списку історичних населених місць України (2001 рік) по теперішній час історико-архітектурний план міста Жовква Львівського району Львівської області не розроблено, не виготовлено та не затверджено.
Вважаючи бездіяльність Жовківської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - міста Жовква протиправною, керівник окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 КАС України.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Як визначено частинами четвертою, п'ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а).
Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.
Обґрунтовуючи інтереси держави прокурор, зазначає, що спір у цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, внаслідок чого існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичного центру на території громади, руйнування пам'яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади. Порушення інтересів держави у спірному випадку полягає у необхідності неухильного дотримання вимог національного та міжнародного законодавства в сфері охорони культурної спадщини, водночас у зв'язку з незатвердженням історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця, об'єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені належного правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.
Суд враховує, що в даному випадку спеціально уповноваженими державою органами на здійснення контролю за станом розроблення історико-архітектурних опорних планів історично населених місць є Міністерство культури та інформаційної політики України та Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації. Разом з тим, знаючи про тривале невиконання Жовківською міською радою вимог чинного законодавства щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - міста Жовква Львівського району Львівської області, не вжито необхідних заходів з метою зобов'язання Жовківської міської ради вчинити певні дії. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Отже, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 №1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-ІІІ), преамбулою якого закріплено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з визначеннями, які наведені у статті 1 Закону №1805-ІІІ:
- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Статтею 6 Закону №1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини.
Так, згідно з частиною другою статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону №1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.
У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Частинами четвертою та п'ятою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини та зони їх охорони.
Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Відповідно до частини сьомої статті 17 Закону №3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
Підпунктом 6 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з підпунктом 5 пункту "б" вказаної статті Закону №280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.
Підпунктом 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до статті 32 Закону №3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002 №318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі Порядок №318).
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 12 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.
Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам'яток).
Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.
Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.
У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об'ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.
Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.
Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі Порядок №926).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №926 цей нормативно-правовий акт визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.
Відповідно до підпункту 12 пункту 2 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", містить відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.
Відповідно до підпункту 4 пункту 43 Порядку №926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.
Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.
Згідно з пунктами 34, 35 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.
Відповідно до пунктів 54 - 56 Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
Історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.
Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.
У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.
Пунктами 57, 58 Порядку № 926 передбачено, що одночасно з історико-архітектурним опорним планом населеного пункту до генерального плану населеного пункту під час затвердження в межах території територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі та режими використання зон охорони пам'яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.
Науково-проектну документацію щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану, визначення режимів використання історичних ареалів, а також зон охорони пам'яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, розробляти та затверджувати одночасно.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 926 історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
В історико-архітектурному опорному плані зазначаються відомості про об'єкти всесвітньої спадщини, їх території та за наявності буферні зони; пам'ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та за наявності зони охорони пам'ятки; пов'язану з об'єктами культурної спадщини історичну забудову (значні і рядові історичні будівлі); землі історико-культурного призначення; місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення; дисгармонійні будівлі та споруди; природоохоронні території та об'єкти, охоронювані археологічні території; за наявності режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та за наявності їх зони охорони (пункт 62 Порядку №926).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Тобто, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Таким чином, межі і режими використання зон охорони пам'яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури.
Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" до Списку історичних населених місць України включено як історично населене місце місто Жовква.
В силу вимог частини четвертої статті 17 Закону №3038-VI для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план, обов'язок розроблення, погодження та подання якого на розгляд відповідної місцевої ради відповідно до пункту 55 Порядку №926 покладений на виконавчий орган Жовківської міської ради. Водночас обов'язок затвердження історико-архітектурного опорного плану згідно з вимогами пункту 60 Порядку №926 покладений на Жовківську міську раду.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на час розгляду справи розроблений історико-архітектурний опорний план міста Жовква відсутній та у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади (Міністерства культури та інформаційної політики України) через Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації не скеровувався.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що, не вживши дій щодо розроблення та скерування у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця міста Жовква, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив протиправну бездіяльність, відтак наявні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця - міста Жовква.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави до Жовківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії є обґрунтованими, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертизи. Враховуючи те, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, під час подання позову поніс лише судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, тому судові витрати з відповідача не стягуються, підстави для стягнення судового збору відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Жовківської міської ради Львівського району Львівської області щодо невжиття заходів до розроблення, виготовлення та затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Жовква Львівського району Львівської області.
Зобов'язати Жовківську міську раду Львівського району Львівської області (80300, Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Львівська, 40; код ЄДРПОУ 04056248) в межах компетенції вжити заходів до розроблення, виготовлення та затвердження на сесії історико-архітектурного опорного плану міста Жовква.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна