25 квітня 2024 року
м. Київ
справа №726/471/23
провадження № 51-2185 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 27 листопада 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 27 листопада 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 2 ст.307 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна та за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням положень ст.69 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Вирішено інші питання, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судовими рішеннями встановлено, що в приміщеннях відділень ТОВ «Нова пошта» в м. Чернівці ОСОБА_5 незаконно збув:
- 22 вересня 2022 року розфасовану у 100 полімерних зіп-пакетах особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон) загальною масою 47,463 г, що є особливо великим розміром;
- 19 листопада 2022 року особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), загальною масою 0,236 г, та небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою 1,35 г.
23 листопада 2022 року з 08:08 по 11:08 у ході обшуку у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено: 1) психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 74,1631 г, що є особливо великим розміром; 2) особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною масою 124,219035 г, що є особливо великим розміром; 3) особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (метилметкатинон) загальною масою 66,64867 г, що є особливо великим розміром; 4) особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4- метилендіоксиметамфетамін) загальною масою 103,8143 г, що є особливо великим розміром; 5) особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс загальною масою 18,8005 г в перерахунку на висушену речовину.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, у зв'язку з чим просить змінити оскаржувані рішення та призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.69 КК за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На обґрунтування касаційних вимог вказує, що суди не в повній мірі врахували всі пом'якшуючі обставини, відомості щодо особи засудженого (його молодий вік, відсутність судимостей, наявність на його утриманні матері та брата, які є особами з інвалідністю, позитивну характеристику за місцем проживання, народження у квітні 2024 року сина). Зазначає, що суди також не взяли до уваги позицію прокурора, який просив призначити засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, а за ч. 3 ст. 307 КК - позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Аргументи касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого зводяться до незгоди захисника із розміром покарання, призначеного із застосуванням ст. 69 КК.
Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що під час призначення покарання ОСОБА_5 цей суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК є тяжким та особливо тяжким злочинами, дані про особу винного, його молодий вік, який раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, має на утриманні матір та брата, які є особами з інвалідністю, його батько проходить службу в ЗСУ.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та перерахунок застави в сумі 208 000 грн на потреби ЗСУ.
Обставин, які обтяжують покарання, встановлено не було.
Місцевий суд дійшов висновку про можливість призначення засудженому мінімального покарання, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
З урахуванням наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, відомостей про особу засудженого місцевий суд за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, призначив останньому більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією цієї статті, у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Також суд першої інстанції під час призначення остаточного покарання застосував найбільш сприятливий для засудженого спосіб складання покарань, а саме - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Колегія суддів вважає, що покарання у цьому розмірі є достатнім та необхідним для виправлення засудженого.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про неврахування судами попередніх інстанцій під час призначення покарання в повній мірі всіх пом'якшуючих обставин та відомостей щодо особи засудженого, оскільки зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що такі відомості належним чином взяті судами до уваги.
При цьому суди обґрунтовано вказали, що вчинені засудженим злочини є тяжким та особливо тяжким у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Судами встановлено, що засуджений незаконно збув особливо небезпечні психотропні речовини - 4 - ММС та МДМА, у тому числі, у особливо великих розмірах, а також збув особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс. Крім того, він незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання з метою збуту 4 різновиди особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, вагою, відповідно, 74,1631 г, 124, 219035 г, 66, 64867 г, 103, 8143 г, тоді як особливо великим розміром кожної із цих речовин є 15 г.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наявність постійного місця проживання, вагітної цивільної дружини, жодним чином не знижує ступінь тяжкості злочинів, вчинених ОСОБА_5
Твердження захисника про неврахування судами позиції сторони обвинувачення щодо розміру покарання за вчинені злочини, касаційний суд відхиляє, оскільки думка прокурора хоча і може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.
У цьому кримінальному провадженні призначене засудженому покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, у найменшому розмірі та покарання за злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК, із застосуванням положень ст. 69 КК у меншому розмірі, ніж передбачено санкцією цієї статті, не є явно несправедливим через суворість.
Відтак вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК, а ухвала суду апеляційної інстанції - вимогам ст. 419 КПК.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 27 листопада 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 31 січня 2024 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3