Справа № 308/113/20
1-кп/308/369/23
25 квітня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-
В провадженні Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09 січня 2020 року було призначено підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
23 вересня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України - призначено до судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_8 в жодне з судових засідань не з'явилася, про причини неявки суд не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання, не надсилала. При цьому, про час та місце розгляду справи потерпіла повідомлялась шляхом направлення повісток, поштовим зв'язком на адресу вказану в обвинувальному акті.
В судовому засіданні прокурор просила приєднати до матеріалів провадження заяву потерпілої ОСОБА_8 про проведення судового засідання у її відсутності, оскільки із зайнятістю не може прибути на засідання. Крім того, від підтримання обвинувачення відмовляється.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання потерпілої, вважає, що всі умови для прийняття процесуального рішення відповідно до ст.284 КПК України дотримані, клопотала закрити кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення висунутого ОСОБА_4 за обвинувачення за ч.1 ст.122 КК України, обґрунтовуючи тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, потерпіла подала до суду заяву про розгляду справи у її відсутності, від підтримання обвинувачення відмовляється.
Обвинувачена та її законний представник мати ОСОБА_6 також просили закрити кримінальне провадження у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у формі приватного.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , підтримав клопотання про закриття кримінального провадження в зв'язку відмовою потерпілої від обвинувачення.
Судом із урахуванням поданої заяви ОСОБА_8 та думки присутніх учасників визнано за можливе здійснити розгляд клопотання за відсутності потерпілої.
Суд, розглянувши клопотання потерпілої, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 , в жодне з судових засідань не з'явилася, про причини неявки суд не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання, не надсилала. При цьому, про час та місце розгляду справи потерпіла повідомлялась шляхом направлення повісток, поштовим зв'язком на адресу вказану в обвинувальному акті. Будь-яких інших засобів зв'язку з потерпілою (адреса електронної пошти чи факсимільного або телефонного зв'язку) не вказано. Судом здійснювався додатково виклик шляхом розміщення повідомлення на сайті суду.
Згідно поданої заяви потерпілої ОСОБА_8 клопоче про проведення судового засідання у її відсутності, оскільки із зайнятістю не може прибути. Крім того, від підтримання обвинувачення відмовляється.
Згідно з ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
За нормою ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
За змістом п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
За приписами ч.7 ст.284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч.1 ст.122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин).
Дії ОСОБА_4 під час досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою тяжких наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Вказане кримінальне правопорушення відноситься до нетяжких та не пов'язане із домашнім насильством.
Суд, розглядаючи клопотання, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, здійснені у постанові від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к, пр.13-28кс19.
Так, критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об'єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв'язання без застосування заходів кримінальної репресії.
Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об'єктом втручання держави.
Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.
У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв'язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.
У розумінні наведених положень кримінального процесуального закону під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься у частині першій статті 477 КПК, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави у кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Вирішуючи подане клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення, суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 червня 2019 року (справа №404/6160/16-к), в якій зазначено, зокрема, що особливостями кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є: 1) підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінальних правопорушень, вичерпний перелік яких закріплено в ст. 477 КПК України (ч. 4 ст. 26, ч. 1 ст. 478 КПК України); 2) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника, від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, розпочато слідчим за заявою потерпілої ОСОБА_8 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
Отже, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення, як свідчить зміст глави 36 КПК України, має особливість стосовно початку такого провадження та його завершення. Жодних інших особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ані главою 36 КПК України, ані іншими положеннями КПК України не передбачено.
З урахуванням наведених правових позицій та викладених вище обставин, думки учасників кримінального провадження, заяви потерпілої ОСОБА_9 про відмову від підтримання обвинувачення, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, оскільки наявні всі умови для прийняття вказаного процесуального рішення.
З огляду на зазначені положення кримінального процесуального законодавства суд вважає, що подання вказаного клопотання є виключним правом потерпілого, зміст цього права не підлягає звуженню, тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
Заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні застосовані не були, витрати на проведення судово-медичної експертизи та інші процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 284, 340, 372, 477 КПК України, суд -
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001316 від 04 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України - закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1