61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
25.04.2024 Справа №905/792/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/792/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області, м. Слов'янськ
про стягнення 375 710,35 гривень
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення 375 710,35 гривень, з якої: борг у сумі 254 685,64 гривень, пеня у сумі 37 609,74 гривень, 3 % річних у сумі 9 503,61 гривень, інфляційні втрати у сумі 73 911,36 гривень.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за типовим договором постачання постачальником «останньої надії», затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ в установлені договором строки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.
Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення 375 710,35 гривень - залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 03.07.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з додатковими документами.
Ухвалою суду від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/792/23, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов'язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов'язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1137 затверджено Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Згідно із п. 3 Загальної частини Положення Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.
Суд зазначає, що 03.07.2023 судом було здійснено підсписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/734/23, зокрема: за електронною адресою позивача: info@gas.ua та за електронною поштою відповідача: inbox@dn.court.gov.ua (вказані електронні пошти зазначені позивачем на титульному аркуші позовної заяви).
Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.
Ухвала суду від 07.08.2023 про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та відповідачу на їх відомі електронні адреси, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Одночасно, означена ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача в підсистемі «Електронний суд» про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету 07.08.2023.
З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надання останньому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку направлена ухвала суду від 07.08.2023 про відкриття провадження у справі № 905/792/23 на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, але вказана поштова кореспонденція (ухвала), з номером відправлення 0600038946800 повернена за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того, ухвала суду від 07.08.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
18.08.2023 на електрону пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимогу повному обсязі посилаючись на наступне.
Відповідач вказав, що є розпорядником бюджетних коштів, та може брати на себе бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. За період постачання природного газу за листопад 2021 року, відповідно до укладеного з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», територіальним відділенням на підставі наданих позивачем рахунків на оплату своєчасно і в повному обсязі сплатило вартість спожитого природного газу. З урахуванням положень ст.3 Бюджетного кодексу України щодо меж бюджетного періоду, територіальне управління, як установа, що фінансується за рахунок державного бюджету, отримавши акт за спожитий природний газ в грудні у січні 2022 року не мало можливості оплатити поставлений у 2021 році природний газ у наступному бюджетному періоді. Також зазначив, що у зв'язку з тим що позивач не надав жодного документу для реєстрації фінансових зобов'язань в органах Державної казначейської служби країни, територіальне управління не мало змоги взяти такі зобов'язання в межах кошторисних призначень на 2021 рік із погашенням у наступному бюджетному періоді. Крім того, відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають також задоволенню оскільки вказані види стягнення є похідними від основного і не передбачені укладеним між сторонами договором.
14.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в які останній зазначив наступне. Можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2022 році за 2021 рік залежала саме від відповідача, від включення ним відповідних сум зобов'язань до проекту кошторису на 2022 рік. Посилання відповідача на не отримання в 2021 році актів, рахунків, як на підставу не оплати отриманого газу позивач вважає, необґрунтованим, оскільки умовами договору відповідач зобов'язаний складати Акт приймання передачі газу та надіслати його Постачальнику. Вважає, що володіючи інформацією щодо обсягів спожитого газу, розуміючи обов'язок оплати отриманий газу, розуміючи специфіку отримання асигнувань з бюджету, відповідач повинен був вчинити ряд дій для належного виконання умов Типового договору.
Також вважає заперечення відповідача щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат безпідставними оскільки інфляційні нарахування та 3% річних є різновидом відповідальності, розмір якої у спірних правовідносинах визначений законом і стягнення таких коштів є компенсацією боржника за неправомірне користування коштами Позивача, і не є штрафними санкціями. Позивач вважає, що встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантоване відновити майнові права кредитора.
Окрім того, зазначив, що разом із позовною заявою надано докази того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, попередження відповідача про наслідки не оплати даної заборгованості. З дати направлення вимоги до дати звернення з позовною заявою минуло більше 8 місяців. Весь цей час позивач очікував, що відповідач здійснить погашення основної заборгованості.
Однак, погашення заборгованості так і не було здійснено, в зв'язку з чим Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення складено 25.04.2024 у зв'язку із веденням на території України воєнного стану та об'єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» визначено зобов'язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
В значенні Бюджетного кодексу України Територіальне управління державної судової адміністрації України в Донецькій області є бюджетною установою.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 22.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС від 15.09.2022 №ТОВВИХ-22-9925 з інформацією щодо обсягу природного газу, використанний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000Q80M400K у період з 01.11.2021 по 22.12.2021 та внесення в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В); інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Q80M400K (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Донецькій області (Споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).
Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМУ №1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.
З 01 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
Відповідно до умов Договору ціна опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
За приписами п. 4.4 Договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).
За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
За умовами п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Як вказує позивач у позові, останнім було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Всього було поставлено з листопада по грудень 2021 року природного газу в об'ємі 11,43337 тис.куб.м на загальну суму 385 157,30 гривень.
В докази чого надав: акт приймання-передачі природного газу № 22305 за листопад 2021 року в обсязі 7,76617 тис.м.куб на загальну суму 130 471,66 гривень та акт коригування №28016 до акту приймання-передачі природного газу №22305 від 30.11.2021, рахунок на оплату (природний газ) №35044 на суму 130 471,66 гривень; акт приймання-передачі природного газу №31734 за грудень 2021 року в обсязі 3,66720 тис.м.куб на загальну суму 254 685,64 гривень та рахунок на оплату (природний газ) на суму 254 685,64 гривень. Акти приймання - передачі природного газу підписані тільки представником постачальника. Акти направлені на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, докази направлення містяться в матеріалах справи, відповідачем факт отримання зазначених актів не заперечується.
Відповідач здійснив оплату за поставлений газ частково, згідно акту №22305 на суму 130 471,66 гривень.
Позивач засобами поштового зв'язку на адресу відповідача надіслав вимогу №119/4.3-16595-2022 від 06.10.2022 про сплату заборгованості за спожитий природний газ в сумі 254 685,64 грн до 19.10.2023. у разі несплати заборгованості в визначений строк, товариство буде вимушене звернутися з позовом до суду для захисту своїх інтересів, внаслідок чого, окрім заборгованості, додатково буде стягнено пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо сплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача борг у сумі 254 685,64 гривень, пеню у сумі 37 609,74 гривень, 3 % річних у сумі 9 503,61 гривень, інфляційні втрати у сумі 73 911,36 гривень.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 03.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 15.09.2022 №ТОВВИХ-22-9925 з інформацією щодо обсягу природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000Q80M400K у період з 01.11.2021 по 22.12.2021 та внесення в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780В); інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Q80M400K (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Донецькій області (відповідач, споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі поставлено відповідачу: з 01.11.2021 по 30.11.2021 природний газ в об'ємі 7 766,17 кб.м на суму 130 471,66 гривень, який сплачено відповідачем та з 17.12.2021 по 22.12.2021 природний газ в об'ємі 3 667,20 куб.м. на суму 254 685,64 гривень, який відповідачем не сплачено.
Доказів постачання природного газу відповідачу у вказаний період іншим постачальником матеріали справи не містять, відповідачем відповідних доказів до суду також надано не було.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з чч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 4.3. договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно до п.4.4. договору Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів оплати природного газу, спожитого в період з 01.12.2021 по 22.12.2021 в обсязі 3 667,20 куб.м. на загальну суму 254 685,64 гривень відповідачем надано не було.
Відповідач підтверджує у відзиві на позовну заяву факт отримання у грудні 2021 року природного газу, але просив суд відмовити у задоволені позову в цій частині посилаючись на те, що Територіальне управління державної судової адміністрації України в Донецькій області є розпорядником бюджетних коштів та може брати на себе бюджетні зобов'язання й здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Отримавши акт за спожитий природний газ за грудень 2021 у січні 2022 року управління не мало можливості оплатити поставлений у 2021 році природний газ у наступному бюджетному періоді.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.
На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором перед позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами) не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Інші заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за поставлений природний газ у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 254 685,64 гривень, отже позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім здійснено нарахування пені у сумі 37 609,74 гривень, 3 % річних у сумі 9 503,61 гривень та інфляційних втрат у сумі 73 911,36 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 37 609,74 гривень нарахованої на борг у розмірі 254 685,64 гривень за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов?язання.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3 % річних, суд дійшов висновку те, що останній є арифметично вірним, на підставі чого, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі у сумі 9 503,61 гривень нараховані на борг у розмірі 254 685,64 гривень за період з 01.02.2022 по 30.04.2023.
Одночасно при вирішенні питання нарахування позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку що він є арифметично вірними у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 73 911,36 гривень нараховані на борг 254 685,64 гривень за період з 01.02.2022 по 30.04.2023 є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідач просить суд відмовити у задоволені вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі того, що вказані види стягнення є похідними від основного і не передбачені укладеним між сторонами договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
Формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення 375 710,35 гривень - задовольнити.
Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, буд.2; код ЄДРПОУ 26288796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1; код ЄДРПОУ 40121452) борг у сумі 254 685,64 гривень, пеню у сумі 37 609,74 гривень, 3 % річних у сумі 9 503,61 гривень, інфляційні втрати у сумі 73 911,36 гривень, витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 635,66 гривень.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 25.04.2024.
Суддя О.О. Кучерява