25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 628/2135/21
провадження № 61-11231ск23
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до повного товариства «ВЕЛТА П.М.С.Г. «ГАРАНТ-СЕРВІС», третя особа: генеральний директор ПТ «ГАРАНТ-СЕРВІС» Пісной Павло Якович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки,
16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази ПТ «ВЕЛТА П.М.С.Г. «Гарант-сервіс» від 01 березня 2019 року № 04 (п.2 наказу) «Про приведення найменувань серед посад у відповідність до класифікатора професій» та від 05 жовтня 2020 року №11-к «По особовому складу» «Про звільнення ОСОБА_1 », поновивши його на роботі з 06 жовтня 2020 року;
- зобов'язати ПТ «ВЕЛТА П.М.С.Г. «Гарант-сервіс» належним чином оформити його, позивача, трудову книжку НОМЕР_1 , виправивши помилки та неточності, допущені при її заповненні, а саме: доповнити вкладишем та належним чином його оформити; запис №24 про роботу виправити, зробивши його у точній відповідності до тексту наказу від 31 серпня 2015 року №09к по особовому складу (п.2); записи №26 та №27 вважати недійсними;
- стягнути із ПТ «ВЕЛТА П.М.С.Г. «Гарант-сервіс» на його, ОСОБА_1 , користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період із дати його звільнення (05 жовтня 2020 року) по день поновлення на роботі, який станом на 15 червня 2021 року включно становить 16 423,96 грн.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПТ «ВЕЛТА П.М.С.Г. «Гарант-сервіс» визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року змінено в частині підстав відмови у позові, виклавши їх в редакції мотивувальної частини цієї постанови.
24 липня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України; обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази (документи), які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку; докази сплати судового збору у розмірі 3 632,00 грн.
22 лютого 2024 року до касаційного суду надійшли касаційна скарга, її копії, заява про поновлення строку на касаційне оскарження та докази доплати судового збору у розмірі 3 632,00 грн.
Крім того, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2023 року, 19 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Шандула О. О. направив касаційну скаргу на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.
Однак 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу Верховного Суду заяву, в якій просить розглядати його касаційну скаргу, направлену засобами поштового зв'язку.
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов'язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).
Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
В касаційній скарзі, поданій на усунення недоліків первісної касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначив: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зміст якого наведено вище, передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тобто касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування цієї ж норми права, з наведенням змісту такого висновку; 3) обґрунтування подібності правовідносин, за яких суд апеляційної інстанції застосував певну норму права, правовідносинам, за яких Верховний Суд сформував висновок щодо застосування цієї ж норми права; 4) обґрунтування невідповідності висновків апеляційного суду щодо застосування конкретної норми права, правовим висновкам щодо застосування такої норми права, викладеним в постановах Верховного Суду, на які посилається заявник.
Формальне зазначення заявником у касаційній скарзі номера справи, яка була переглянута в касаційному порядку, без виконання вищезазначених вимог не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки в протилежному випадку суд був би позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вказаної підстави касаційного оскарження, що виключало б досягнення мети касаційного перегляду судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 не зазначив, щодо якої норми права відсутній висновок, а також не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права.
Тобто касаційна скарга ОСОБА_1 , подана на виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року, як і його первісна касаційна скарга не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконав у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подав до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунув недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до повного товариства «ВЕЛТА П.М.С.Г. «ГАРАНТ-СЕРВІС», третя особа: генеральний директор ПТ «ГАРАНТ-СЕРВІС» Пісной Павло Якович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки повернути скаржнику.
Надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В. М. Ігнатенко