25 квітня 2024 рокусправа № 380/1521/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року на виконання судового рішення відповідач протиправно не здійснив компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року на виконання судового рішення не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби. Відтак не підлягає застосуванню пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Ухвалою судді від 25.01.2024 в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 листопада 2021 року № 385 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку за підпунктом “ґ” (через сімейні обставини (виховання батьком - військовослужбовцем, який не перебуває у шлюбі, дітей до 18 років, які з ним проживають без матері)) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “ Про військовий обов'язок і військову службу”.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.11.2021 №252 виключений зі списків особового складу частини з 27.11.2021. При цьому, під час проходження військової служби нарахування військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі №380/11876/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січня 2008 року за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №380/11876/22 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі № 380/11876/22 - без змін.
27 червня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку-розрахунок № 159 суми індексації згідно постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078, яка належить до виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Сума нарахованої індексації становить 83 625,23 грн.
24 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав від військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за рішенням суду у справі №380/11876/22 в сумі 67 318,31 грн. Факт виплати та зарахування вказаних коштів Позивачу підтверджується випискою банку по картковому рахунку.
За результатом розгляду адвокатського запиту представника позивача від 27.01.2023, листом від 04.01.2024 відповідачем відмовлено у проведенні такої компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За змістом пункту 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Зважаючи на викладені положення, суд погоджується із доводами позивача про те, що виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку, відповідач повинен був провести одночасну компенсацію суму податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є протиправною.
Відтак з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити виплату на користь позивача компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати відповідно до пунктів 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, відтак такий розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.