вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5963/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ертанз», Дніпропетровськ аобласть, м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, м. Львів
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Представники:
від позивача: Носик Б.М.;
від відповідача: Ізвєков В.В.;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ертанз” звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни про вилучення та повернення від лізингоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРТАНЗ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше лізинг Україна” автомобіля марки VOLKSWAGEN модель GOLF, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчинений 13.09.2023 та зареєстрований в реєстрі за № 3408.
Суд ухвалою від 15.11.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христину Миколаївну. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 11.12.2023.
01.12.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» жодного разу (ні в межах справи № 904/1921/23 ні за інших обставин) не стверджувало про визнання перебування автомобіля у м. Маріуполь та/або невикористання його ТОВ «Ертанз». А навпаки - відповідач ставить цю тезу позивача під обґрунтований сумнів, адже жодного доказу цієї обставини, окрім документів, авторства самого позивача, немає. Також, позивач стверджує, що в межах справи № 904/1921/23 між сторонами існує спір щодо наявності автомобіля (об'єкта лізингу) в розпорядженні ТОВ «Ертанз», який розглядається в судовому порядку в межах справи № 904/1921/23. Предметом спору у справі № 904/1921/23 є стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором лізингу, зокрема щодо сплати за користування об'єктом лізингу після дострокового припинення договору на підставі п. 6.18 Загальних умов фінансового лізингу. У справі № 904/1921/23 є спір про право лізингової компанії отримати плату за користування ТОВ «Ертанз» об'єктом лізингу після припинення договору, що є порушенням його зобов'язань щодо повернення автомобіля після припинення такого договору. Відповідач зазначає, що відправляв вимогу із копіями рахунків на адресу позивача поштовим відправленням № 0503251041239, також керівник позивача на руки отримував повідомлення про розірвання договорів про фінансовий лізинг. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (пункти 33-35 постанови від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17). Таким чином, посилання позивача на положення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є помилковим. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08.12.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 11.12.2023 у задоволенні клопотання відмовлено.
В підготовче засідання 11.12.2023 представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились. 29.11.2023 третя особа подала до суду клопотання, в якому просить суд слухати справу без її участі. 11.12.2023 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
11.12.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Суд ухвалою від 11.12.2023 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 14.02.2024 включно. Відклав підготовче засідання на 31.01.2024.
12.12.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 13.12.2023 клопотання відповідача задовольнив.
19.12.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
26.12.2023 третя особа подала до суду відзив на позовну заяву.
В підготовче засідання 31.01.2024 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився.
В судовому засіданні 31.01.2024 представник відповідача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 31.01.2024 оголошено перерву до 14.02.2024.
Суд ухвалою від 31.01.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Ертанз” про витребування доказів - задовольнив. Зобов'язав приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христину Миколаївну надати до суду до 13.02.2024: пояснення, які саме документи були їй надані ТОВ “Порше Лізинг Україна” для вчинення виконавчого напису та чи повідомив її ТОВ “Порше Лізинг Україна” про те, що договір про фінансовий лізинг № 00022789 був розірваний 19.05.2022 за виняткових обставин, які, на думку Порше Лізинг Україна, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань або за яких лізингоодержувач неспроможний виконати свої зобов'язання за контрактом. Зобов'язав приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христину Миколаївну надати до суду до 13.02.2024: копії документів які були надані ТОВ “Порше Лізинг Україна” для вчинення виконавчого напису. Постановив провести судове засідання у справі № 904/5963/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В підготовче засідання 14.02.2024 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з'явились.
Представник відповідача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
В підготовчому засіданні 14.02.2024 оголошено перерву до 11.03.2024.
Суд ухвалою від 14.02.2024 повторно зобов'язав приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христину Миколаївну надати до суду до 11.03.2024: пояснення, які саме документи були їй надані ТОВ “Порше Лізинг Україна” для вчинення виконавчого напису та чи повідомив її ТОВ “Порше Лізинг Україна” про те, що договір про фінансовий лізинг № 00022789 був розірваний 19.05.2022 за виняткових обставин, які, на думку Порше Лізинг Україна, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань або за яких лізингоодержувач неспроможний виконати свої зобов'язання за контрактом. Повторно зобов'язав приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христину Миколаївну надати до суду до 11.03.2024: копії документів які були надані ТОВ “Порше Лізинг Україна” для вчинення виконавчого напису. Постановив провести підготовче засідання у справі № 904/5963/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", призначене на 11.03.2024 о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
20.02.2024 Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна подала до суду пояснення.
20.02.2024 Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна подала до суду заяву на виконання ухвали.
04.03.2024 Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна подала до суду клопотання про слухання справи без її участі.
11.03.2024 позивач подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В підготовче засідання 11.03.2024 з'явився представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в підготовче засідання не з'явились.
В судовому засіданні 11.03.2024 представник відповідача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 11.03.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 10.04.2024. Постановив провести судове засідання у справі № 904/5963/23 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 10.04.2024 оголошено перерву до 19.04.2024.
В судове засідання 19.04.2024 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі №904/1921/23 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 260 138,57 грн - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 98 292,99 грн - заборгованості з лізингових платежів, 11 513,14 грн - пені, 20 743,13 грн - інфляційних втрат, 3453,95 грн - 3% річних, 2010,05 грн - частину витрат по сплаті судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/1921/23 (суддя Фещенко Ю.В.) встановлено наступне.
18.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00022789 (далі - договір).
Відповідно до пункту 12.3. Загальних умов контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) договору фінансового лізингу та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до погоджених сторонами умов договору об'єктом лізингу є транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; вартість об'єкта лізингу - 597 695,00 грн, авансовий платіж - 89 654,25 грн; обсяг фінансування - 508 040,75 грн; кількість лізингових платежів - 24; строк лізингу - 24 місяці; розмір лізингового платежу - 28 213,73 грн зі строком оплати відповідно до Графіка; процентна ставка - 15%.
Сторони погодили, що підписанням цього договору (який є індивідуальною частиною договору про надання фінансових послуг в розумінні статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"), лізингоодержувач приєднується до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є публічною частиною договору), які застосовуються до договорів про фінансовий лізинг з юридичними особами/фізичними особами- підприємцями з визначенням зобов'язань в гривні та розміщені на офіційному вебсайті лізингодавця за адресою https://www.porschefinance (далі - Загальні умови).
У преамбулі Загальних умов зазначається, що ці Загальні умови (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як контракт), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угодою між сторонами щодо придбання об'єкта лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", іншими чинними положеннями українського законодавства.
Відповідно до пункту 3.2. Загальних умов, "Порше Лізинг Україна" придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.
На виконання умов договору та Загальних умов "Порше Лізинг Україна", на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1600059742 від 17.02.2021, укладеного з ТОВ "Атлант-М Лемпсе", придбано та зареєстровано транспортний засіб - новий автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 .
23.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (лізингоодержувач) об'єкт лізингу - автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , про що сторонами був складений Акт прийому-передачі від 23.02.2021 до договору про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021).
Відповідно до пункту 4.1 Загальних умов передбачено, що лізингодавець зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли лізингодавець матиме право припинити цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).
Згідно з пунктом 8.3.2. Загальних умов якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 60 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право припинити контракт/відмовитися від контракту та контракт буде вважатись припиненим у строк, передбачений пунктом 12.13. цього контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Пунктом 12.6.1. Загальних умов передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов'язання зі сплати перевищує 60 (тридцять) календарних днів.
Позивач у даній справі (904/5963/23) зазначає, що спірний автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 використовувався працівниками позивача для виконання робіт на об'єктах ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ПРАТ «МК «Азовсталь» у м. Маріуполь. 24.02.2022, після початку бойових дій, працівники ТОВ «Ертанз», які перебували в м. Маріуполь власним ходом вибирались за межі міста на територію, контрольовану Україною. Майно, обладнання, техніка ТОВ «Ертанз» залишились в м. Маріуполь на території ПАТ «ММК ім. Ілліча» та ПРАТ «МК «Азовсталь», в тому числі VW Golf Trendline FLEET KA5782BO. 13.04.2022 ТОВ «Ертанз» листом № 0413/01 повідомило ТОВ «Порше Лізінг Україна» про неможливість подальшого виконання за договорами про фінансовий лізинг № 00022798, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 та запропонувало розглянути питання про повернення транспортних засобів. При цьому у вказаному листі було зазначено про те, що транспортний засіб VW Golf Trendline FLEET KA5782BO з 24.02.2022 знаходився в м. Маріуполь та інформація про його стан відсутня. 05.05.2022 відповідач листом від 29.04.2022 повідомив відповідача про припинення договорів про фінансовий лізинг № 00022798, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 протягом 10 робочих днів з дня отримання цього повідомлення, посилаючись на лист позивача від 13.04.2022 про неможливість виконувати зобов'язання щодо сплати лізингових платежів. Позивач стверджує, що у зв'язку з припиненням договорів про фінансовий лізинг, ТОВ «Ертанз» було здійснено повернення ТОВ «Порше Лізінг Україна» транспортних засобів, отриманих відповідно до договорів про фінансовий лізинг 00022192, 00022210, 00022298, 00022191. Повернення автомобіля автомобіль VW Golf Trendline FLEET реєстраційний номер: НОМЕР_4 не відбулось в зв'язку з фактичною відсутністю цього автомобіля у володінні ТОВ «Ертанз».
Позивач у даній справі (904/5963/23) зазначає, що 25.10.2023 він отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2023 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. від 13.09.2023 № 3408 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ертанз», що знаходиться за адресою: 50069, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг, вул. Книжна буд 1/11, ЄДРПОУ39632892 на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу: автомобіля марки VOLKSWAGEN модель GOLF, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір білий, вартістю 230 210,19 грн, що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг №00022789, укладеного 18.02.2021, та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за користування об'єктом лізингу, за період з 16.02.2022 по 29.04.2022 в сумі: 84 641,19 грн - прострочені лізингові платежі. Також було отримано постанову від 18.10.2023 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 23 021,02 грн.
Як зазначає позивач умовами договору передбачено вилучення об'єкта лізингу в разі якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу. ТОВ «Ертанз» не відмовляється та не затримує повернення автомобіля, отриманого за договором, вказаний автомобіль взагалі відсутній у володінні ТОВ «Ертанз». Між ТОВ «Ертанз» та ТОВ «Порше лізинг Україна» існує спір щодо наявності автомобіля в розпорядженні ТОВ «Ертанз», який розглядається в судовому порядку в межах справи № 904/1921/23. Строк повернення автомобіля, вказаний ТОВ «Порше Лізінг Україна» у повідомлені від 29.04.2022, сплив 19.05.2022, тобто більше ніж за один рік до дати вчинення виконавчого напису. ТОВ «Порше лізинг Україна» не вручав ТОВ «Ертанз» в письмовому вигляді рахунків на оплату платежів. Враховуючи викладені обставини, спірний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент звернення ТОВ «Порше Лізінг Україна» до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, зобов'язання позивача за договором фінансового лізингу не було безспірним, строк для вчинення виконавчого напису сплив. Не було в наявності документів, які є підставою вчинення виконавчого напису нотаріуса.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.
Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/1921/23 (суддя Фещенко Ю.В.) встановлено, що «…починаючи з 15.02.2022 ТОВ "Ертанз" припинило сплату лізингових платежів, а також листом вих. № 0413/01 від 13.04.2022 повідомило ТОВ "Порше Лізинг Україна", зокрема, про відсутність джерел доходів для сплати лізингових платежів за договорами, зокрема і по договору про фінансовий лізинг № 00022789, а також про те, що транспортний засіб Volkswagen Golf KA5782BO з 24.02.2022 знаходився у місті Маріуполь та інформація про його стан відсутня.
У зв'язку з порушенням ТОВ "Ертанз" умов договору щодо сплати лізингових платежів (починаючи з лютого 2022 року), а також враховуючи повідомлену ТОВ "Ертанз" у листі №0413/01 від 13.04.2022 інформацію щодо неможливості сплати лізингових платежів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулось до ТОВ "Ертанз" із Повідомленням про розірвання договорів про фінансовий лізинг № 00022789, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 від 29.04.2022, в якому зазначило, що відповідно до пункту 12.06.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, за виняткових обставин, які, на думку лізингодавця, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких лізингоодержувач неспроможний виконати свої зобов'язання за контрактом, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення об'єкту лізингу; повідомив про розірвання договорів та вимагав повернути об'єкти лізингу на користь лізингодавця впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання цього повідомлення лізингоодержувачем та сплатити наявну прострочену заборгованість.
Як убачається з вказаного листа, а також додатково підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ "Ертанз" (особи, яка нарочно отримала вказане повідомлення про розірвання договорів про фінансовий лізинг № 00022789, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 від 29.04.2022), датою отримання вказаного повідомлення відповідачем є 05.05.2022.
Як зазначає ТОВ "Порше Лізинг Україна", ТОВ "Ертанз" заборгованість зі сплати лізингових платежів не погасило, об'єкт лізингу не повернуло. Звертаючись з цим позовом (по справі № 904/1921/23) до суду, ТОВ "Порше Лізинг Україна" зазначає, що за ТОВ "Ертанз" обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 13.06.2022 в розмірі 125 080,87 грн - плата за неоплачені лізингові платежі.
Відповідно до пункту 12.7. Загальних умов лізингоодержувач вважається повідомленим про одностороннє припинення/відмову лізингодавця від контракту, якщо минуло 6 (шість) робочих днів з дня, наступного за днем надсилання лізингодавцем відповідного повідомлення лізингоодержувачу про припинення/відмову від такого контракту на адресу лізингоодержувача, зазначену у договорі фінансового лізингу та контракт вважається припиненим після спливу зазначеного вище строку.
Пунктом 12.13. Загальних умов встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 7-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Оскільки повідомлення про відмову від договору отримано ТОВ "Ертанз" 05.05.2022, то, відповідно, договір припинив свою дію 16.05.2022.
Оскільки, строк договору припинився 16.05.2022 та ТОВ "Ертанз" мало повернути об'єкт лізингу не пізніше 19.05.2022, однак, станом на час розгляду справи в суді, матеріали справи не містять доказів повернення об'єкту лізингу.
Отже, з 16.05.2022 ТОВ "Ертанз" є таким, що прострочило повернення об'єкта лізингу.
Доказів у підтвердження повернення об'єкта лізингу лізингодавцю ТОВ "Ертанз" не надало».
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:
1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;
2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.
Повернення предмета договору фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вчинення виконавчого напису про витребування предмета договору фінансового лізингу здійснюється нотаріусом відповідно до вимог та в порядку, встановлених главою 14 Закону України "Про нотаріат".
Згідно з п. 13.1. Загальних комерційних умов, лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 18 Цивільного кодексу України).
Главою 14 "Вчинення виконавчих написів" Закону України "Про нотаріат" визначений порядок вчинення виконавчих написів.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України "Про нотаріат").
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік № 1172).
Відповідно до п. 8 Переліку №1172 для одержання виконавчого напису за договором лізингу, який передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Як зазначалось вище, суд ухвалою від 31.01.2024 зобов'язав приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христину Миколаївну надати до суду документи, які були їй надані ТОВ “Порше Лізинг Україна” для вчинення виконавчого напису.
20.02.2024 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христиною Миколаївною на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2024 було надано копії документів, які були їй надані ТОВ “Порше Лізинг Україна” для вчинення виконавчого напису.
З наданих нотаріусом документів вбачається, що 13.09.2023 ТОВ “Порше Лізинг Україна” звернулось до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни із заявою про вчинення виконавчого напису (т. 1 а.с. 169), в якій зазначило, що 18.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальнісьтю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (лізингоодержувач) був укладений договір про фінансовий лізинг 00022789, в комплекті з Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, а також Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємною частиною договору (надалі - "договір"). Згідно з умовами договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав в користування у лізингодавця об'єкт фінансового лізингу - автомобіль марки Volkswagen, модель Golf, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір - білий на умовах фінансового лізингу. Лізингоодержувач, в свою чергу, зобов'язався використати автомобіль за цільовим призначенням, та забезпечити своєчасну сплату лізингових платежів, відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину договору. Згідно з п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу термін сплати лізингових платежів встановлений як не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Прострочення лізингоодержувачем виконання зобов'язання настало 16.02.2022. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства й умовам договору станом на 29.04.2022, лізингоодержувачем не здійснено оплату лізингових платежів у сумі 84 641,19 грн. Оскільки лізингоодержувач не виконав своїх зобов'язань, передбачених договором, керуючись ст. ст. 34-35 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172), просив вчинити виконавчий напис на договорі про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ертранз", з метою звернення стягнення на об'єкт фінансового лізингу автомобіль марки Volkswagen, модель Golf, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір - білий вартістю 230 210,19 грн, а також відшкодування витрат лізингодавця по отриманню виконавчого напису - на суму таких витрат.
До заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем додано договір про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 (т. 1 а.с. 170-171), додаток до договору «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування)» до договору (т. 1 а.с. 172-173), акт прийому-передачі від 23.02.2021 (т. 1 а.с. 173), витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 82094983 від 16.01.2023 (т. 1 а.с. 174), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 174), рахунки: № 00592442 від 01.02.2022 на суму 28 213,73 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 175), № 00596387 від 01.03.2022 на суму 28 213,73 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 176) та № 00601054 від 01.04.2022 на суму 28 213,73 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 177) з відмітками про несплату платежів, отримане Товариством з обмеженою відповідальністю "Ертранз" 05.05.2022 повідомлення про розірвання договорів про фінансовий лізинг від 29.04.2022 (т. 1 а.с. 178).
13.09.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк X.М. було вчинено виконавчий напис (т. 1 а.с. 8) на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (із змінами та доповненнями) про повернення лізингоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ертанз», на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу: автомобіля марки Volkswagen, модель Golf, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір білий, вартістю 230 210,19 грн, що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг № 00022789, укладеного 18.02.2021, та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за користування об'єктом лізингу, за період з 16.02.2022 по 29.04.2022 в сумі: вартістю 84 641,19 грн - прострочені лізингові платежі, шо становить загальну суму вартістю 84 641,19 грн.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відтак, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.
З матеріалів даної справи вбачається, що спірний виконавчий напис нотаріуса від 13.09.2023 був вчинений ним з огляду на не повернення об'єкта лізингу після розірвання договору та наявності заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з лютого по квітень 2022 року.
Як вказано вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/1921/23 (суддя Фещенко Ю.В.) встановлено, що договір припинив свою дію 16.05.2022, отже ТОВ "Ертанз" мало повернути об'єкт лізингу не пізніше 19.05.2022, однак, станом на час розгляду справи (№ 904/1921/23) в суді, матеріали справи не містять доказів повернення об'єкту лізингу.
Доказів повернення об'єкт лізингу матеріали даної справи (№904/5963/23) не містять.
Також господарський суд зазначає, що наявність заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з лютого по квітень 2023 року позивачем не заперечується. Більше того, заборгованість зі сплати лізингових платежів, серед іншого, за період з лютого по квітень 2022 року, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/1921/23 (суддя Фещенко Ю.В.).
Так, господарський суд зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 по справі № 904/1921/23 (суддя Фещенко Ю.В.) встановлено, що звертаючись з цим позовом до суду, ТОВ «Порше Лізинг Україна» зазначає, що за ТОВ "Ертанз" обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 13.06.2022 в розмірі 125 080,87 грн - плата за неоплачені лізингові платежі.
В подальшому, розглядаючи справу № 904/1921/23 суд встановив, що оскільки повідомлення про відмову від договору отримано позивачем 05.05.2022 (доказів направлення вказаного повідомлення матеріали справи не містять), то, відповідно, договір припинив свою дію 16.05.2022. Враховуючи вказане, суд по справі № 904/1921/23 дійшов до висновку, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» безпідставно заявлено до стягнення заборгованість з лізингових платежів у період з 16.05.2022 по 13.06.2022. Судом встановлено, що заборгованість ТОВ "Ертанз" перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» з лізингових платежів підлягає розрахунку наступним чином:
- лізинговий платежів за лютий 2022 року - в сумі 28 213,17 грн; строк оплати - 15.02.2022; платіж відповідачем не внесено;
- лізинговий платежів за березень 2022 року - в сумі 28 213,17 грн; строк оплати - 15.03.2022; платіж відповідачем не внесено;
- лізинговий платежів за квітень 2022 року - в сумі 28 213,17 грн; строк оплати - 15.04.2022; платіж відповідачем не внесено;
- лізинговий платежів за травень 2022 року (за період з 01.05.2022 по 15.05.2022, тобто за 15 днів) - в сумі 13 651,80 грн; строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є 16.05.2022; платіж відповідачем не внесено.
Також господарський суд зауважує, що в матеріалах даної справи міститься опис вкладення у відправлення стандарту з оголошеною цінністю (т. 1 а.с. 57), відповідно до якого рахунки, серед іншого № 00592442 від 01.02.2022, № 00596387 від 01.03.2022 та № 00601054 від 01.04.2022, були направлені 16.01.2023 на адресу ТОВ "Ертанз".
У зв'язку із чим твердження позивача, стосовно того, що ТОВ «Порше лізинг Україна» не вручав ТОВ «Ертанз» в письмовому вигляді рахунків на оплату платежів є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Господарський суд зазначає, що доказів сплати лізингових платежів за період з лютого по квітень 2022 року у розмірі 84 641,19 грн, відповідно до рахунків № 00592442 від 01.02.2022, № 00596387 від 01.03.2022 та № 00601054 від 01.04.2022 позивачем до суду в рамках даної справи не надано.
Таким чином, твердження позивача стосовно того, що на момент звернення ТОВ «Порше Лізінг Україна» до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, зобов'язання позивача за договором фінансового лізингу не було безспірним є необґрунтованим.
Судом встановлено, що на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису існували обставини, які, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства надавали ТОВ «Порше лізинг Україна» право вимагати від ТОВ «Ертанз» повернення предмета лізингу. Крім того, нотаріусу було надано необхідні документів, які є підставою вчинення ним виконавчого напису.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вказано вище, позивач зазначає, що умовами договору передбачено вилучення об'єкта лізингу в разі якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу. Однак ТОВ «Ертанз» не відмовляється та не затримує повернення автомобіля, отриманого за договором, вказаний автомобіль взагалі відсутній у володінні ТОВ «Ертанз».
Так, відповідно до з п. 13.1. Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об'єкт лізингу Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.
Господарський суд зазначає, що в даному випадку має місце помилкове трактування позивачем умов п. 13.1. Загальних комерційних умов, оскільки з аналізу вказаного пункту вбачається, що право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку ТОВ «Порше Лізинг Україна» набуває у випадку неповернення об'єкта лізингу у встановлений договором строк.
Також в своїй позовній заяві позивач зазначає, що між ТОВ «Ертанз» та ТОВ «Порше лізинг Україна» існує спір щодо наявності автомобіля в розпорядженні ТОВ «Ертанз», який розглядається в судовому порядку в межах справи № 904/1921/23.
Господарський суд зазначає, що встановлення факту наявності спірного автомобіля в розпорядженні ТОВ «Ертанз» не було предметом розгляду справи № 904/1921/23.
До того ж, відсутність/наявність спірного автомобіля в розпорядженні ТОВ «Ертанз» жодним чином не впливає на результат вирішення даного спору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 809 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про фінансовий лізинг» з моменту передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача. Об'єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов'язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу. Витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено таким договором. У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.
Крім іншого, позивач зазначає, що строк повернення автомобіля, вказаний ТОВ «Порше Лізінг Україна» у повідомлені від 29.04.2022, сплив 19.05.2022, тобто більше ніж за один рік до дати вчинення виконавчого напису.
Господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент вчинення спірного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З викладеного вбачається, що Закон України «Про нотаріат» визначає строк звернення на вчинення виконавчого напису протягом трьох років з дня виникнення права вимоги.
Таким чином, відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення спірного виконавчого напису в межах строку, визначеного ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Також господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю “Ертанз”, як позивача, покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином, з огляду на наявну та не сплачену заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з лютого по квітень 2023 року у розмірі 84 641,19 грн, а також з огляду на неповернення, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, об'єкту лізингу, зі сторони відповідача було порушено права позивача шляхом звернення до нотаріуса щодо вчинення спірного виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 02.05.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс», специфікацію № 3 до договору про надання правничої допомоги від 02.05.2023 на суму 15 000,00 грн, рахунок від 02.11.2023 на суму 15 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2898 від 06.11.2023 про сплату позивачем 15 000,00 грн, ордер АЕ № 1197892 від 08.05.2023.
Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідного клопотання відповідачем не було подано.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у розмірі 15 000,00 грн.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн згідно з платіжною інструкцією №2888 від 03.11.2023, замість 2147,20 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 26.04.2024
Суддя І.В. Мілєва