25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 154/178/24
провадження № 51-2156 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу представника власника майна ОСОБА_4
- адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Суть питання та встановлені судом обставини
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 січня 2024 року задоволено частково клопотання начальника сектору дізнання Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області про накладення арешту на майно, вилучене у ОСОБА_4 .
Накладено арешт на паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серія та номер НОМЕР_1 , виданий на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, користування та розпорядження ним.
Відмовлено в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон «Samsung A53» імей: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року відмовлено
в задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Представник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 15 квітня 2024 року через допущене, на його думку, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд цього провадження у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги адвокат мотивує тим, що суд апеляційної інстанції однобічно розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, залишив поза увагою поважність причин пропуску цього строку, проігнорував положення ч. 3 ст. 395 КПК України, і як наслідок необґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, статтею 116 КПК України, передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом 5 днів з дня її оголошення. При цьому ч. 3 цієї статті передбачено, у випадку якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції
за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Як убачається з копії ухвали Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, адвокат ОСОБА_5 , не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 січня 2024 року,
яка була проголошена того ж дня, подав апеляційну скаргу поза межами встановленого законом строку на її оскарження з доданим клопотанням про поновлення цього строку.
В обґрунтування своєї позиції, адвокат ОСОБА_5 посилався на те, що ОСОБА_4 не брав участі у судовому засіданні, копію ухвали слідчого судді від 09 січня 2024 року не отримував.
Вказував, що договір про надання правничої допомоги з ним було укладено лише 03 квітня 2024 року, а тому про постановлення цього судового рішення та його зміст вони дізналися лише 05 квітня 2024 року, після отримання відповіді Володимир-Волинського міського суду Волинської області на адвокатський запит.
Втім, колегія суддів Волинського апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження за скаргою, керуючись вимогами кримінального процесуального закону, правильно звернула увагу на те, що строк апеляційного оскарження для ОСОБА_4 , якого було викликано до суду в установленому законом порядку, рахується з моменту проголошення оскаржуваного судового рішення, а не з моменту видачі його копії (як і для його представника).
Що стосується наведених у клопотанні причин пропуску строку на апеляційне оскарження, то колегія суддів вказала, що вони не можуть бути визнані поважними. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
Так, про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Однак, таких обставин адвокатом ані у апеляційній скарзі, ані у клопотанні про поновлення пропущеного строку, наведено не було, немає їх і у поданій касаційній скарзі.
Твердження представника, що ОСОБА_4 не знав про постановлення ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09 січня 2024 року та зміст цього судового рішення, - надумані, та вже були предметом оцінки апеляційного суду, який встановив, що він був належно повідомлений про дату, час і місце розгляду клопотання про накладення арешту на майно, і навіть подав заяву про розгляд провадження за його відсутності, у якій виразив свою позицію по суті вимог клопотання.
При цьому сам ОСОБА_4 жодним чином не цікавився результатом розгляду цього провадження та впродовж значного часу для отримання копії судового рішення не звертався, з огляду на зміст касаційної скарги, а тому підстав вважати, що він діяв сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право, немає.
Слід також зауважити, що за сталою позицією касаційного суду укладення договору про надання правничої допомоги поза межами встановленого законом строку на оскарження судового рішення, саме по собі, не є поважною причиною пропуску строку та не може слугувати причиною для його поновлення. До того ж незрозуміло, чому ОСОБА_4 не міг звернутися за правничою допомогою до будь-якого адвоката раніше та подати апеляційну скаргу у розумні строки.
За таких обставин, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в поновленні строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 09 січня 2024 року та відповідно до ч. 3 ст. 399 КПК України обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Відображені у касаційній скарзі представника посилання, на деякі судові рішення Верховного Суду, як на усталену практику у подібних випадках є недоречними, зважаючи на те, що вони постановлені за відмінних обставин, а тому не можуть бути враховані у даному випадку
Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, оскільки скаржник не навів об'єктивних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б суд апеляційної інстанції міг визнати поважними, та поновити зазначений строк.
Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, про що йдеться
в касаційній скарзі, колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Також представникові слід звернути увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України повернення апеляційної скарги не позбавляє його права звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з доданим до неї вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням положень ст. 117 КПК України.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наявних матеріалів провадження убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника слід відмовити.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_3