Справа №523/7050/24
Провадження №1-кс/523/1416/24
26.04.2024 року Слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду клопотання потерпілого ОСОБА_3 про арешт майна під час здійснення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164490000186 від 25.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
Потерпілий в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024164490000186 від 25.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 звернувся до слідчого суду з клопотанням про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що 03 квітня 2020 року він, передав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) доларів США за авансування покупки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що було складено розписку, за умовами якої впродовж шести місяців з моменту передачі завдатку ОСОБА_4 зобов'язався укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири. Після спливу вказаного строку ОСОБА_4 перестав виходити на зв'язок, таким чином, останній незаконно шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 у розмірі 80 000 доларів США, чим було завдано йому майнової шкоди на вказану суму.
На даний час ОСОБА_4 досі є власником вищевказаної квартири, у зв'язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту на зазначену трикімнатну квартиру, з огляду на те, що не накладення арешту на його майно може відчужити його на користь третіх осіб, з метою уникнення забезпечення цивільного позову.
Посилаючись на те, що він визнаний потерпілим в кримінальному провадженні та ним заявлений цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, тому він має статус цивільного позивача в кримінальному провадженні, який наділений правом на подання вказаного клопотання, просить накласти арешт на вказану квартиру, за для забезпечення його цивільного позову в рамках кримінального провадження
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у заяві.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій не заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, а також просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає необхідним клопотання задовольнити з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12024164490000186 від 25.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 , за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами в сумі 80000 доларів США.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
У цьому разі арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (ч. 6, 8 ст. 170 КПК України).
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Звертаю увагу, що при розгляді клопотання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя не встановлює остаточний розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів врахувати заявлений стороною обвинувачення можливий розмір шкоди та перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
З огляду на наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення з відповідача ОСОБА_4 , заподіяної шкоди в розмірі 3157728 гривень, що еквівалентно 80000 доларів США по офіційному курсу НБУ станом на 25.04.2024 року, слідчий суддя дійшов висновку, що наявність правових підстав для арешту майна ОСОБА_4 з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності належать квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене майно, враховуючи норми ч. 10 ст. 170 КПК України, є об'єктом, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Разом з тим, згідно із ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
Хоча матеріали клопотання не містять відомостей про дійсну вартість нерухомого майна ОСОБА_4 на яке заявник просить накласти арешт, однак, враховуючи розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, наявні обґрунтовані підстави вважати, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, є співмірною розміру шкоди, яка у ньому зазначена.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Оцінюючи підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий суддя враховує, що чинним кримінальним процесуальним законом передбачено правову підставу та умови обмеження права власності, ОСОБА_4 , внаслідок дій яких ОСОБА_3 спричинено шкоду в сумі 3157728 гривень, що еквівалентно 80000 доларів США по офіційному курсу НБУ станом на 25.04.2024 року, а також правову підставу для арешту майна та існування можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи те, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), а також доведеність достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження, розпорядження майном виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності осіб.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що власник майна не позбавлений права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання потерпілого ОСОБА_3 про арешт майна під час здійснення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164490000186 від 25.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на належне на праві власності майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: на квартиру, загальною площею 151,4 кв.м., житловою площею 86,8 кв.м., що складається в цілому з житлових кімнат, зазначених на плані: «3» площею - 20, 8 кв.м., «4» - 30,4 кв.м., «6» - 35, 6 кв.м., житловою площею 86, 8 кв.м., передпокію - «1» -13, 7 кв.м., санвузла - «2» - 5, 7 кв.м., коридору -«5» - 3, 2 кв.м., кухні - «7» - 24, 3 кв.м., лоджії - 5,4 кв.м., лоджії -12,3 кв.м., загальною площею 151,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 19314751108), із забороною власникам та уповноваженим особам розпорядження, відчуження вищевказаного майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1